Інтелект

Інтелект – це міркувальні здібності людини. Існує два типи інтелекту - поточний та кристалізований, які мають різний характер динаміки свого розвитку.

В останні роки достатньо широкої популярності набула теорія, в якій при розгляді проблем інтелектуального розвитку людини виділяють два різних типи інтелекту. Причому вважається, що ці два типи інтелекту можна відносно легко виміряти звичайними інтелектуальними тестами.

Перший тип інтелекту, який поєднує в собі досить широку область інтелектуального функціонування, називають поточним інтелектом. Це ті здібності, з допомогою яких людина вчиться чомусь новому. До них належать швидкість і результативність запам’ятовування, індуктивні судження, оперування просторовими образими і сприймання нових зв’язків і відношень.

Більшість авторів, які розглядають проблему інтелекту в рамках даної теорії, вважають, що поступовий розвиток текучого інтелекту продовжується до закінчення юнацького періоду життя людини, а потім відбувається поступове його зниження. Цей тип інтелекту, на думку вчених, відображає біологічні можливості нервової системи – її працездатність та інтегративність.

Другим типом інтелекту є кристалізований інтелект, який приходить до людини з досвідом та освітою. Набуття даної форми інтелекту пов’язане з обізнаністю людини і тими знаннями, які вона набула на протязі довгого часу життя. Це здатність людини встановлювати відносини, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні нею стратегії для вирішення задач.

На відміну від попереднього типу інтелекту, кристалізований інтелект часто підвищується протягом життя, поки люди зберігають здатність одержувати і зберігати інформацію. Коли проводяться тести когнітивних навиків, які передбачають використання даного типу інтелекту, піддослідні часто показують в свої 50 років результати більш високі ніж ті, які були в 20.

Два типи інтелекту, які ми розглядаємо, мають різний характер динаміки свого розвитку. Максимального розвитку текучий інтелект досягає в юності, а в період середньої дорослості його показники знижуються. Для кристалізованого інтелекту характерна друга особливість. Його максимальний розвиток робиться можливим тільки при досягненні періоду середньої дорослості. Дана закономірність динаміки розвитку текучого і кристалізованого інтелекту була підтверджена великою кількістю різних досліджень.

Разом з тим розвиток і збереження інтелектуальних можливостей, йде в різних людей по різному.

Так, С. Пако вважає, що в загальному оптимум інтелектуальних функцій людини досягається в юності – ранній молодості, а інтенсивність їх інволюції залежить від двох факторів.

Внутрішнім фактором є обдарованість. В більш обдарованих людей інтелектуальний прогрес тривалий і інволюція настає пізніше, ніж у менш обдарованих.

Зовнішнім фактором, який залежить від соціально-економічних і культурних умов, є освіта, яка на думку С. Пако, протистоїть старінню, гальмує інволюційний процес.

Тому, особливості інтелектуального розвитку і показники інтелектуальних можливостей людини залежать від її особистісних особливостей, життєвих установок, планів і життєвих цінностей.

На думку деяких психологів, розв’язок одних задач потребує конкретного, а інших – абстрактного інтелекту.

Конкретний, або практичний інтелект допомагає нам розв’язувати повсякденні проблеми і орієнтуватися в наших взаємовідносинах з різними предметами. У зв’язку з цим Йєнсен відносить до першого рівня інтелекту і так звані асоціативні здібності, які дозволяють використовувати певні навички чи знання і взагалі інформацію, що зберігається в пам’яті. Що стосується абстрактного інтелекту, то за його допомогою ми оперуємо словами і поняттями і Йєнсен відносить його до другого рівня інтелекту – рівня когнітивних здібностей.

На думку Йєнсена, співвідношення між цими двома рівнями у кожної людини визначається спадковими факторами.

Людей відрізняють друг від друга не тільки уроджені індивідуальні риси, але також і різниця в розвитку, зв’язаний із плином їхнього життя. Поводження людини залежить від того, у якій родині він виріс, у якій школі учився, хто він за професією, у якім колі обертається. Дві людини з натурами спочатку подібними, можуть згодом мати дуже мало загального між собою, а з іншого боку, подібність життєвих обставин може виробити подібні риси, реакції в людей у корені різних.

Люди відрізняються друг від друга незалежно від того, якої шляхом така відмінність виникає. Точно так само як по зовнішності одна людина відрізняється від іншого, так і психіка кожної людини відмінна від психіки інших людей.

Однак індивідуальних рис не так багато, як здається. "Риси, що визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різних психічних сфер: 1) сфера спрямованості інтересів і схильностей, 2) почуттів і волі, і 3) асоціативно-інтелектуальна сфера."

Щоб зрозуміти сутність людини, необхідно пильно придивитися до властивим їй різним рисам названих сфер.

Не завжди легко провести чітку грань між рисами, що формують акцентуйовану особистість і рисами, що визначають варіації індивідуальності людини.

Дата добавления: 2013-12-13