Ринки праці та їх різновиди

У цьому питанні розгляним сутність та характерні риси конкурентного, монопсонічного та монопольного (профспілкового) ринків праці.

Конкурентний ринок праці

Досконала конкуренція характеризується тим, що ані окремий продавець, ані окремий покупець не мають можливості впливати на ринкову ціну товару.

Основні риси конкурентного ринку праці:

· кількість фірм-наймачів робочої сили є дуже великою, і вони конкурують одна з одною при найманні робітників певної професії;

· велика кількість робітників приблизно однакової кваліфікації пропонує свої послуги, і ці робітники суперничають один з одним;

· ані фірми-наймачі, ані робітники не мають можливості реально впливати на рівень заробітної плати.

Від чого залежать попит кожної окремої фірми й величина ринкового попиту на працю? Як відомо, крива попиту фірми на будь-який виробничий ресурс – це графік MRP цього ресурсу. Фірма буде збільшувати кількість праці доти, доки MRP_L і MRC_L не стануть однаковими. Граничні витрати ресурсу у цьому випадку – це ставка заробітної плати (за 1 годину, за 1 день і т. ін., тобто MRC_L – ціна одиниці праці).

Крива попиту фірми на працю (графік MRP_L) є спадною.

Якщо мати криві попиту на працю всіх фірм, можна побудувати криву ринкового попиту на працю певного виду.

Крива пропозиції праці для окремої фірми має особливий вигляд. Пропозиція праці у цьому випадку є абсолютно еластичною (MRC_L дорівнює ставці заробітної плати) (рис. 12.6).

Ставка

заробітної С

плати,

граничний В

продукт A S, MRC_L

праці

D, MRP_L

О Q₁ Кількість праці

Рис. 12.6. Графіки попиту на працю й пропозиції праці

для окремої фірми в умовах конкурентного ринку праці: S, MRC_L– крива пропозиції праці; D, MRP_L– крива попиту на працю

Фірма буде купувати g₁ одиниць праці, якщо ставка заробітної плати буде становити А грн. При цьому вона буде платити всім робітникам А грн за одиницю праці, тобто площа фігури OABQ₁ – це витрати на зарплату. Водночас площа фігури OCBQ₁ – дохід фірми від використання Q₁ одиниць праці (дохід є більшим, ніж витрати на ресурс).

Що ж стосується ринкової пропозиції праці, то цей графік буде мати інший вигляд порівняно з графіком пропозиції праці для окремої фірми. Крива пропозиції праці для галузі є зростаючою. Щоб залучити більшу кількість праці, фірми галузі змушені платити більш високу зарплату (заробітна плата повинна перекривати витрати втрачених можливостей) (рис. 12.7).

Ставка

заробітної

плати,

граничний D S

продукт

праці

W₁

Q₁ Кількість праці

Рис. 12.7. Криві ринкового попиту на працю й ринкової

пропозиції праці

Діє механізм установлення ціни рівноваги (заробітної плати). У цьому випадку – це W₁. Відповідно визначається кількість праці Q₁, яка відповідає ціні рівноваги.

Монопсонія на ринку праці

Ринок називають монопсонічним у тому випадку, коли у ролі покупця на ньому виступає один суб’єкт. Якщо вести мову про ринок праці, то треба зазначити, що його основними рисами (ознаками) є такі:

· основну частку праці певного конкретного виду (або всю працю) на цьому ринку купує одна фірма;

· фірма визначає заробітну плату (у тому сенсі, що рівень заробітної плати знаходиться у прямій залежності від кількості робітників, яких наймає підприємство).

Передумовою монопсонії на ринку праці є немобільність робочої сили у географічному або професійно-кваліфікаційному аспекті.

Який вплив має монопсонія на ринку праці на рівень заробітної плати й кількість робітників, яких наймають? Щоб відповісти на це запитання, треба перш за все зрозуміти, з яких міркувань виходить фірма-монопсоніст, коли визначає кількість праці, яку їй доцільно купити.

Пригадаємо загальне правило, за яким визначається оптимальна кількість будь-якого ресурсу: MRP = MRC. Дуже важливою обставиною є те, що граничні витрати на працю фірми-монопсоніста є вищими, ніж середні витрати на одиницю праці, тобто граничні витрати перевищують ставку заробітної плати при використанні певної кількості праці. Це пояснюється тим, що фірма, збільшуючи кількість робітників, повинна платити більше не тільки новим робітникам, але й тим, яких було найнято раніше.

Щоб визначити, яку кількість праці буде купувати фірма, треба мати графіки попиту фірми на працю, пропозиції цього ресурсу й граничних витрат фірми на нього (рис. 12.8).

Ставка

заробітної D, MRP_L MRC_L

плати,

граничні S

витрати

на працю, W_c

граничний W_m

продукт

праці

Q_m Q_c Кількість праці

Рис. 12.8. Визначення фірмою-монополістом оптимальної

кількості праці й ставки заробітної плати

Якби ринок праці був конкурентним, то обсяг праці, яку купили б підприємці, становив би Q_с одиниць. При цьому ставка заробітної плати була б на рівні W_с. Фірма-монопсоніст купує меншу кількість праці - Q_m одиниць (вона керується правилом MRP_L = MRC_L). При цьому вона буде встановлювати ставку заробітної плати на рівні W_m (нижче, ніж W_c).

Висновок такий: монопсонія на ринку праці сприяє зниженню заробітної плати й зменшенню кількості найманих робітників; якби покупців праці цього виду було багато (а не одна фірма), вони найняли б більше робітників і зарплата була б вищою.

Монопольний (профспілковий) ринок праці

У сучасному суспільстві часто можна спостерігати таку картину, коли робітники намагаються об’єднатися, щоб вийти на ринок праці не розрізнено, а, так би мовити, єдиною командою, діючи скоординовано.

Ця задача вирішується завдяки створенню профспілок (від англ. trade-union – професійна спілка).

Основні завдання профспілок:

· сприяти підвищенню заробітної плати;

· боротися за максимальну зайнятість.

Проблема в тому, що ці цілі є, як правило, такими, що виключають одна одну.

Але все ж таки одночасне вирішення обох цих завдань можливе, якщо профспілкам вдасться добитися підвищення попиту на працю (рис. 12.9).

Ставка

заробітної D₁ D₂ S

плати,

граничний ®

продукт W_u

праці W_c

Q_c Q_u Кількість праці

Рис. 12.9. Зміни на ринку праці при зростанні попиту

на цей ресурс: D₁, D₂ – криві попиту на працю; S – крива пропозиції праці; Q_c, Q_u – обсяги попиту на працю; W_c, W_u –

рівні заробітної плати

Якщо збільшиться попит на працю, крива попиту на неї переміститься вправо.

Яким чином профспілки можуть сприяти зростанню попиту на працю (або, на крайній випадок, перешкоджати його скороченню)?

1. Дії профспілок, які спрямовані на збільшення попиту на продукт, що виробляється на підприємствах галузі:

· надання допомоги підприємствам у рекламуванні продукції (продукція з “профспілковою етикеткою”);

· вплив на державні органи з метою отримання державного замовлення або збільшення витрат на утримання тієї чи іншої сфери (наприклад, витрат на освіту);

· сприяння введенню високого імпортного мита.

2. Вплив профспілок на встановлення цін на виробничі ресурси, які взаємозв’язані з ресурсом “праця”.

Мова йде про прагнення добитися підвищення цін на ресурси-замінники й зниження (або недопущення зростання) цін на доповнювальні ресурси.

3. Дії, які сприяють зростанню продуктивності праці.

Профспілки можуть впливати на робітників, переконуючи їх у необхідності підвищення продуктивності праці, співпрацювати з адміністрацією підприємств з метою вирішення цієї проблеми.

4. Прямий тиск профспілок на підприємців (або навіть на державу) з метою збільшення кількості зайнятих.

Але все ж таки можливості профспілок сприяти зростанню попиту на працю є вельми обмеженими. Головний напрямок діяльності профспілок – боротьба за підвищення заробітної плати. Профспілки поділяються на дві категорії:

· цехові (вони об’єднують робітників певної професії);

· галузеві (об’єднують робітників різних професій, які зайняті у певній галузі).

Цехові профспілки намагаються зменшити пропозицію праці певного виду. Наприклад, вони вимагають від підприємств, щоб ті приймали на роботу тільки тих робітників, які є членами цієї профспілки, і при цьому штучно знижують її чисельність (рис. 12.10).

Ставка

заробітної D S₂

плати, S₁

граничний W_u ¬

продукт W_c

праці

Q_u Q_с Кількість праці

Рис. 12.10. Вплив цехової профспілки на ситуацію

на ринку праці: D – крива попиту на працю; S₁, S₂ – криві пропозиції праці до й після втручання профспілки; Q_c,Q_u – обсяги попиту на працю до й після втручання профспілки;

W_c, W_u – відповідні рівні заробітної плати

Галузеві профспілки не повинні обмежувати кількість своїх членів, а навпаки, мають об’єднувати всіх робітників галузі. Дії таких профспілок спрямовані на перевищення рівня заробітної плати над рівнем рівноваги шляхом прямого тиску на підприємців (погрози страйком і т. ін.). Наслідки цього відображає рис. 12.11.

Ставка

заробітної D S

плати,

граничний W_u

продукт W_с

праці

Q_u Q_с Кількість праці

Рис. 12.11. Вплив галузевої профспілки на ситуацію на ринку праці

Профспілка добилася встановлення заробітної плати на рівні W_u (робітники не можуть найматися, якщо зарплата нижча за цей рівень). Кількість зайнятих робітників зменшилася: Q_u < Q_c. Заробітна плата вища за рівень рівноваги (W_u > W_c), але кількість праці, яку наймають підприємці, є нижчою.

З цього випливає, що діяльність профспілок, спрямована на підвищення заробітної плати, сприяє зростанню безробіття.

Дата добавления: 2013-12-13