Ланцюговий метод

Вступ

Вирішення питань сталого економічного розвитку економіки України безпосередньо пов’язане з ефективністю використання робочої сили, оскільки це єдиний виробничий чинник, що створює додану вартість, сприяє раціоналізаторству та підвищенню конкурентоспроможності підприємств, власному внутрішньому розвитку, розвитку колективів працівників і т. ін.

Як показує набутий останнім часом досвід, провідним підходом до підвищення ефективності використання робочої сили на підприємствах та в організаціях є подальше удосконалення менеджменту персоналу.

Дослідження зарубіжних та вітчизняних науковців щодо менеджменту персоналу свідчать про необхідність подальшого удосконалення таких моментів, як: зниження плинності кадрів, найбільш раціональне використання робочого часу, підвищення ефективності роботи персоналу, формування організаційної культури; застосування різноманітних засобів мотивації тощо.

Глибоке розуміння сутності трудової поведінки людини досягається за допомогою економіко-теоретичних засад дисципліни “менеджмент персоналу”. Вивчення даної дисципліни надає можливість з’ясувати важливі аспекти нашого суспільно-трудового життя. Однак, менеджмент персоналу викликає увагу і з боку держави, оскільки враховується і при розробці соціальної політики. І це не є дивним, оскільки в межах дисципліни розглядаються такі питанння, як: внутріфірмова зайнятість, заробітна плата, продуктивність праці, ефективність праці тощо. Ці та інші питання в будь-який час вимагали чіткого розуміння проблеми та раціонального підходу до формування політики.

На етапі трансформаційних процесів в Україні, коли людина є вирішальним чинником виробництва, розвитку суспільства, необхідним є формування економічно грамотної особистості, яка б розуміла процеси, що відбуваються в суспільстві, могла сама оцінити стан в економіці, в організації та обрати для себе найбільш сприятливий напрямок життя.

Метою даного курсу є формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань з таких питань, як: менеджмент, менеджмент персоналу, стратегія та політика управління персоналом, формування організаційної культури менеджменту персоналу, ресурсне забезпечення менеджменту персонлу, соціально-психологічні аспекти управління персоналом, кадрове діловодство, планування та розвиток персоналу, методи управління персоналом, мотивація та стимулювання, соціальне партнерство, ефективність використання персоналу, управління процесами руху персоналу, плинність працівників, аспекти лідерства, теорії та практики керування персоналом різноманітних організацій, що функціонують у сфері економіки України тощо.

Мета курсу вплинула на формування завдань, серед основних нами виділено наступні:

q висвітлити основні проблеми менеджменту персоналу на сучасному етапі економічних перетворень в економіці;

q сформувати систему знань у студентів з питань ефективного менеджменту персоналу та професійні навички щодо удосконалення менеджменту персоналу підприємства.

Предмет: системно організований процес відтворення й ефективного використання персоналу організації.

Досягненню поставленої мети та завдань сприятимуть лекційний курс та розроблені тести, тематичні дискусії, кросворди, виробничі ситуації, тренінги та інші форми активного навчання, приклади яких наводяться в подальших розділах.

Після опанування даного курсу студент повинен знати:

q визначення організації як соціального інституту і об’єкту менеджменту;

q цілі, об’єкт, суб’єкту менеджменту персоналу;

q класифікаційні признаки структури персоналу;

q функції менеджменту персоналу;

q принципи менеджменту персоналу;

q сутність кадрової стратегії та політики управління персоналом та принципи її формування;

q нормативно-правову базу менеджменту персоналу;

q науково-методичне, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове забезпечення менеджменту персоналу;

q типи особистостей в менеджменті персоналу;

q аспекти формування колективу;

q концепції лідерства;

q соціально-психологічні аспекти трудової поведінки персоналу;

q сутність конфліктів та методів їх вирішення;

q етику міжособистих взаємовідносин ділового спілкування;

q кадрову документацію;

q методи та чинники професійного добору кадрів, розвитку персоналу;

q напрями та методи розвитку персоналу;

q аспекти управління рухом персоналу;

q питання управління робочим часом;

q класифікацію умов праці на виробництві;

q методи оцінювання персоналу;

q адміністративні, психологічні, соціальні методи управління персоналом;

q теорії мотивації персоналу;

q аспекти соціального партнерства;

q сутність ефективності менеджменту персоналу тощо.

Після опанування даного курсу студент повинен вміти:

· оцінювати основні проблеми менеджменту персоналу на підприємстві;

· формулювати кадрову стратегію та політику управління персоналом на основі основополагаюих принципів;

· орієнтуватися у нормативно-правовій базі менеджменту персоналу;

· оцінювати та забезпечувати науково-методичне, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове забезпечення менеджменту персоналу;

· управляти персоналом в залежності від типів особистості;

· формувати колектив;

· удосконалювати соціально-психологічний клімат в організації;

· вирішувати конфліктні ситуації в процесі праці;

· формувати міжособистісні взаємовідносини на основі етики ділового спілкування;

· працювати з кадровою документацією;

· застосовувати методи професійного добору кадрів та розвитку персоналу;

· визначати ефективні напрями розвитку персоналу;

· управляти рухом персоналу;

· управляти робочим часом;

· оцінювати умови праці на виробництві;

· оцінювати персонал;

· застосовувати адміністративні, психологічні, соціальні методи управління персоналом;

· формувати системи мотивації персоналу в організації;

· застосовувати принципи соціального партнерства;

· визначати ефективність менеджменту персоналу;

· аналізувати складні виробничі ситуації, приймати й обґрунтовувати ефективні рішення в галузі управління персоналом.

Навчально-методичний посібник підготовлено за наступною структурою: мета розділу; основні терміни і поняття; план лекції; опорний конспект лекції; запитання та завдання для самоконтролю; тести по темі; список використаної та рекомендованої літератури, перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми з дисципліни “Менеджмент персоналу”; критерії оцінки в проміжному та підсумковому оцінюванні знань студентів за двонадцятибальною шкалою, теми контрольних робіт з дисципліни “Менеджмент персоналу”, вимоги до підготовки контрольних робіт, приклад залікового білету.

Тема 1. Методологія менеджменту персоналу

Мета теми - розглянути сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку. Класифікація персоналу за різними категоріями. Система управління персоналом. Його структура.

Об’єкт та суб’єкт менеджменту персоналу. Функції та принципи менеджменту персоналу. Предмет, завдання і зміст курсу „менеджмент персоналу”. Методологічні аспекти дослідження проблем менеджменту персоналу та напрямки подальшого розвитку використання персоналу на підприємствах та в організаціях.

Основні терміни й поняття: кадри, персонал, методологія менеджменту персоналу, організація, організаційні структури управління, цілі менеджменту персоналу, структура персоналу, суб’єкт менеджменту персоналу, об’єкт менеджменту персоналу, функції менеджменту персоналу, принципи менеджменту персоналу.

План лекції

1. Методологічні аспекти менеджменту персоналом (зміст, завдання, предмет і метод курсу)

2. Організація як соціальний інститут і об’єкт менеджменту. Типи організацій

3. Цілі, об’єкт, суб’єкт менеджменту персоналу. Структура персоналу

4. Функції менеджменту персоналу

5. Принципи менеджменту персоналу

Опорний конспект лекції

1. Методологія менеджменту персоналу

Для того, щоб зрозуміти, що таке менеджмент персоналу, важливим та необхідним є чітко з’ясувати основні методологічні аспекти даного явища.

В загальному розумінні методологія (від метод і … логія) – це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності; методологія науки – вчення про принципи побудови, форми та засоби наукового пізнання.[1]

Методологія – система прийомів, способів пізнання і перетворення світу.[2]

Стосовно управління, то В.М. Данюк надає наступне визначення методології – сукупність методів, що використовуються в управлінні.[3]

Таким чином, методологія менеджменту персоналу включає в себе розуміння цілей, змісту, предмету, об’єкту, суб’єкту, методів менеджменту персоналу (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Методологія менеджменту персоналу

Метою даного курсу є формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань з питань: управління, формування стратегії та політики менеджменту персоналу, ресурсного забезпечення, формування та управління соціально-психологічної культури підприємства, лідерства, вирішення конфліктних ситуацій в організації, кадрового діловодства, мотивації та стимулювання персоналу, соціального партнерства, ефективності використання персоналу, управління процесами руху кадрів, теорії та практики керування персоналом різноманітних організацій тощо.

Мета курсу вплинула на формування завдань, серед основних нами виділено наступні:

q висвітлення основних проблем управління персоналом на сучасному етапі економічних перетворень в економіці;

q вивчення теоретичних засад управління персоналом, кадрової стратегії та політики;

q визначення соціально-психологічних аспектів менеджменту персоналу;

q висвітлення моделей лідерства;

q розгляд методів та чинників професійного добору кадрів, розвитку персоналу;

q ознайомлення з адміністративними, економічними, соціально-психологічними методами управління персоналом;

q вивчення теорій мотивації персоналу;

q розуміння процесів управління рухом кадрів на підприємстві;

q аналіз ефективності менеджменту персоналу в організації;

q набуття вмінь самостійно аналізувати складні виробничі ситуації, приймати й обґрунтовувати ефективні рішення в галузі управління персоналом.

Предмет менеджменту персоналу – системно організований іле по відтворення й ефективного використання персоналу організації.

Метод – це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення цієї взаємодії в теорії діалектики.[4]

Методи дослідження. У менеджменту персоналу застосовуються такі наукові методи: синтез, узагальнення, індукція, дедукція, статистично-аналітичний; економетричний; абстракція та аналогія; спостереження та анкетування; експертні оцінки та опитування, системний аналіз, факторний аналіз, математичне моделювання, метод декомпозиції, метод порівнянь, тестові методики тощо.

Слід сказати, що дисципліна “Менеджмент персоналу” пов’язана з багатьма науками, серед яких слід виділити: управління трудовими ресурсами, маркетинг персоналу, ринок праці, соціологія праці, економіка підприємства, економічна теорія, економічна статистика, психологія, економіка праці, охорона праці, фізіологія і психологія праці, ергономіка, трудове право, управління розвитком персоналу, мотивація та оцінка персоналу тощо.

2. Організація як соціальний інститут і об’єкт менеджменту. Типи організацій

Первинною ланкою, де відбуваються відносини з приводу менеджменту персоналом, є організація (трудовий колектив).

В залежності від мети й характеру діяльності організацій виділяють:

· непідприємницькі (некомерційні);

· підприємницькі (комерційні) – підприємство – організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери економічної діяльності країни, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).[5]

Більш детально та, на наш погляд, досить вдало класифікація та структура підприємств розглянуто у наступному джерелі: Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. - 528 с. – С. 18-30.

3. Цілі, об’єкт, суб’єкт менеджменту персоналу. Структура персоналу

З метою з’ясування цілей менеджменту персоналу виділимо основні цілі діяльності підприємства.

Цілі менеджменту персоналу відображено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Цілі менеджменту персоналу

Об’єкт менеджменту персоналу — це організація, кожен структурний підрозділ, первинні трудові колективи, кожний найманий працівник незалежно від статусу в організації.

Cуб’єктами менеджменту персоналу в організації є: лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, праців­ники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.[6]

Персонал – це особистий склад найманих працівників.

Структура персоналу наведено на рис. 1.3.

2. Методи визначення потреб організації в персоналі

1. Метод, що базується на використанні даних часу трудового процесу.

Чп = Тн/Фк*Кврч,

де Тн – термін часу, необхідний для виконання виробничої програми;

Фк – корисний фонд часу одного працівника;

Кврч – коефіцієнт використання робочого часу.

Кврч = Кдр*Кв*Кп,

де Кдр – коефіцієнт, що враховує витрати на додаткові роботи, раніше не враховані у часі, необхідному для певного процесу, як правило знаходиться у межах 1,2<Кдр<1,4;

Кв – коефіцієнт, що враховує витрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня, як правило встановлюється на рівні 1,12;

Кп – коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у спискову.

Тн=(NiTi + Tн.вир.і)/Кв,

де n – кількість номенклатурних позицій виробів у виробничій програмі;

Ni – кількість виробів і-ї номенклатурної позиції;

Ті – термін часу виконання процесу (частини процесу) з виготовлення виробу і-ої номенклатурної позиції;

Тн.вир.і – час, необхідний для зміни обсягу незавершеного виробництва у відповідності з виробничим циклом виробів і-ї позиції;

Кв – коефіцієнт виконання норм часу (у зарубіжній літературі – рівень продуктивності, рівень використання часу).

2. Метод розрахунку за нормами обслуговування показує залежність чисельності, яка розраховується від кількості машин, що обслуговуються, агрегатів та інш. об’єктів. Чисельність робочих-почасовиків чи службовців за нормами обслуговування розраховується за формулою:

Ч = Число агрегатів * Коефіцієнт завантаження / Норма обслуговування * Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у спискову

Норма обслуговування = Ткор / (tод._і*вп_і) + Тд,

де n – кількість видів робіт з обслуговування об’єкту;

tод._і – час, необхідний для виконання одиниці обсягу і-го виду робіт;

вп_і – кількість одиниць обсягу і-го виду робіт на одиницю обладнання чи іншого об’єкту розрахунку (наприклад, одиниця виробничої площі);

Ткор – корисний фонд часу працівника за день (зміну);

Тд – час, необхідний для виконання працівником додаткових функцій, що не включаються у tод.

3. Метод розрахунку за робочими місцями та нормативам чисельності слід розглядати як окремий випадок використання методу норм обслуговування. Чисельність працівників за робочими місцями визначається за формулою:

Ч = Необхідне число працівників (кількість робочих місць) * Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у спискову

Нормативи чисельності визначаються з відношення:

Нч = Обсяг робіт / Норма обслуговування

ЧПсп = (ЧПп + ЧПк) / 2,

де ЧПсп – планова чисельність працівників даної професії (спискова чисельність);

ЧПп – фактична чисельність працівників даної професії на початок планового періоду;

ЧПк – чисельність працівників цієї ж професії на кінець планового періоду.

Додаткова потреба у працівниках на розширення обсягу виробництва розраховується за формулою:

ДП = ЧПк – ЧПп,

де ДП – зміни чисельності працівників у зв’язку з розширенням обсягу виробництва (при скороченні обсягу виробництва показується зі знаком мінус).

5. Формула Розенкранца використовується для розрахунку планової чисельності управлінського персоналу:

де Ч – чисельність управлінського персоналу певної професії, спеціальності, підрозділу;

n – кількість видів управлінської діяльності;

m_i – середня кількість певних дій в межах i-го виду управлінських функцій за встановлений час;

t_i – час, необхідний для виконання одиниці m в межах i-го виду управлінських функцій;

Т – робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором;

Кнрч – коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч=Кврч дивись раніше).

Дата добавления: 2013-12-13