Суб’єкти забезпечення національної безпеки України

Щодо забезпечення державної безпеки ключове місце посідає Служба безпеки України, основи організації і діяльності якої закріплені в Законі України «Про Службу безпеки України». Згідно з цим Законом Служба безпеки України — це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку країни, підпорядкований Президентові України і підконтрольний Верховній Раді України.

Згідно з Законом України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. органи Служби безпеки України становлять собою цілісну централізовану систему, яку складають: Центральне управління Служби безпеки України; регіональні органи Служби безпеки України; Служба безпеки Автономної Республіки Крим; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять: апарат Голови Служби безпеки України; функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України. Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання у системі Служби безпеки України.

Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України, Прикордонних військ України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України. На вимогу громадян України Служба безпеки України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод..

Указом Президента України від 22 жовтня 1998 р. «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України» затверджено засади здійснення контролю в сфері безпеки. Основна увага приділяється заходам, спрямованим на посилення контролю, втілення нових форм його здійснення. Введена спеціальна посада — Уповноважений з питань контролю за діяльністю Служба безпеки України, який призначається Президентом України і йому підпорядковується. Згідно з Указом уповноваженому надаються широкі права у сфері контролю за діяльністю Служби безпеки України.

Законом України «Про Службу безпеки України» закріплені обов'язки її органів, а саме: здійснювати розвідувальну та інфор­маційно-аналітичну роботу; проводити заходи контр розвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ; виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено до їх компетенції; проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів; здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства; брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць; на­давати допомогу прикордонним військам, органам внутрішніх справ, митної служби у боротьбі зі злочинністю, порушниками прикордон­ного режиму і митних правил.

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надані відповідні права: вимагати від громадян та по­садових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або зни­щення чи приховування речових доказів злочинної діяльності; пода­вати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропо­зиції з питань національної безпеки України; отримувати за письмо­вим запитом керівника відповідного органу Служби безпеки України, від міністерств, дер­жавних комітетів, інших відомств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю; входити у порядку, по­годженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і ко­мандуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення; мати слідчі ізолятори для утримання осіб, взятих під варту та затриманих органами Служби безпеки України, та інші.

Окремим органом виконавчої влади у сфері безпеки є Управління державної охорони України, яке відповідно до За­кону України «Про державну охорону органів державної влади Ук­раїни та посадових осіб» (1998 р.) є державним правоохоронним орга­ном спеціального призначення, підпорядкованим Президентові Ук­раїни та підконтрольним Верховній Раді України.

Державна охорона — це система організаційно-правових, режим­них, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів держав­ної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених згаданим Законом. Державна охорона здійснюється на принципах за­конності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Керівництво діяльністю Управління здійснює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом Ук­раїни.

На Управління покладаються завдання здійснення державної охорони щодо органів державної влади України; забезпечення безпе­ки посадових осіб, а саме Президента України, Голови Верховної Ра­ди України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Першого заступника Го­лови Верховної Ради України, Першого віце-прем'єр-міністра Ук­раїни, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України, а також членів їх сімей, які проживають разом з ними або су­проводжують.

Державна охорона здійснюється за такими напрямами: а) припи­нення протиправної діяльності окремих осіб або груп, яка загрожує нормальному функціонуванню органів державної влади України, життю, здоров'ю, честі та гідності посадових осіб і членів їхніх сімей; б) особиста охорона осіб; в) охорона об'єктів і підтримання на них контрольно-пропускного режиму; г) оснащення об'єктів технічними засобами охорони за рахунок коштів юридичних осіб, в користуванні яких ці об'єкти перебувають; ґ) проведення комплексу профілактич­них заходів з метою запобігання протиправним посяганням.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Держава як гарант забезпечення прав громадян повинна мати сис­тему органів, сил і засобів, за допомогою яких здійснює організацію і забезпечення захисту населення від негативних наслідків у різно­манітних надзвичайних ситуаціях.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофиє провідним центральним органом виконавчої влади щодо за­безпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру.

Основними завданнями Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофиє: розробка пропозицій щодо формування державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; координація діяльності підрозділів пожежної охорони; координація діяльності центральних і місцевих органів вико­навчої влади, підприємств, установ, організацій всіх форм власності з питань правового та медичного захисту громадян, які постраждали від радіаційних аварій і катастроф; здійснення державного нагляду і контролю за виконанням ви­мог технічної безпеки і цивільного захисту; забезпечення здійснення державного пожежного нагляду в на­селених пунктах і на об'єктах усіх форм власності, організація у встановленому порядку розслідування причин та обставин виникнення пожеж; координація заходів, здійснюваних центральними органами виконавчої влади, контроль за веденням обліку щодо прове­дення пошуку і рятування людей, аварійно-рятувальних робіт; оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації; забезпечення проведення першочергових робіт з локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організація міжнародного співробітництва з питань, що нале­жать до його компетенції.

Професійні аварійно-рятувальні служби, з яких складаються за­значені сили та засоби, укомплектовуються з урахуванням не­обхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше ніж трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.

Дата добавления: 2013-12-14