Зображувальні види декору

Зміст занять з декоративного мистецтва

полягає в ознайомленні учнів з орнаментом і законами його створення (контраст, ньюанс, акцент, рівновага, симетрія, асиметрія, ритм, композиційний центр, виділення головного в композиції, кольорові відношення в орнаментальній композиції.)

Навчання починається з ознайомлення учнів з декоративним мистецтвом вцілому, з майстрами декоративно-прикладного мистецтва, їх творчістю, що супроводжується цікавою розповіддю. Необхідно звернути увагу учнів на різноманітність технік виконання декоративних композицій різними майстрами. Кожну розповідь про творчість майстрів супроводжувати наочненням, з аналізом використання даними майстрами законів створення орнаментальних композицій.

Широко застосовується в побуті і повинні бути вивчені дітьми необмежені сітчасті орнаменти, які прикрашають шпалери, тканини, паркет, та інші предмети.

Малювання необмеженого орнамента проводиться після вивчення складання їх у замкнутих формах (трикутник, коло, квадрат, смужка).

Останнім часом усе ширше застосовується декоративна композиція, складена на основі вільного ритму і асиметрії. Але при відсутності строгої симетрії і ритму, загальний ритм в таких композиціях все таки є.

Орнаментальне мистецтво в школі вивчається з обов'язковим вивченням його видів:

- рослинний

- геометричний

- зоологічний (анімолістичний)

- символічний

- змішаний

При вивченні переробки природних форм у декоруванні дотримуються такої послідовності:

1. попередній збір матеріалів;

2. попереднє вивчення об'єктів; (форма, характерні особливості);

3. виконання кількох варіантів; (стилізація різних елементів);

4. виконання схеми робочого ескізу декоративного малюнку у зменшеному розмірі;

5. лінійна побудова малюнку на основі робочого ескізу;

6. ескіз тотального вивчення (світлі, темніші);

7. ескіз кольорового вирішення;

8. остаточне виконання елементу чи орнаменту.

Така послідовність роботи використовується як у творчих пошуках окремих елементів, так і створення композицій.

Слід звернути увагу на поняття "візерунок" і "орнамент".

Візерунок - це вільна композиція всіх елементів.

Орнамент - це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються.

Щоб успішно навчити дітей декоративно-тематичного малювання в школі, правильно розвивати в них образне мислення і творчі здібності, учитель має розуміти особливості дитячого малюнку.

Декоративне мистецтво нерозривно пов'язане з виробництвом матеріальних благ. Адже ткацтво, килимарство, керамічно-фаянсова і фарфорова промисловість, будівельна справа повинні насамперед задовольняти не тільки матеріальні, а й естетичні потреби людини. Декоративні сюжети можна побачити на килимах, рушниках, тарелях, панно, тощо.

Учні на уроках праці, образотворчого мистецтва, а також на позакласних уроках, гуртках учать різні види і техніки виконання декоративних малюнків, складають різноманітні композиції.

Є такі види декоративного малювання:

карбування;

різьблення;

аплікація;

оздоблення;

розпис;

вишивка.

Декоративно-прикладне мистецтво по своєму походженню - мистецтво народне: народ створює речі, народ знаходить їм потрібну форму і вираження, народ зберігає знайдену в них красу і усі свої досягнення передає нам у спадщину. У творах декоративно-прикладного мистецтва ми бачимо мудрість народу, його характер, уклад життя. У них вкладена душа народу, його почуття і його представлення про краще життя. Тому вони мають таке величезне пізнавальне значення. Археологи по речах визначають історичну епоху, суспільні відносини, природні і соціальні умови, матеріальні і технічні можливості, народні вірування і традиції, спосіб життя, заняття, інтереси і смаки людей, їхнє відношення до навколишнього. Речі роблять великий виховний вплив. Вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва, їхніх художніх особливостей і засобів створення виховує дбайливе відношення до речей, повага до національного надбання і національної культури, до творчої праці людей, підвищує наш культурний рівень.

Творець корисної речі прагне наділити її естетичними якостями. Таке естетичне перетворення прикладних речей здійснюється декором, тобто прикрасою форми і її поверхонь за допомогою спеціальної художньої обробки. Аналіз судин різного призначення переконує нас у досконалості їхньої форми, а разом з тим виявляє їхню художню виразність. Естетичні якості матеріалу, кольорово-пластичні властивості форми й інші зовнішні ознаки викликають у пам'яті почуттєві образи пережитих явищ дійсності, утягують річ у навколишню її природне і суспільне середовище, зв'язуючи її з предметним світом, збуджуючи цими зв'язками в людини гаму різноманітних почуттів. Річ стає не тільки матеріально корисної, але і духовно значимої.

Річ стає "почуттєво стала перед нами людською психологією". Створена руками умільця, вона несе на собі відбиток багатогранної людської особистості, її матеріальних і духовних нестатків, а тому здобуває значення художнього твору.

До специфічних образотворчих видів декору відносяться сюжетне зображення, символічне зображення й орнамент.

Сюжетне зображення - це малюнок на поверхні предмета, що зображує якесь визначене явище, подію, конкретної чи людину річ. Художня виразність самої форми предмета здатна викликати естетичні почуття, емоції, наприклад почуття радості. Конкретне зображення додає цьому почуттю усвідомленість, скажемо, радість від краси росіянки білоствольної берізки, що художник органічно ввів у декор предмета.

Символічне зображення - це умовний образ, що позначає яке-небудь поняття, ідею, явище. У вузькому змісті символ з'являється у виді умовного знака, наприклад п'ятикутної зірки, чи у виді монограми - сплетення перших букв імені і прізвища. До символічних зображень належать емблеми, герби, знаки (поштові і фабричні, грошові знаки, медалі й ордена). Дуже часто в них використовується алегорія - іносказання.

Емблема являє собою узагальнене зображення визначених предметів. Вона може стати знаком держави, міста, роду, тобто гербом.

Алегорія на відміну від емблеми через конкретний образ виражає абстрактні поняття, такі, як "воля", "слава", "перемога", "Батькувщина" і т.п.

Символічні зображення говорять про широке коло суспільних явищ, зрозумілих людям різних національностей і країн. Але в силу переваги в символах розумового початку їхній вплив носить менш емоційний характер, ніж сюжетні мотиви.

Орнамент - це візерунок, заснований на повторі і чергуванні складових його елементів. Орнамент може зображувати конкретні форми - листочки, квіти, комах, птахів - з досить великим наближенням до натури і менш конкретні, узагальнені і навіть абстрактні форми - прямокутники, трикутники, кола, ромби та інші фігури.

Основним джерелом створення орнаменту завжди була природа. На шкурках змій, гусениць, звірів, крилах птахів і метеликів, на рослинах і плодах природа "намалювала" чудесні візерунки, відкривши людині нескінченна безліч орнаментальних форм, колірних відтінків, красу і багатство їхніх сполучень, цілісність і строгу співпідпорядкованість всіх елементів. Людина, зачарована красою і казковою розмаїтістю природи, насолоджувався, уважно вивчав цю красу, прагнув використовувати закономірності, Що Лежать у її основі, і створював нові орнаментальні форми, щоб ними прикрасити речі і свій побут.

Орнамент може компонуватися з одного чи декількох декоративних чи елементів фігур. Так, орнаменти, що прикрашають гжельський глечик, складені з візерунка дна (один елемент - листочок), візерунка тулова (стеблинки, квіткові голівки, листи і завитки), візерунка горлечка (листочок, фігурні дужки і дві крапки). Як видно, смужка першого візерунка виникає в результаті повтору одного декоративного елемента, у другому візерунку ритмічно організована безліч елементів, а третій візерунок будується на основі повтору однієї групи, складеної з чотирьох елементів.

Таку компактну цілісну групу декоративних елементів, що своїм повтором створює орнамент, називають декоративною ланкою.

Асиметричні декоративні елементи і ланки додають орнаменту динамічність, приклад тому візерунок, що прикрашає тулово гжельского глечика: безупинний хвилеподібний рух цього візерунка підкреслює округлість об'ємної форми й оживляє строгість її симетричного силуету. Виникле протиріччя між динамікою тулова і статичним положенням глечика художник усуває симетрією декоративного елемента і декоративної ланки, з яких будуються візерунки дна і горлечка.

Декоративні елементи і ланки часто зображують предмети навколишньої людини середовища і художньо виражають відношення до них самої людини.

Сюжетні, символічні зображення й орнаменти своїми ритмами, симетрією, контрастами підвищують емоційну виразність речей, красу їхньої форми, єдність їхнього зовнішнього вигляду і змісту.

Дата добавления: 2013-12-13