Класифікація чавунів для відливок

В залежності від того, в якому вигляді знаходиться в чавуні вуглець, розрізняють чавуни:

1) білі;

2) сірі;

3) високоміцні;

4) ковкі.

Найбільше застосування для виробництва відливок в машинобудуванні отримав сірий чавун (близько 75% всіх відливок), оскільки він має такі переваги:

1) добрі ливарні властивості;

2) добра оброблюваність різанням;

3) добрі механічні властивості;

4) менша густина, ніж у сталі;

5) зносостійкість та стійкість при знакозмінних навантаженнях;

6) вище корозійна стійкість, ніж у сталі;

7) добра теплопровідність і теплоємкість.

Недоліки чавуну:

1) висока крихкість, відсутність пластичності;

2) механічні властивості нижче, ніж у сталі.

Графіт в сірих чавунах має форму пластин, які здійснюють надрізуючу дію на металічну основу, знижуючи механічні властивості чавунів, але роблять їх малочутливими до надрізів, виточок, дефектів поверхні тощо.

За вмістом вуглецю чавуни ділять на доевтектичні, евтектичні і заевтектичні. Найбільше застосування отримали доевтектичні чавуни з вмістом вуглецю 2,4-3,8%.

Згідно ГОСТ 1412 сірий чавун в залежності від механічних властивостей має такі марки:

СЧ10	- ферит + графіт
СЧ15	- ферит + перліт + графіт
СЧ20
СЧ25	- перліт + графіт
СЧ30
СЧ35

Число після літер СЧ – межа міцності на розрив в кг с/мм².

Для визначення марки чавуну проводять випробування на розрив. Для цього відливають пробу діаметром 40мм, довжиною 350мм, виточують з неї стандартний зразок (рис.36); d₀ =10; 15; 20мм, l₀ = 5 d₀.

Зразок випробовують на розрив на спеціальній розривній машині.

Межа міцності визначається за формулою: ,

де Р – максимальне навантаження, яке витримує зразок, не руйнуючись, кг,

F – площа перерізу зразка, мм².

Рисунок 36. Зразок для випробування на розрив.

Дата добавления: 2013-12-14