Розвиток емоцiй i почуттiв в онтогенезi

ВИДИ ПОЧУТТIВ

Вищi емоцiї (почуття) виникають при задоволеннi або незадоволеннi духовних потреб i мають яскраво виражений суспiльний характер, що свiдчить про вiдношення людини як суспiльної iстоти до рiзних сторiн i явищ життя.

Моральні почуття. Змiст i направленiсть почуттiв визначаються свiтоглядом, правилом поведiнки i естетичними оцiнками - оцiнка людиною своїх вчинкiв (самооцiнка), пов’язана з переживаннями почуття совiстi. Коли людина, виходячи iз почуття обов’язку, усвiдомлює правоту своїх вчинкiв, то вона переживає стан спокiйної совiстi - велике моральне задоволення i радiсть, якi дають людинi силу i впевненiсть у правотi своїх дiй.

Iнтелектуальнi почуття пов’язанi з розумовою, пiзнавальною активнiстю людини, постiйно супроводжують її i виражають ставлення людини до своїх думок, процесу i наслiдкiв iнтелектуальної дiяльностi (сумнiв, подив, задоволення, впевненiсть).

Почуття подиву виникає тоді, коли людина зустрiчається з новим, незвичайним, невiдомим. Властивiсть дивуватись - це стимул пiзнавальної дiяльностi i він бере участь у формуваннi позитивної мотивацiї до навчання. Вiдчуття сумнiву виникає при невiдповiдностi гіпотез i пропозицiй з деякими фактами i розумiннями. Це - необхiдна умова успiшної пiзнавальної дiяльностi, оскiльки спонукає до старанної перевiрки отриманих даних. Вiдчуття впевненостi народжується вiд усвiдомлення iстинностi i переконливостi фактiв, припущень, гипотез, якi виникли внаслiдок всебiчної їх перевiрки. Результативна робота викликає вiдчуття задоволення.

Велике мiсце у життi людини займають естетичнi почуття (краси, захоплення прекрасним), джерелом яких є твори мистецтв, музика, живопис, скульптура, художня проза i поезiя, а також твори архiтектури i досягнення в областi технiчних споруд. Глибокi естетичнi переживання ми вiдчуваємо при спогляданнi природи.

1. У новонароджених переважають iнстинктивнi емоцiї, передусiм - iнстинкт самозбереження (включається харчовий).

2. Етап органiчного вiдчуття. Основою його являється переробка iнформацiї вiд ентеро- та iнтерорецепторiв i виникнення нестiйких образних уявлень при дiйснiсть iз переживаннями задоволення-незадоволення, приємного-неприємного i iн. Iз цих вiдчуттiв формується ставлення дитини до близьких.

3. Розвиток епiкритичних емоцiй з 3-4 до 13-14 рокiв. Зв’язок емоцiй з органiчними потребами переважає ще тривалий час.

4. З 10-12 рокiв емоцiї мають самостiйне психiчне значення. Триває удосконалення епiкритичних емоцiй, в емоцiйних реакцiях переважає коркова корекцiя органiчних потреб i потягiв.

5. Формування вищих людських емоцiй, повний розвиток яких досягається до 20-22 рокiв. До цього перiоду вiдчуття стають пiдвладнi розуму, коригуються iнтелектуальною дiяльнiстю. В цей перiод можливе подавлення зовнiшнiх проявiв емоцiй, мiмiчних реакцiй i виражених рухiв.

Дата добавления: 2013-12-13