Характерні особливості сучасного суспільства

Основні положення тендерної соціології

Гендерна соціалізація є процесом засвоєння гендерних (соціостатевих) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок.

Первинна гендерна соціалізація людини починається з моменту народження, коли батьки та інші дорослі навчають дитину її ролі хлопчика або дівчинки. Свою статеву належність вона усвідомлює вже в 1,5 року, дворічна вже знає свою стать, у 3—4 роки свідомо розрізняє стать, часто асоціюючи її з зовнішніми ознаками, наприклад, з одягом. У 7—8 років поглиблюється статева диференціація поведінки (різні інтереси хлопців і дівчат, різні ігри та партнери, стилі поведінки). Усвідомлення дитиною своєї статевої ролі охоплює уявлення про те, наскільки її якості відповідають очікуванням та вимогам чоловічої або жіночої ролі.

Гендерні стереотипи — механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію тендерних ролей від покоління до покоління.

Ще одним важливим питанням зі сфери наукового аналізу гендерної соціології є насильство щодо жінок. У повсякденному житті поширені такі форми насильства проти жінок, як домашнє, сексуальні домагання на робочому місці, зґвалтування, примушення до заняття проституцією, торгівля жінками

Теми рефератів

1. Місце і роль соціологічних досліджень у вивченні соціальної реальності.

2. Соціологічне дослідження: поняття, функції, види.

3. Програма соціологічного дослідження: поняття, функції, при­значення.

4. Особливості програм у різних видах соціологічних досліджень.

5. Програма соціологічного дослідження: розділи, компоненти, процедури.

6. Значення методу вибірки у соціологічній практиці.

7. Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки.

Самостійна робота № 3

План:

1) Основні характеристики сучасного суспільства;

2) Відмінності між до індустріальним, індустріальним та постінду-стріальним суспільством;

3) Теорія модернізації;

4) Характерні риси

Для визначення сучасного суспільства американсь­кий соціолог Деніел Белл (нар. у 1919 р.) запровадив термін «постіндустріальне суспільство». Постіндустріальне суспільство — стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капі­талізму, індустріальному суспільству. Таке суспільст­во перебуває на стадії тертіальних промислів, у сфері послуг якого зайнято не менше 50 відсотків працюючого населення. Воно виробляє як аграрні, так і про­мислові товари, набагато перевищуючи власні потре­би. Крім надвиробництва, йому властиві ускладнення соціальних зв'язків, максимальний розвиток марке­тингу, спрямованість у майбутнє, динамічна міжособистісна комунікація, велика роль наукових до­сліджень, освіти, престиж освіченості. Серед інших характеристик сучасного суспільства:

— рольовий характер взаємодії (очікування та по­ведінка людей зумовлюються їх суспільним статусом і соціальними функціями);

— поглиблений розподіл праці;

— формальна система регулювання відносин (на ос­нові писемного права, законів, положень, договорів);

— складна система соціального управління (відокрем­лення інституту управління, соціальних органів управ­ління та самоврядування);

— секуляризація (набуття світських ознак) релігії;

— виокремлення різноманітних соціальних інсти­тутів.

У постіндустріальний період відбуваються зміни в усіх системах та підсистемах суспільства. Якщо рані­ше земля, праця, капітал були ключовими елементами виробництва, то в постіндустріальну епоху в багатьох галузях виробництва головною складовою стає інфор­мація. У політичній сфері згасає роль національної держави, відбувається децентралізація політичної вла­ди, яка частіше делегується згори донизу. Політика перестає бути сферою класового конфлікту, політична боротьба розгортається не за контроль над власністю, а за вплив на державу. У соціальному житті відбуває­ться перехід від ієрархії (поділу на нижчі та вищі чи­ни) до сіткової організації. Власність перестає бути головним критерієм соціальної диференціації. Класову структуру поступово змінює статусна ієрархія, яка формується на підставі освіти, рівня культури та цін­нісних орієнтацій. Вісь соціального конфлікту проля­гає не по лінії володіння чи неволодіння власністю, а по лінії володіння знаннями та контролю над інфор­мацією.

Постіндустріальне суспільство характеризується виникненням нових систем: телекомунікаційних тех­нологій та освіти. Телекомунікації визначають кому­нікаційну та інформаційну спроможності суспільства в цілому, створюють кожній людині можливість без посереднього спілкування з іншими суб'єктами су­спільства, без посередництва жодних груп, ідеологій, підвищують роль кожної людини як особистості. Осві­та теж трансформується з інституту в самостійну сис­тему, яка визначально впливає на сферу праці та еко­номіки, є стратегічним ресурсом державних політич­них структур, пріоритетним статусом і групоутворювальним чинником.,

У зв'язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще називають інформа­ційним суспільством, в якому інтелектуальні техноло­гії, інформація, обробка знань посідають дедалі важ­ливіші місця. Термін цей запровадив японський вче­ний І. Масуда.

Інформаційне суспільство характеризується пере­дусім розвитком виробництва інформаційних, а не ма­теріальних цінностей. Рушійною силою його еволюції є експлуатація обчислювальної техніки. Зростає не лише економічне значення інформаційного сектора, але й його соціальна та політична вага. Стратегічними ресурсами і головними чинниками розвитку

На всіх цих етапах діє внутрішній контроль особистості яка взаємодіє з конкретним зовнішнім середовищем. Загалом правомірна поведінка є найпоширенішою формою правової поведінки.

Соціальна характеристика протиправної поведінки охоплює такі аспекти: історичне походження;

Ø соціальну природу масиву правопорушення (проявляється у конкретному змісті елементів, які його утворюють);

Ø соціальну природу протиправної поведінки (проявляється в її результатах);

Ø структуру і динаміку правопорушень (залежить від змін умов соціального життя людей).

Запитання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте специфіку соціологічного підходу до аналізу соціоправових явищ.

2. Охарактеризуйте етапи розвитку світової та вітчизняної соціології права.

3. У чому полягають особливості механізму соціальної дії права? Визначте форми соціальної дії права та охарактеризуйте їх.

4. Як правова соціалізація впливає на правову культуру індивіда?

5. У чому полягає сутність соціальної природи правомірної та про­типравної поведінки? Яке їх значення для розвитку суспільства?

6. Визначте головні елементи делінквентної субкультури, охарактеризуйте її поширення в суспільстві.

Теми рефератів

1. Взаємозв'язок соціології права з іншими суспільствознавчими науками.

2. Правове виховання та самовиховання у процесі правової со ціалізації особистості.

3. Особистість злочинця та специфіка його соціологічного досш дження.

4. Делінквентна субкультура та проблема ЇЇ поширеності в суч;к: ному суспільстві.

Самостійна робота №8

Дата добавления: 2013-12-13