Заняття 38

Тема: Травна система. Печінка, її будова, гістофізіологія, вікові зміни. Підшлункова залоза, будова і гістофізіологія ендо- та екзокринної частини.

Мета: 1. Вивчити мікроскопічну будову класичної печінкової часточки; мати уявлення про портальну часточку і ацинус.

2. Навчитися визначати межі часточок на гістологічних препаратах печінки людини.

3. Уміти диференціювати тріади і їх структурні компоненти.

4. Вивчити мікроскопічну і ультрамікроскопічну будову гепатоцитів.

5. Вивчити особливості кровопостачання печінки.

6. Уміти пов’язувати будову гепатоцитів з їх функцією.

7. Вивчити будову і функції екзо- і ендокринної частин підшлункової залози, уміти диференціювати їх на гістологічних препаратах.

8. Уміти диференціювати внутрішньо- і позачасточкові вивідні протоки.

9. Уміти «читати» електронограми за темою заняття.

Професійне орієнтування студентів

Печінка – це найбільша травна залоза, яка продукує жовч, необхідну для травлення та всмоктування жирів у тонкій кишці. Окрім того, вона виконує ряд інших життєво необхідних функцій: приймає участь майже в усіх видах обміну речовин, процесах детоксикації організму тощо; як ендокринна залоза вона продукує соматомедини – посередники соматотропного гормону гіпофізу. Тому знання лікарем будови та функції цієї залози, зокрема особливостей її кровопостачання, особливостей будови та функціонування печінкових клітин (гепатоцитів), особливостей будови і клітинного складу синусоїдних гемокапілярів і перисинусоїдного простору (Діссе), жовчних капілярів, міжклітинних контактів тощо має важливе значення для розуміння етіології (причини виникнення) і патогенезу (механізмів розвитку) різних захворювань печінки, походження симптомів (наприклад, жовтяниці), відповідних методів лікування та профілактики.

Підшлункова залоза відноситься до крупних залоз мішаної секреції: вона представлена ендокринною частиною, що продукує ферменти, і ендокринною, яка виділяє у кров важливі у функціональному відношенні гормони.

Підшлунковій залозі належить вирішальна роль у забезпеченні перетравлювання усіх харчових продуктів, яке починається у дванадцятипалій кишці, куди відкривається вивідна протока залози, і продовжується у дистальніше розміщених ділянках тонкої кишки – пустій та клубовій. Під впливом ферментів, які продукує залоза, відбувається розщеплення полімерів до олігомерів, що необхідно для створення умов для пристінкового травлення, під час якого олігомери розщеплюються до мономерів, здатних всмоктуватися ентероцитами ворсинок тонкої кишки.

Отже, підшлункова залоза виконує важливу роль у життєдіяльності організму, тому знання морфофункціональних особливостей цього органа необхідно для розуміння причин і патогенетичних механізмів розвитку патології, зокрема таких важких захворювань як гострі панкреатити, причини розвитку панкреанекрозу, що закінчується в більшості випадків летально (смертельно); такої важкої патології як цукрового діабету, пов’язаного з порушеннями ендокринної частини органа (панкреатичних острівців) тощо. Для лікаря важливо знати ґенез різних захворювань підшлункової залози для правильного вибору методів обстеження та лікування, розробки профілактичних заходів.

Базовий рівень знань та умінь

1. Печінка, жовчний міхур, жовчовивідні шляхи та підшлункова залоза (анатомія людини).

2. Епітеліальна тканина (загальна гістологія).

3. Залозистий епітелій. Гістофізіологія секреторного циклу (загальна гістологія).

4. Екзокринні залози (загальна гістологія)

5. Пухка волокниста сполучна тканина (загальна гістологія).

6. Кровоносні судини (попередні теми).

7. Ембріональні зачатки, з яких розвиваються печінка та підшлункова залоза (ембріологія).

Розподіл часу

1) теоретичний розбір матеріалу – 35 хв.,

2) виконання практичної роботи – 50 хв.,

3) перевірка і підписування рисунків – 5 хв.

Програма самостійної підготовки студентів

І. Прочитайте та вивчіть матеріал

на стор. 365-383 у підручнику «Гістологія людини» під редакцією О.Д.Луцика та ін., 2003 та у лекції.

ІІ. Дайте відповіді на такі запитання

1. Печінка. Джерела та процес розвитку.

2. Функціональне значення печінки.

3. Загальна морфофункціональна характеристика печінки.

4. Будова класичної печінкової часточки.

5. Поняття про портальну часточку і ацинус.

6. Будова жовчних капілярів.

7. Морфологічна характеристика синусоїдного гемокапіляра. Цитофункціональна характеристика ендотеліоцитів, зірчастих макрофагів (клітини Купфера), перисинусоїдних ліпоцитів (клітини Іто) і pit-клітин.

8. Простір Діссе, його функціональне значення.

9. Мікроскопічна і субмікроскопічна будова гепатоцита.

10. Особливості кровообігу печінки.

11. Фізіологічна і репаративна регенерація печінки.

12. Вікові зміни печінки.

13. Морфофункціональна характеристика і розвиток жовчного міхура і жовчовивідних шляхів.

14. Джерела і основні етапи ембріогенезу підшлункової залози.

15. Функціональне значення підшлункової залози.

16. Загальний план будови підшлункової залози. Строма і паренхіма.

17. Екзокринна частина підшлункової залози. Функціональне значення. Будова ацинуса.

18. Мікроскопічна і субмікроскопічна будова ациноцитів (панкреатоцитів) і центроацинозних клітин.

19. Характеристика секреторного циклу ациноцитів.

20. Будова вивідних проток.

21. Ендокринна частина підшлункової залози. Морфофункціональна характеристика панкреатичних острівців (острівців Лангерганса).

22. Мікроскопічна і субмікроскопічна будова інсулоцитів. Ацинозно-інсулярні клітини, локалізація і функціональне значення.

23. Гормони ендокриноцитів панкреатичних острівців і дія їх на організм.

ІІІ. Покажіть такі структури

А. На гістологічних препаратах

Печінка свині:

· капсула,

· міжчасточкова перегородка,

· часточка.

Печінка людини:

· капсула,

· міжчасточкова перегородка,

· часточка,

· балка: гепатоцити: біліарна поверхня, васкулярна поверхня, мікро­ворсинки;

· синусоїдний гемокапіляр,

· простір Діссе.

Підшлункова залоза:

· капсула,

· перегородки,

· часточки,

· внутрішньо часточкова пухка волокниста сполучна тканина;

екзокринна частина

ацинус:

· панкреатоцити (гомогенна і зимогенна зони),

· внутрішньоацинозні клітини,

· базальна мембрана;

вивідні протоки:

· вставні,

· внутрішньочасточкові,

· міжчасточкові,

· головна;

ендокринна частина:

панкреатичний острівець (Лангерганса):

· інсулоцити,

· гемокапіляр.

Б. На електронних мікрофотографіях

Печінка людини

печінкова балка:

· гепатоцит:

· ядро:

· ядерце,

· каріоплазма,

· капіолема;

· цитоплазма:

· мітохондрія,

· гранулярна ендоплазматична сітка,

· гранули глікогену;

· плазмолема,

· десмосома,

біліарний полюс гепатоцита:

· жовчний капіляр: просвіт, мікроворсинки;

синусоїдний капіляр:

· ендотеліоцит,

· простір Діссе,

· гепатоцит: мікроворсинки;

міжчасточкова жовчна протока:

· епітеліоцит,

· базальна мембрана,

· просвіт протоки.

Підшлункова залоза

екзокринна частина

панкреатоцит:

· базальна частина (гомогенна зона),

· апікальна частина (зимогенна зона),

· ядро,

· гранулярна ендоплазматична сітка,

· мітохондрія,

· гранули зимогену;

· центроацинозна клітина;

ендокринна частина: панкреатичний острівець (Лангерганса):

· В-інсулоцит: ядро, цитоплазма, гранули гормону;

· А-інсулоцит: ядро, цитоплазма, гранули гормону;

гемокапіляр:

· ендотеліоцит,

· базальна мембрана.

Ілюстративний матеріал

· таблиці,

· схеми,

· гістологічні препарати,

· електронні фотографії.

Дата добавления: 2013-12-13