Форми і способи вирішення соціальних конфліктів

Розвиток теорії соціального конфлікту

Американський соціолог Л.Козер(1913р.) розробляючи свою теорію конфліктного функціоналізму, що визнає позитивні функції конфлікту для збереження соціальних систем, вважав, що соціальний конфлікт відображає зосередження соціальних груп чи інститутів на боротьбі за об’єктивні цілі: влада, зміна статусу, перерозподіл доходів, переоблік цінностей і т.д. Він висловлював думку, що кожне суспільство містить у собі деякі елементи напруги і соціального конфлікту та сприяє руйнуванню чи закріпленню соціального зв’язку.

Серед позитивних факторів соціальних конфліктів, що впливають позитивно на стан суспільства, Л.Козер виділяв наступні:

- утворення груп, встановлення і підтримка фізичних кордонів груп;

- встановлення і підтримка щодо стабільної структури внутрішньо групових і між групових відносин;

- соціалізація й адаптація індивідів і соціальних груп;

- створення і підтримка балансу сил і, зокрема, влади;

Структура соціального конфлікту містить у собі:

А) ядро і предмет конфлікту;

Б) носіїв конфліктної ситуації (тобто конфліктуючі соціальні групи);

В) характеристики перебігу конфлікту

Сучасна соціологія конфлікту виробила дві основні моделі аналізу соціальних конфліктів:

- у структурній моделі акцент робиться на аналізі причин, що лежать в основі конфлікту і визначають його динаміку, а також на встановленні параметрів, що впливають на конфліктну поведінку і його форми;

- процесуальна модель аналізує виникнення конфліктної ситуації, динаміку конфлікту, його етапи і характер його розв’язання

У межах цих моделей вітчизняними і зарубіжними фахівцями вироблений цілий ряд форм, способів і методів подолання (вирішення)конфліктних ситуацій.

Самостійна робота №6

Соціологія менеджменту

План:

1. Сутність, предмет і об’єкт, категорії соціальної праці.

2. Формування соціологічних ідей про працю.

3. Роль соціології праці у вирішенні соціально – економічних проблем.

Соціологія управління – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносин процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимально функціонування й розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує соціальні цілі управління з погляду соціальних критеріїв, відповідності їх інтересам тих, ким управляють, аналізує соціальні наслідки управлінських рішень і дій.

Об’єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи (групи, угрупування, організації, об’єднання, спільноти, суспільство в цілому.), їх підсистеми та ланки, що створюють в суспільстві для досягнення певної мети та розв’язання певних задач.

Предметом цієї соціологічної теорії виступають управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб’єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, функції те методи їх управлінської діяльності.

Виходячи з потреб суспільства, соціальне управління визначає, по –перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямку, тобто виробляє цілі. По – друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми.

Першим таким механізмом стала держава з властивими їй атрибутами влади. У суспільстві регулююча підсистема – це суб’єкт управління, а регульована підсистема – об’єкт управління.

Тому управління тут набирає вигляду впливу суб’єкта на об’єкт заради досягнення певної мети. Управління. Крім того, постає як специфічна соціальна діяльність, спрямована на розвиток соціальної системи в цілому, на регулювання взаємодії усіх її компонентів.

У такому широкому розумінні об’єктом цієї діяльності виступає система суспільних відносин, а не окремі процеси – економічні, соціальні, енергетичні, біологічні тощо. Головним завданням соціального управління є досягнення відповідності суб’єктивної діяльності людей вимогам об’єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.

Зміст поняття „ соціальне управління” може трактуватися і вужче. У цьому разі ми використовуємо специфіку управління соціальними групами, а також відносинами всередині різних людських спільнот вивчаємо особливості регулювання мі особистих стосунків, наприклад у трудовому колективі, простежуємо процес формування управління – це непроста управлінський вплив, що здійснюється на основі необхідної інформації, а насамперед політична діяльність спрямована на регулювання суспільних процесів.

При соціологічному підході зв’язки і взаємодії людей у процесах організації їхнього спільного життя розглядають

У власному значенні соціального життя розглядаються у власному значенні соціального – потреб та інтересів, становища, місця та ролі людини в суспільстві та управлінському процесі.

З огляду на сучасні проблеми дуже важливо вивчити механізм формування та становлення нових економічних відносин, які, як відомо, породжують нову соціальну структуру суспільства: виникають нові соціальні групи, версти, прошарки, зникають з історичної сцени соціальні спільноти, які донедавна мали велику вагу в соціально економічному житті суспільства (наприклад, колгоспне селянство).

6. Ідеологічна функція. Релігія в суспільстві, як відомо, може відбивати точку зору певних груп, прошарків, класів, при певних обставинах може претендувати на роль єдиновірної і протиставлятися іншим віруванням і релігіям, а тим самим протистояти системі релігійних поглядів інших прошарків і класів.

7. Інтегративна функція, Релігія може бути фактором інтеграції суспільства, групи. Підсумовуючи поведінку і діяльність індивідів, поєднуючи їх думки, почуття, прагнення, спрямовуючи зусилля соціальних груп та інститутів, релігія, сприяє стабільності цього суспільства.

Еволюційний підхід до релігії як соціального інститут знайшов втілення у класифікації світових релігій американського вченого Р.Белла. Ця класифікація, охоплюючи всі історичні форми релігії, виокремлює п’ять рівнів її розвитку

1 Примітивні релігії – тотемізм, анімізм, табу, землеробський культ фетишизм і магія.

2 Архаїчна релігія – шаманізм, ранні та пізні національні релігії (релігія Стародавньої Греції, Риму, Китаю, Індії, конфуціанство)

3 Історичні релігії - відбувається усклад нерелігійних форм, домінують християнство, буддизм, іслам.

4 Ранні сучасні релігії - конфесаціналізованні (чітко зорієнтовані, віддані певній конвенції) релігії.

5 Сучасна релігія – модернізовані релігії, неорелігії (сатанізм, нехристиянські секти – мормони, свідки Ієгови; необхідні культи –рух Харе Крішна, дзен (чань)- буддизм; науково - релігійні об’єднання - церква сайєнології, вчення Реріхів, медитаційні об’єднання) та модифіковані варіанти традиційних релігій.

Сакралізація – це широке залучення до сфери релігійного впливу на функціонування різних соціальних інститутів, на відносини і форми суспільної та індивідуальної свідомості.

Секуляризація – це процес послаблення впливу релігії як засобу мислення та життя і одночасно послаблення впливу церкви як суспільно – політичної сил.

Запитання для самоперевірки:

1. Як визначається соціологія релігії як галузь соціологічних знань?

2. Що є об’єктом і предметом соціології релігії?

3. Які методи використовуються для соціального дослідження релігії?

4. Завдання яким ідеям виникла соціологія релігії, хто стояв у витоків її розвитку?

5. Як визначається релігія в сучасній соціології?

6. Які основні функції релігії як соціального явища?

7. В чому сутність процесів сакралізації та секуляризації?

Доктор Джанні Скотт виділяє п’ять основних способів вирішення конфліктів (стиль конкуренція, стиль співробітництва, стиль відхилення, стиль пристосування і стиль компромісу),в основу яких покладення система, названа методом Томаса – Кілмена.

Данна система дає змогу створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту

схема1 Сітка Томаса Кілмена

Запитання для самоперевірки:

1 В чому полягає сутність соціального конфлікту?

2 Розкрийте сутність основних теорій соціального конфлікту.

3 За якими критеріями здійснюється типологізація соціальних конфліктів?

4 Розкрийте сутність методів вирішення соціальних конфліктів.

5 У яких випадках використовується сітка Томаса – Кілмена?

6 Як визначити тип поведінки людини у конфліктній ситуації?

7 Чим спричинені соціальні конфлікти в сучасній Україні?

Самостійна робота №5

Дата добавления: 2013-12-13