Бюджетна лінія

План

Тема 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

1. Ординалістське трактування системи переваг споживача.

Криві байдужості (індиферентності).

2. Бюджетна лінія.

3. Використання кривих байдужості й бюджетної лінії для

a. аналізу й прогнозування поведінки споживача на ринку.

1. Ординалістське трактування системи переваг споживача. Криві байдужості (індиферентності)

Спочатку необхідно сформулювати основні вихідні положення ординалістської теорії.

1. Треба розглядати корисність не окремих товарів, а певних наборів товарів – так званих ринкових кошиків.

2. Споживач має можливість порівнювати різні набори з точки зору їхньої корисності.

3. Ті набори, загальна корисність яких більша, мають перевагу, а набори з однаковою корисністю є рівноцінними.

4. Усі товари є бажаними для покупця.

На основі своєї суб’єктивної оцінки споживач робить висновок, який із можливих наборів певних товарів є кращим, – а це той набір, який забезпечує найвищий рівень задоволення потреби, тобто має найбільшу корисність. Рівень загальної корисності “ринкового кошика” ординалісти пропонували визначати як добуток кількостей (одиниць) тих товарів, що входять до набору. Наприклад, один набір включає 2 одиниці товару А, 3 одиниці товару В і 5 одиниць товару С, а другий - 3, 2 і 4 одиниці відповідно. У першому випадку добуток буде становити 30, а в другому – 24. Згідно з ординалістським трактуванням функції корисності перший набір має перевагу.

Отже, споживач уявляє собі, якою є загальна корисність того або іншого набору товарів. При цьому часто виходить так, що корисність різних наборів виявляється однаковою. Наприклад, набори 10 кг хліба й 2 літри молока, 8 кг хліба й 2,5 літри молока, 5 кг хліба й 4 літри молока, 4 кг хліба та 5 літрів молока забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення. Якщо відомі такі набори, можна накреслити так звану криву байдужості (криву індиферентності) (рис. 3.1).

Крива байдужості показує, які сполучення двох товарів дають споживачеві однакову корисність або забезпечують один і той же самий рівень задоволення потреби.

Коли розглядаються комбінації якихось двох товарів, треба будувати не одну, а декілька кривих байдужості. Це так звана карта кривих байдужості (рис. 3.2).

Хліб, кг

10

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Молоко, л

Рис. 3.1. Крива байдужості

т. U

т. Х

Рис. 3.2. Карта кривих байдужості

Побудувати карту кривих байдужості неважко, якщо є хоча б одна така крива. Справа у тому, що криві байдужості одного й того ж споживача не перетинаються. Криві, які розміщені далі від координатної осі, відображають більш високий рівень корисності наборів двох товарів порівняно з тими кривими, що розміщені ближче до неї.

У цьому випадку крива байдужості має вигин до початку координат. Це не випадково, тому що у більшості випадків крива індиферентності має саме такий вигляд. Конфігурація кривої байдужості залежить від граничної норми заміщення одного товару іншим, що показує, від якої кількості першого товару згоден відмовитися споживач, якщо він отримає додатково одиницю другого товару за умови, що рівень задоволення потреби залишиться без змін.

Позначається гранична норма заміщення MRS (від англ. marginal rate of substitution). Якщо мова йде, припустимо, про заміну товару Х товаром Y, формула має такий вигляд: MRS = – DX ¤ DY. У чисельнику позначено величину зменшення кількості товару Х, у знаменнику – збільшення кількості товару У (на одну одиницю).

Як правило, MRS – спадна, тому крива байдужості має таку конфігурацію, як показано на рис. 3.3. Але у деяких випадках вона має інший вигляд. Якщо товари є абсолютно взаємозамінними, MRS не змінюється (MRS = const). Тоді крива байдужості являє собою пряму лінію.

т. Y

т. Х

Рис. 3.3. Крива байдужості для абсолютно взаємозамінних товарів

Якщо ж товари є абсолютно взаємодоповнювальними, крива байдужості набуває такого вигляду, як показано на рис. 3.4.

т. Y

т. Х

Рис. 3.4. Крива байдужості для абсолютно

взаємодоповнювальних товарів

Тут певна комбінація товарів означає певний рівень задоволення потреби. Неможливо зберегти цей рівень, збільшуючи кількість одного продукту й зменшуючи кількість іншого, тобто про заміщення товарів і, відповідно, визначення MRS мова взагалі не йде. Рівень корисності не буде змінюватися, якщо збільшиться кількість одного продукту при незмінності обсягу іншого. Щоб підвищити рівень задоволення потреби, слід перейти від цієї комбінації товарів до іншої, яка буде включати більшу кількість обох продуктів.

Інформації, яку можна отримати, розглядаючи криві байдужості, хоча вона є дуже цікавою і важливою, недостатньо для того, щоб прогнозувати поведінку споживача на ринку. Треба урахувати ще одну обставину – купівельну спроможність споживача.

Купівельна спроможність того або іншого конкретного споживача визначається, по-перше, рівнем його доходу. Витрати не повинні перевищувати доходи – у цьому суть так званого бюджетного обмеження. По-друге, купівельна спроможність залежить від рівня цін. Можна сказати, що купівельна спроможність споживача визначається рівнем його реального доходу.

Якщо відомі ціни товарів і величина доходу покупця, можна розрахувати, яку кількість різних товарів він зможе придбати. На підставі цього будується графік бюджетної лінії.

Бюджетна лінія показує, які кількісні комбінації двох товарів є досяжними для споживача при певних рівнях його доходу й цін цих товарів.

Розглянемо приклад. Припустимо, споживач має можливість витрачати на купівлю продуктів Х і Y 60 грн за тиждень. Ціна товару Х становить 2 грн, товару Y – 3 грн. Якими можуть бути комбінації товарів Х і Y в цьому випадку? Їх можна визначити шляхом нескладних математичних розрахунків. Треба мати на увазі й можливість того, що покупець може відмовитися від одного товару, витративши всі гроші на інший.

Отже, деякі з можливих комбінацій:

1) нуль одиниць Х, 20 одиниць Y;

2) 30 одиниць Х, нуль одиниць Y;

3) 15 одиниць Х, 10 одиниць Y.

Цих даних достатньо, щоб побудувати графік (рис. 3.5).

т. Y

20

10

10 15 20 25 30 т. Х

Рис. 3.5. Бюджетна лінія

Побудована бюджетна лінія дає багато комбінацій товарів Х і Y, які може придбати споживач.

Слід звернути увагу на те, що графік має менший кут нахилу до осі абсцис порівняно з кутом нахилу до осі ординат. Це пояснюється різницею цін товарів. Оскільки товар Х дешевший, ніж товар Y, максимальна кількість першого товару, яку можна придбати (30 одиниць), значно більша, ніж максимальна кількість другого (20 одиниць). Кут нахилу бюджетної лінії до осі координат залежить від співвідношення цін товарів, яке визначає так звані кутові коефіцієнти. Якщо ціну товару Х позначити як P_X, а ціну товару Y - як Р_Y, коефіцієнтом кута нахилу бюджетної лінії до осі абсцис буде співвідношення P_X ¤ Р_Y, а коефіцієнтом кута нахилу до осі ординат – співвідношення Р_Y ¤ P_X. За умови однакових цін на товари були б однаковими й ці кути, тобто вони дорівнювали б 45⁰ (кутовий коефіцієнт – 1).

Таким чином, кути нахилу бюджетної лінії змінюються у тому випадку, коли стає іншим співвідношення цін товарів.

Бюджетна лінія може переміщуватися без зміни кутів нахилу у двох випадках:

· коли змінюється номінальний дохід споживача, а ціни товарів залишаються незмінними;

· коли ціни обох товарів змінюються в одному й тому ж напрямку і на одну й ту ж саму величину.

Іноді за самим графіком бюджетної лінії важко точно визначити, якій кількості одного товару відповідає певна кількість іншого. У таких випадках для вирішення завдання треба провести розрахунки, використовуючи рівняння бюджетної лінії. Якщо позначити дохід споживача через І, кількість одиниць товару Х – через Х, кількість одиниць товару Y – через Y, а ціни товарів – через P_X і Р_Y відповідно, то можна записати

Х ´ P_X + Y ´ Р_Y = І.

Звідси випливає, що

І - U ´ Р_Y І - Х ´ P_X

Х = ¾¾¾¾¾, U = ¾¾¾¾¾.

P_X Р_Y

Якщо відома кількість одного товару, нескладно визначити відповідну кількість іншого, тобто визначити доступну комбінацію товарів.

Дата добавления: 2013-12-13