Фiзiологiчнi основи вольових дiй

ПОНЯТТЯ ПРО ВОЛЮ

Вольова активнiсть притаманна лише людинi, котра, як активна істота, не лише сприймає навколишнiй свiт i деяким чином вiдноситься до нього, але й реагує на нього, сприяючи i перебудовуючи його зi своєю метою.

Воля виражається у тому, наскiльки людина здатна долати перешкоди i труднощi, керувати своєю поведiнкою, пiдкорювати свою дiяльнiсть вiдповiдним завданням на шляху до мети. Воля виробляється за умов досягнення не тiльки далекої i перспективної мети, але й малої близької мети. Для дитини прояв волi i у маленькiй справi є доброю школою вольових вчинкiв. Першокласник, свiдомо вiдмовившись вiд спокуси дивитися дитячий мультфiльм, виконуючи незакiнченi уроки, тренує тим самим волю. Воля проявляється у всiх видах дiяльностi людини: праця неможлива без вольового зусилля, усвiдомлення мети, умiння долати об’єктивнi перешкоди, втому. Навчання вимагає вольового зосередження, наполегливого переслiдування мети, умiння стримувати себе.

Вольовий акт - це вимушена дiя. I.М. Сєчєнов теоретично обгрунтував рефлекторну природу всiх вимушених дiй людини, якi є вiдображенням зовнiшнiх впливiв. I.П. Павлов експериментально довiв i розширив поняття фiзiологiчних механiзмiв вольових дiй.

У переднiй частинi кори головного мозку знаходиться рушiйна зона, вiдповiдальна за рухи,а у заднiй частинi - зони, що забезпечують прямий зв’язок iз зовнiшнiм середовищем. Цi зони являють собою корковi кiнцi аналiзаторiв. Ближче до передньої частини кори головного мозку вiдбувається органiзацiя рухових актiв (забезпечується їх точнiсть i координацiя, вiдбувається об’єднання окремих рухових актiв у складну систему цiлеспрямованої поведiнки).

Вимушенi рухи є результатом дiї складних систем нервових зв’язкiв мiж клiтинами зазначених зон. Рушiйнi дiлянки кори можуть активiзуватися по-рiзному: як зовнiшнiми подразниками, так i сигналами вiд внутрiшнiх органiв.

Складнi рухи являють собою сукупнiсть складних комбiнацiй рефлексiв, i теж мають умовнорефлекторний характер i зумовленi зовнiшнiми впливами.

Вирiшальну роль у органiзацiї i регуляцiї вольового акту вiдiграє друга сигнальна система. Осмислення i формування мети i варiантiв її здiйснення, оцiнка наслiдкiв - усе вiдбувається у смислово-мовнiй формi. Слово (сказане до iнших, або те, що є внутрiшньою мовою людини, котра приймає рiшення самостiйно) є «пусковим сигналом» для вольової дiї, воно ж спрямовує i регулює процес вольового акту.

Воля проявляється в умiннi не тiльки досягти мети, а й утриматися вiд будь-чого. Згiдно iз вченням I.П. Павлова, небажанi рухи гальмуються iмпульсами, котрi йдуть вiд другої сигнальної системи.

Етапи вольового процесу:

I. Пiдготовчий етап (здебiльшого подумки):

1) спонукання, розумiння мети i бажання досягти її;

2) усвiдомлення ряду можливостей досягти мети;

3) боротьба мотивiв i вибiр;

4) прийняття одного iз можливих рiшень;

II. Виконавчий етап:

1) виконання прийнятого рiшення;

2) самооцiнка виконавчої дiї.

Дата добавления: 2013-12-13