Класифікація насильства за В.П.Степяном

Питання для самоконтролю

1. Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасно­го українського соціуму?

2. Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження та про­аналізуйте їх щодо послідовності, призначення, змісту, особливостей здійснення.

3. Яке місце посідає програма соціологічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?

4. Охарактеризуйте основні компоненти програми соціологічного дослідження.

5. Поясніть, що таке вибірковий метод, які поняття його характе­ризують.

6. У чому полягають особливості основних підходів до побудови вибірки?

7. Охарактеризуйте основні типи вибірок.

8. Обґрунтуйте доцільність використання певного виду вибірки у соціологічному дослідженні

Залежно від місця здійснення визначають такі рівні насильства:

1. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в сім'ї: нанесення побоїв, сексуальний примус щодо дівчат, зґвалтування жінки чоловіком, експлуатація (примус до непосильної праці), постійні образи та знущання.

2. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в суспільстві: зґвалтування, сексуальні домагання й залякування на роботі, в навчальних закладах та інших місцях, торгівля жінками, примушення до заняття проституцією.

За іншою класифікацією виділяють такі форми насильства: сексуальне; домашнє, або родинне; емоційне насильство (образи, лайка, докори, зневажливе ставлення, невиправдані ревнощі, погрози, ігнорування, маніпуляція, звинувачення, формування почуття провини); насильство на роботі; фізичне насильство (побиття жінок, ляпаси, викручування рук, штовхання тощо); економічне насильство (заборона на працю поза оселею, відмова в грошах або надання недостатньої кількості грошей, відбирання грошей або приховування доходів); вербальне насильство (окрики, брутальність, брудна лайка, нецензурні вирази); використання дітей проти матері (залякування тим, що вона більше не побачить своїх дітей, заяви, що вона погана мати і буде відчувати себе винною щодо «кинутих» дітей, використання дітей для передачі погроз); лінгвістичний сексизм (дискримінація з використанням мовних зворотів); обмеження свободи поведінки (ізоляція від навколишнього середовища, перешкоджання у спілкуванні з друзями та родичами, заборона запрошувати додому своїх знайомих).

Становище жінки в Україні віддзеркалює процеси в усіх постсоціалістичних країнах. Інтегруючись у світове співтовариство, Україна ратифікувала міжнародні акти, спрямовані на ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (Конвенцію ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації жінок»). Але реально на становище жінок це не вплинуло. Наприклад, у сучасному українському парламенті вони становлять менше 10%; бізнес і підприємництво залишаються чоловічими сферами; традиційно

низькі шанси жінок на ринку праці; вони часто страждають від насилля та сексуального переслідування тощо. Ці проблеми були системно проаналізовані на Всеукраїнській конференції «Стратегія четвертої Всесвітньої конференції з питань становища жінок і програма дій в Україні», що відбулася у 1996 р. в Києві й підкреслила необхідність ліквідації нерівності між чоловіками та жінками у сфері влади, виступила за прийняття відповідних державних рішень. Сучасна тендерна політика розвивається за такими напрямами:

— рівноправність у зайнятості та навчанні;

— сервісний контроль за дітьми;

— контроль за народжуваністю, методами контрацепції та штучного переривання вагітності;

— юридична та фінансова незалежність жінок;

— протидія сексуальному гнобленню та чоловічому

насильству.

Самостійна робота №9

Дата добавления: 2013-12-13