Склад, класифікація й оцінювання запасів

ТЕМА 7. ОБЛІК ЗАПАСІВ

Контрольні запитання

1. Що розуміють під нематеріальними активами?

2. Якими ознаками характеризуються нематеріальні активи?

3. Який рахунок призначений для обліку нематеріальних активів?

4. За якою вартістю зараховуються на баланс придбані (створені) нематеріа-

льні активи?

5. Як здійснюється синтетичний облік надходження нематеріальних активів?

6. У яких випадках можуть списуватися нематеріальні активи?

7. У яких документах провадиться синтетичний і аналітичний облік вибуття

нематеріальних активів?

7.1. Склад, класифікація й оцінювання запасів.

7.2. Облік запасів на складах і в бухгалтерії.

7.3. Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Запаси – це оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або знаходяться у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Основним документом, що визначає порядок обліку запасів, є інструкція з об-

ліку запасів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства

України від 08.12.2000 р. № 125 (далі – Інструкція №125). Цією Інструкцієювизна-

чено, що термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється органом

виконавчої влади згідно з відомчою порядкованістю або самостійно установою в мо-

мент придбання запасів, якщо такі нормативні документи відсутні.

Класифікація запасів є важливою умовою організації їхього обліку. За

призначенням запаси поділяються на виробничі запаси, тварини на вирощуванні

і відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали і продукти хар-

чування, готова продукція, продукція підсобних (навчальних) сільських госпо-

дарств. Ця класифікація відповідає найменуванням рахунків другого класу

"Запаси" (Додаток2).

У бухгалтерському обліку придбані запаси зараховуються на баланс бю-

джетної організації за первинною вартістю, яка поділяється на:

1) первинну – вартість придбання, отримання, виготовлення запасів;

2) справедливу – первинна вартість запасів, отриманих установою безоплатно;

3) відновну – змінена первинна вартість після проведення переоцінки. Пе-

реоцінка може бути ініційована або директована "зверху" або "знизу" за розпо-

рядженням керівника установи. Підставою для такого розпорядження може бу-

ти моральне старіння запасів або значне відхилення їхньої балансової вартості від балансової вартості аналогічних запасів, придбаних пізніше.

У бюджетними організаціях існують певні особливості формування пер-

винної вартості запасів, які полягають в наступному: Інструкцією № 125 ви- значено, що до збільшення первинної вартості запасів не належать:

1) витрати, пов'язані з наймом транспорту для перевезення запасів. Ці витра- ти зараховують на фактичні витрати установи й відображаються за кодом еко- номічної класифікації витрат 1135 "Оплата транспортних послуг і зміст транс- портних засобів";

2) суми ПДВ, сплачені при придбанні запасів. Залежно від джерела прид- бання, указані суми зараховують:

– на витрати установи за відповідними кодами економічної класифікації витрат (1131 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар", 1132 "Медикамен-

ти та перев'язувальні матеріали", 1133 "Продукти харчування") – при придбанні запасів за рахунок засобів загального фонду кошторису;

– до складу податкового кредиту – при придбанні запасів за рахунок засо- бів спеціального фонду. При цьому суми ПДВ, сплачені при придбанні запасів, можуть бути зараховані бюджетною організацією до складу податкового креди- ту тільки в разі реєстрації організації як платника ПДВ. Якщо ж вона не є плат- ником ПДВ, то ці суми зараховують на витрати за відповідними кодами еконо-

мічної класифікації витрат.

Відповіднодо Інструкції№ 125 випуск запасів у обіг, виробництво, про-

даж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або за методом се-

редньозваженої. Далі розглянемо кожен з цих методів.

При застосуванні методу списання запасів за балансовою вартістю за-

паси списуються за вартістю, відображеною в балансі. Сутність цього методу

полягає в тому, що вартість запасів, які вибувають, визначається окремо за кож-

ною одиницею запасів. Такий метод доцільно застосовувати при невеликій кіль-

кості видобуваємих запасів, коли легко можна відстежити, за якою вартістю за-

паси, які вибувають, були зараховані на баланс. При цьому в установі має бути

організований індивідуальний облік за кожним видом запасів.

Метод середньозваженої собівартості застосовується за наявності в

установі великої кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами.

Застосування цього методу списання запасів вимагає визначення серед-

ньозваженої собівартості за кожним видом запасів. При цьому розрахування се-

редньозваженої собівартості запасів здійснюється періодично або при кожному

отриманні партії запасів.

Розрахунок середньозваженої собівартості одиниці запасів можна подати

у вигляді формули:

Ср. с/с-ть = (Сз.н. + Сз.пост.) / (Зн. + Зпост.),

де Ср.с/с-ть – середньозважена собівартість одиниці певного виду запасів, грн; Сз.н – вартість залишку запасів на початок звітного місяця, грн;

Сз.пост. – вартість запасів, що надійшли у звітному місяці, грн;

Зн. – кількість одиниць певного виду запасів на початок місяця, од.;

Зпост. – кількість одиниць запасів цього виду, що надійшли у звітному місяці, од.

Для оцінки вибуття запасів в установі може застосовуватися один із вищеза- значених методів оцінки. При цьому вибір методу оцінки організація визначає самос- тійно, проте для всіх одиниць запасів, що мають однакове значення, може застосову- ватися тільки один з указаних методів.

Дата добавления: 2013-12-13