Виробництво з двома змінними ресурсами

Ситуація, коли тільки один із виробничих ресурсів є змінним, спостерігається у виробництві досить часто. Водночас треба звернути увагу й на іншу ситуацію: коли одночасно змінюється кількість не одного, а декількох ресурсів. Наприклад, два ресурси є взаємозамінними: можна зменшити кількість одного, збільшивши кількість іншого. Тут виникає запитання: як визначити міру доцільності заміни одного ресурсу іншим? Щоб правильно відповісти на нього, виробник перш за все повинен знати, яким чином зміни у комбінуванні ресурсів вплинуть на кількість продукції. Тут на допомогу можуть прийти вже відомі ізокванти. При розгляді першого питання теми за даними табл. 7.1 було побудовано чотири ізокванти, що показують комбінації двох ресурсів (праці й засобів праці), при яких виробництво 60, 80, 95 і 105 одиниць продукції є можливим.

Ізокванти на рис. 7.1 вигнуті до осей координат. У більшості випадків вони мають саме такий вигляд, бо гранична норма технологічного заміщення (MRTS), як правило, є спадною. Спробуємо це пояснити.

Припустимо, мова йде про заміну засобів виробництва (ресурсу С) працею (ресурсом L). Тоді

DC

MRTS_CL = – ¾¾¾.

DL

Кожна додаткова одиниця ресурсу L дає граничний продукт MP_L. На кожну одиницю скорочення ресурсу C припадає граничний продукт MP_C. Оскільки обсяг виробництва залишається незмінним, можна записати, що MP_L´DL= – MP_C´DC. Поділивши обидві частини на MP_C´DL, отримаємо

MP_L´DL MP_C´DC MP_L DC

¾¾¾¾ = – ¾¾¾¾ = ¾¾¾ = – ¾¾ = MRTS_CL.

MP_C´DL MP_C´DL MP_C DL

Якщо кількість ресурсу L зростає, то у зв’язку з дією закону спадного граничного продукту MP_L зменшується, тобто зменшується MRTS_CL.

У чому полягає практичне значення розгляду питання про ізокванти? Припустимо, виробник змушений змінити кількість якогось ресурсу. Якщо він має карту ізоквант, знає величини MRTS при різних кількісних комбінаціях виробничих ресурсів, він зможе визначити, наскільки саме треба збільшити кількість одного ресурсу при певному зменшенні обсягу іншого, і навпаки.

Випадок з двома змінними ресурсами треба розглянути й в іншому ракурсі – припустивши, що можлива зміна кількості обох ресурсів не в різних напрямках, а в одному й тому ж. Наприклад, можна збільшити й обсяг ресурсу “праця”, і обсяг ресурсу “капітал”. Тоді треба вирішити, чи будуть такі дії доцільними. Тут треба знати, якою буде так звана віддача від масштабу. Для вирішення цієї задачі можна використати виробничу функцію. Наприклад, якщо взяти функцію виробництва Кобба - Дугласа

Q = A ´ C^a ´ L^b

з конкретними значеннями величин a і b, то, визначивши їхню суму, можна встановити, якою буде віддача від масштабу у цьому випадку.

При a + b = 1 віддача є сталою, при a + b > 1 – зростаючою, при a + b < 1 – спадною. Відповідно до цього виробник буде приймати рішення про зміну обсягу ресурсів, що використовуються на його підприємстві.

Поки що розглядалися більш-менш прості випадки змін комбінацій виробничих ресурсів. Однак можуть бути й більш складні ситуації, наприклад: треба збільшити кількість усіх ресурсів, але приріст їхніх обсягів має бути неоднаковим, або збільшити кількість якогось ресурсу, зменшуючи кількість не одного, а декількох ресурсів, і т. ін.

Слід визначити якесь універсальне правило комбінування виробничих ресурсів, яким можна керуватися у будь-яких виробничих ситуаціях.

Ця проблема розглядається у наступному питанні теми.

Дата добавления: 2013-12-13