КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Дайте соціологічне визначення поняття «культура». В чому полягає специфіка соціологічного підходу до аналізу культури
Тема: Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи. Модуль Параболический цилиндр Гиперболический цилиндр Эллиптический цилиндр Эллиптический цилиндр задается каноническим уравнением
. Осью цилиндра является координатная ось OZ, поперечные сечения – эллипсы. Гиперболический цилиндр задается каноническим уравнением
. Параболический цилиндр задается каноническим уравнением
Заметим, что признаком рассмотренных цилиндрических поверхностей является отсутствие той переменнойв каноническом уравнении, которой параллельна образующая.
«Психологія вищої школи»
Змістовий модуль 1. «Загальні засади психології вищої школи. Психологічна характеристика студентського віку» Навчальний елемент 1.1. «Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень» · Лекція: Тема: Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень. План лекційного матеріалу: 1. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. 2. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. 3. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. 4. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.
Опорна тематична карта до змісту лекції:
особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії
українські вчені: Г.С. Костюк, Д.Ф. Ніколенко, О.Г. Мороз, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, О.В. Киричук, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва, Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко
·
· виявлення та психологічна характеристика умов становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти; · виявлення соціально-психологічних і дидактичних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця; · розробка психологічних засад формування в студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиції; · вивчення психологічних засад наукової творчості, вдосконалення професіоналізму й підвищення педагогічної майстерності викладачів.
загальна, вікова і педагогічна психологія, соціальна психологія, психологія праці;
психофізіологія, анатомія, фізіологія людини;
філософія, акмеологія, соціологія, історія вищої освіти;
педагогіка вищої школи, методики викладання у вищій школі
опис фактів: спостереження, аналіз продуктів діяльності, анкетування, інтерв'ю, біографічний метод;
вимірювання психічних явищ - тести;
визначення особливостей факторів (умов) впливу констатувального, природного експерименту Навчальний елемент 1.2. «Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи» · Лекція: План лекційного матеріалу: 1. Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. 2. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. 3. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція).
Опорна тематична карта до змісту лекції: ·
· формування професійних світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; · розвиток професійних здібностей і сходження до вершини творчості; · становлення інтелекту і стабілізації рис характеру; · перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; · формування соціальних цінностей; · активне формування індивідуального стилю діяльності; · розвиток моральних і естетичних почуттів
·
· емоційно-ціннісне ставлення до себе; · поведінкова складова як самопрезентація
професійний вибір;
інтимно-сексуальні стосунки;
навчально-професійна діяльність;
кризи ідентичності
· прийняття та засвоєння нових соціальних ролей (студента, майбутнього фахівця, лідера); · професійно рольова ідентифікація («Я-студент», «Я-майбутній фахівець», «Я-вчитель»); · наслідування як відтворення професійного досвіду авторитетних викладачів, стилю їх науково-педагогічної діяльності;
· інтеріоризація оцінних ставлень викладачів і однокурсників навчально-професійної діяльності; · орієнтація на соціальні очікування викладачів і групи; · порівняння себе з іншим студентом; · навіюваність і конформізм
·
· засвоєння культури взаємин і соціально-професійних функцій; · формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки; · опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування
·
· соціально-психологічна; · дидактична
І тип – студент легко адаптується; ІІ тип – адаптація залежить від середовища й соціального оточення; ІІІ тип – студент важко адаптується через індивідуальні особливості
· неспроможність переживати самотність; · занижена самоповага і самооцінка; · соціальна тривожність, невпевненість; · недовіра до оточуючих; · труднощі у виборі друга; · пасивність
ІІ тип – студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму ставленні до професії; ІІІ тип – студенти з негативним ставленням до професії
·
· студентські наукові гуртки; · трудові студентські групи; · групи художньої самодіяльності та спортивні команди тощо
· асоціація; · кооперація; · формування колективу
·
· завищена самооцінка окремих студентів; · перекручення окремими студентами інформації один про одного; · авторитаризм лідера групи; · некоректне ставлення один до одного; · непорозуміння один з одним
· групова ідентифікація; · соціальна презентація; · соціальна фасилітація; · соціальна інгібіція; · соціальна лінь; · децентрація; · навіювання; · переконування; · соціальні очікування; · соціальне порівняння; · наслідування; · взаємний потяг
·
· довіра та висока вимогливість один до одного; · відповідальність кожного за справи групи; · доброзичлива критика; · задоволеність міжособистісним спілкуванням
·
· енергійність; · ініціативність і соціальна активність; · емоційна стійкість; · упевненість у собі; · організаторські здібності; · досвід, розумові здібності; · доброзичливість і емпатія
·
· соціальна спрямованість кожного члена органу самоврядування; · сприяння підготовці студентів як фахівців з вищою освітою до управлінської діяльності Тема: Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності. План лекційного матеріалу: 1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. 2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. 3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. 4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.
Опорна тематична карта до змісту лекції:
·
· фахівець із вищою освітою повинен оволодіти не тільки знаннями, уміннями й навичками, а й самостійно виробляти засоби досягнення поставлених професійних цілей; · особистість студента набуває професійну спрямованість,що пояснюється у професійній мотивації, розумінні і прийнятті професійних завдань, бажанні вдосконалювати свою підготовку до професійної діяльності, плануванні задовольняти матеріальні й духовні потреби
·
· Ставлення-Я; · Вчинок-Я
·
· професійно-рольова ідентифікація («Я -майбутній педагог» тощо); · наявність власне особистісних компонентів у структурі уявлень про себе; · внутрішня цілісність і узгодженість між модальностями «Я-реальне», «Я-ідеальне», «Я-дзеркальне»; · відносна стійкість, стабільність уявлень про себе як особистість і майбутнього фахівця
· грунтовні знання із фахових дисциплін; · володіння уміннями і професійною технологією, технікою; · здатність використовувати набуті знання в практиці
·
· створення уявлень про професіонала обраної спеціальності; · формування ціннісних орієнтацій, що пов’язані з професійною діяльністю; · забезпечення умов для самопізнання, самовиховання, самовдосконалення; · мінімізація тривожності, невпевненості; · насиченість змісту інформацією, що має новизну і значення для особистісного зростання студента як професіонала; · творче ставлення до викладацької роботи самих викладачів, прояв інтересу до науки; · систематична діагностика реально діючих мотивів навчання студентів; · стимулювання пізнавального інтересу студентів до навчально-професійної діяльності Навчальний елемент 2.2. «Психологічний аналіз учіння студентів» · Лекція: Тема: Психологічний аналіз учіння студентів. План лекційного матеріалу: 1. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. 2. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. 3. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. 4. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.
Опорна тематична карта до змісту лекції:
·
· предметом діяльності студента є вивчення науки в її розвитку, оволодіння процесом формування наукових знань і методами самої науки, ознайомлення з її проблемами, завданнями і підходами до їх розв'язання, а також засвоєння способів професійної діяльності і змісту соціальних ролей дорослої людини, яка працює; · особливі засоби діяльності (наукова література, підручники і методичні посібники, Іnternet і мультимедійні засоби, лабораторне обладнання і технічні засоби навчання, реальні й теоретичні моделі майбутньої професійної діяльності, спілкування з ровесниками, викладачами та представниками професії); · діяльність студента відбувається в заздалегідь запланованих умовах (обмежений термін навчання і чіткий графік навчального процесу, зміст навчальної діяльності визначається навчальними планами і програмами, своєрідність режиму роботи ВНЗ та ін.); · у навчанні студента суттєво збільшується питома вага самостійної роботи (самостійний пошук навчальної інформації, анотація і конспектування наукової літератури, виконання практичних завдань, здійснення професійних функцій під час проходження практики, проведення наукових досліджень тощо); · поєднання навчального і наукового процесів, самостійна учбово-пізнавальна діяльність студентів протікає разом із дослідницькою їх роботою (курсові, дипломні, магістерські роботи) під керівництвом викладачів; · навчання у вищій школі - процес складний і важкий, який вимагає від студента високої свідомості й активності, надзвичайно високого інтелектуального напруження, зосередженості уваги, мобілізації вольових зусиль і підвищеної працездатності, самоорганізації, раціонального розподілу часу на навчання і відпочинок; · складність завдань і змісту навчально-професійної діяльності може призводити до психічного перевантаження, психофізіологічного напруження, виникнення стресових ситуацій (особливо під час екзаменаційної сесії) ·
· інтерпретуюча активність; · творчий рівень активності · оригінальність; ·
· здатність народжувати нові ідеї ·
· схильність до ризику; · розвиток уяви; · самодисципліна; · відповідальність · недостатній розвиток вольової сфери; · недисциплінованість і неорганізованість; · несистематичність діяльності; · емоційна нестабільність; · прогалини в знаннях; · надання переваги відпочинку; · ласування перед труднощами ·
· виховувати культуру мислення студентів; · надання свободи в учінні; · оптимально співвіднести процес розвитку і саморозвитку; · формувати творчість на всіх етапах навчання
Принципи: · діалогізації; · проб лематизації; · персоналізації; · індивідуалізації; · диференціації ·
· опора на провідну діяльність; · орієнтація на сенситивність віку; · ампліфікація розвитку; · орієнтація на зону найближчого розвитку; Тема: Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи. План лекційного матеріалу: 1. Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. 2. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.
Опорна тематична карта до змісту лекції:
·
· проектувальний; · конструктивний; · організаторський; · діагностичний; · естетичний; · рефлексивний
· моральні та високоморальні якості (совість, воля, організованість, оптимізм, справедливість, об’єктивність, самоконтроль, дисциплінованість, вимогливість, тактовність, порядність, чесність, щирість, толерантність, доброзичливість, професійна чесність); · загальногромадянські: громадянська активність, національна самосвідомість, толерантність, оптимізм, гуманізм, відповідальність, працелюбність
сукупністю професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості
фактор виховання студентського колективу
·
· готовність до спілкування; · гуманно налаштований на міжособистісні взаємини; · життєрадісний; Тема: Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. План лекційного матеріалу: 1. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. 2. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.
Опорна тематична карта до змісту лекції:
виникнення і загострення протиріч між членами групи
· соціальним статусом (викладач-студент); · життєвим досвідом і віком; · освіченістю; · здібностями стосовно вирішення життєвих і професійних проблем конфліктні ситуації діяльності;
конфліктні ситуації поведінки (вчинків); конфліктні ситуації стосунків зіткнення інтересів осіб і груп, їхніх ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо ·
· міжгрупові; · між індивідом і групою; · внутрішньо особистісні
· ідеологічні; · професійні; · психологічні; · амбіційні; · етичні; · побутові
Поняття культури — одне з найважливіших у соціології. Культура визначає, як саме живуть члени суспільства або груп, що складають суспільство. Вона включає в себе мистецтво, літературу та живопис, але її обрії набагато ширші. Соціологію цікавить, насамперед, роль культури у функціонуванні і розвитку суспільства. Культура чуйно реагує на всі зміни, що відбуваються в соціумі, і сама впливає на нього, формуючи багато соціальних процесів, включаючи процеси групоутворення і соціальної мобільності. Оскільки культура — поняття складне, багатогранне, її можна розглядати в різних планах. Звідси різноманіття соціологічних визначень культури (понад 400 визначень). У самому загальному розумінні культура — це системна інтегративна якість суспільства, що виражає рівень досягнутого в його розвитку. Це відноситься до всіх типів, видів культури, її проявів. Під культурою завжди маються на увазі явища, процеси, відносини, що якісно відрізняють суспільство, людину від природи і є результатом соціальної взаємодії. У вузькому розумінні культура — це цінності, переконання, зразки, норми поведінки, які властиві певній соціальній групі, певному суспільству. Соціологія культури — галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства. Відомо декілька методологічних підходів до соціологічного аналізу культури. Функціональний підхід основним елементом культури вважає цінності. Конфліктний підхід розглядає культуру як динамічну систему, яка є своєрідною ареною конфліктів, породжених' соціальною нерівністю. Якщо функціональний підхід, сповідуючи принцип стабільності культурних систем, менше приділяє уваги культурним змінам та відхиленням, то конфліктний підхід зосереджується на осмисленні протиріч культури, аналізові джерел її розвитку, хоча приділяє надмірну увагу відмінностям культур, обминаючи їх спільні риси. Поєднання двох підходів сприяє повноціннішому аналізові культури.
Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 890; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |