Тема 8. Контроль грошових коштів та розрахункових і кредитних операцій

Рекомендована література за темою

Схема процесу контролю операцій з надходження й використання коштів на поточному бюджетному рахунку в банку наведена на рис. 2.3.

Рекомендована література за темою

При здійсненні контролю ревізійна група керується законами України (про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, про бюджетну систему України, про податкову систему) та нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетно-фінансові відносини (податки, розрахунки з бюджетом, бюджетне фінансування, формування та використання позабюджетних і бюджетних коштів тощо).

План

У рамках інформаційно-довідкової системи формується база даних для розроблення методичних рекомендацій з нап- рямів контролю (окремих об’єктів), методики виявлення пору­шень, що має важливе значення для підвищення ділової кваліфікації персоналу органів контролю, якості та ефективності контрольних дій. Крім цього, функціонування інформаційної мережі в системі КРУ забезпечує оперативність звітності про виконання контрольно-ревізійної роботи, розширення аналі- тичності та достовірності даних для прийняття обґрунтова- них управлінських рішень за матеріалами контролю, роз- роблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законо- давства.

Одним з напрямів підвищення ефективності державного фінансового контролю є розвиток інформаційно-довідкової системи та інформаційної мережі ДКРС, яка утворюється в контрольних органах вищого рівня на базі даних оперативного обліку структурних підрозділів КРУ із застосуванням комп’ю­терних технологій обробки інформації для використання даних про результати ревізій (перевірок) усіма службовими працівниками.

Середньооблікова чисельність ревізорів.

Ужиті заходи за наслідками ревізій та перевірок.

Донараховано до бюджету та інших сум, відрахувань до дер­жавних фондів.

Виявлено інших порушень фінансової дисципліни.

Ревізіями і перевірками виявлено незаконних та не за цільовим призначенням проведених витрат, недостач (розкрадань) гро­шових коштів і матеріальних цінностей.

Перевірено підприємств, установ і організацій (кількість).

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть сутність контрольно-ревізійного процесу.

2. Які основні етапи організації ревізії?

3. Що таке акт ревізії та які основні вимоги до його оформлення?

Рекомендована література за темою

1. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січ. 1993 р. № 2939-ХІІ // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України: Ін-т законодавства. — К., 1996. — Т. 5. — С. 13—20.

2. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 5 лют. 1998 р. № 83 // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України: Ін-т законодавстава. — К., 1998. — Т. 1. — С. 37—47.

3. Про рахункову палату: Закон України від 11 лип. 1996 р. № 315/96-ВР // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України:
Ін-т законодавства. — К., 1997. — Т. 11. — С. 60—76.

4. Про порядок погашення зобов’язань платників податків пе-
ред бюджетними та державними цільовими фондами: Закон України
від 21 груд. 2000 р. № 2181-ІІІ // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 259.

5. Про систему державного фінансового контролю в Україні: Проект Закону України від 3 черв. 2002 р.

6. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 лип. 1998 р. № 817/98 // Офіційний
вісник України. — 1998. — № 30. — Ст. 1119.

7. Положення про Головне контрольне ревізійне управління України: Затв. Указом Президента України від 28 листоп. 2000 р. № 1265/2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 48. — Ст. 2080.

8. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовт. 1997 р. № 121 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 44. — С. 265.

9. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів Державної податкової служби України в підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів: Затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 1 лип. 1998 р. № 316 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 1910.

10. Інструкція про організацію проведення перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненням правоохоронних органів: Затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 лист. 1999 р. № 107 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 2586.

11. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізії рахунковою палатою: Затв. Постановою Колегії Рахункової палати від 3.12.99.№ 25-1 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 2580.

Тема3. Контроль виконання Державного бюджету в системі казначейства України

Мета: вивчення основних напрямів контролю виконання Державного бюджету в системі державного казначейства

План:

1. Мета, основні напрями контролю виконання Державного бюджету в системі казначейства України. Джерела інформації для контролю та нормативно-правова база.

1. Контроль надходження коштів державного бюджету на єдиний казначейський рахунок та доходів державного бюджету.
2. Контроль використання коштів державного бюджету.
3. Узагальнення інформації щодо виявлених порушень і прийняття рішень за матеріалами контролю виконання Державного бюджету.

1. Державне казначейство України здійснює управління державним бюджетом України, моніторинг та контроль за використанням державних фінансових ресурсів і активів.
Основними завданнями державного казначейства України є:

• організація та здійснення касового виконання Державного бюджету України;
• здійснення обліку надходжень та видатків державного бюджету України і підготовка звітів про виконання Державного і зведеного бюджетів;
• управління, аналіз та прогнозування грошового потоку дер­жавного бюджету й державних цільових фондів для забезпечення здійснення необхідних видатків;
• обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу спільно з Міністерством фінансів України;
• розподіл між державним і місцевими бюджетами відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

За структурою і підпорядкованістю органи Державного казначейства України є системою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві фінансів України і складається з голов­ного управління та територіальних органів — управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
з відділеннями в районах, містах і районах у містах (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Організаційна структура
Державного казначейства України
Казначейська форма обслуговування державного бюджету
України передбачає здійснення Державним казначейством Украї­ни таких контрольних функцій:

• організація і здійснення контролю за дотриманням установленого порядку виконання Державного бюджету України;
• організація контролю за надходженням доходів до державного бюджету України;
• здійснення контролю за рухом коштів на єдиному казначейському рахунку;
• організація та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів державних позабюджетних фондів;
• контроль за припиненням необґрунтованого зростан-
  ня кредиторської і дебіторської заборгованості бюджетних
  установ.

У рамкахвиконання контрольних функцій органи Державного казначейства України організують свою діяльність у тісній взаємодії з іншими органами державного фінансового контролю: органами контрольно-ревізійної служби, податкової служби України, а також органами виконавчої влади.
Метою контролю виконання Державного бюджету України в системі Державного казначейства України є:

• вивчення об’єктивного стану справ щодо своєчасності надходжень і раціональності витрат бюджетних коштів;
• виявлення фактів неефективного та нецільового витрачання коштів державного бюджету України;
• ужиття заходів у разі виявлення фактів порушення бюджет­ного законодавства.

До основних напрямів ревізії територіальних управлінь та відділень Державного казначейства належать:

• Контроль надходження коштів державного бюджету на єдиний казначейський рахунок та доходів державного бюджету.
• Контроль використання коштів державного бюджету.
• Контроль касових та фактичних видатків на утримання розпорядників коштів з державного бюджету.
• Контроль стану бухгалтерського обліку та звітності в розпорядників коштів державного бюджету.

Джерела інформації для контролю:
а) виписки з розпису доходів і видатків державного бю-
джету;
б) єдині кошториси доходів і видатків розпорядників коштів, розрахунки до кошторисів по видатках за бюджетною класифікацією та зміни до них;
в) службова переписка територіальних підрозділів Державного казначейства з Головним управлінням Державного казначейст­ваУкраїни;
г) книги, відомості оперативного обліку відділів розмежування та оперативно-аналітичного обліку доходів державного бюджету, управлінь оперативного касового планування видатків державного бюджету, відділів обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів розпорядників коштів (бюджетних установ);
ґ) дані бухгалтерського обліку про виконання бюджету (книги доходів бюджету, книга реєстраційних рахунків і ка-
сових видатків бюджету, книга обліку розрахунків між бю-
джетами, книга Журнал-Головна, меморіальні ордери, первинні документи, виписки банків з особових рахунків терито-
ріальних відділень Державного казначейства за кожний робочий день, особові реєстраційні рахунки розпорядників коштів та ін.);
д) звітність про виконання доходів та видатків державного бюджету по територіальних підрозділах Державного казначейства (місячна, квартальна, річна), яку подають розпорядники коштів державного бюджету, а також ревізовані територіальні підрозділи казначейства відділенням вищого рівня (Головному та обласним управлінням Державного казначейства України), форми банківської щомісячної звітності;
е) дані бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ і організацій—розпорядників коштівдержавного бюджету, дані обліку підприємницьких структур про одержані бюджетні кошти і стан розрахунків з бюджетом по кодах (журнали-ордери, меморіальні ордери, первинні документи, дані аналітич­ного обліку, книги головних рахунків, звітністьпро виконання кошторисів).
Нормативно-правова база. Під час контролю ревізори Державного казначейства України керуються: Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» (або на відповідний рік), Указом Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 р., Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» від 14 січня 1997 р. № 13, наказом Мініс­терства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27 грудня 2001 р. № 604, наказом Головно-
го управління Державного казначейства України «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» від 21 березня 1997 р. № 28, Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Головного управління Державного каз­начейства України від 24 грудня 1997 р. № 137 (зі змінами та доповненнями), іншими законодавчими та нормативно-право­вими актами.
Казначейська форма обслуговування державного бюджету ґрунтується на принципі єдиного казначейського рахунку, який передбачає зосередження державних коштів в одній ка-
сі (тобто зарахування всіх державних доходів відповідно до
бюджетної класифікації і розподіл наступних видатків державного бюджету) та регулювання їх єдиним бухгалтерським
обліком. Відповідно до цього принципу на ім’я Головного
управління Державного казначейства та його територіальних
органів в установах банків відкриваються бюджетні рахунки для зарахування платежів до державного бюджету. Голов-
не управління Державного казначейства контролює роботу єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-
об­числювальну систему казначейства. Джерелом для здійс­нення такого контролю є дані про щоденні залишки коштів на рахунках «Доходи державного бюджету» і «Кошти державного бюджету».
Акумуляція бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку, який об’єднує систему рахунків, що діють в одному режимі, дає змогу Головному управлінню Державного казначейства мати в реальному режимі часу інформацію про:

• баланс єдиного казначейського рахунку, який отрима-
  но як результат здійснення операцій на всіх бюджетних ра-
  хунках;
• рух коштів, що надійшли на рахунки і поповнили доход-
  ну частину державного бюджету відповідно до бюджетної кла-
  сифікації;
• результати виконання бюджетів.

Отже, функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує повну незалежність держави від банківської системи у справі здійснення контролю й обліку дохідної частини державного бюджету.
Послідовність здійснення контролю надходження бюджетних коштів на єдиний казначейський рахунок і доходів держав­ного бюджету в територіальних підрозділах Державного казначейства наведена на схемі (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Схема контролю надходження бюджетних коштів
на єдиний казначейський рахунок і доходів державного бюджету
в територіальних підрозділах Державного казначейства
Основні напрями контролю:
1. Перевірка своєчасності виконання банківськими установами платіжних доручень платників щодо зарахування податків
і зборів до державного бюджету. Фахівці відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку доходів Державного казначейства аналізують щоденну банківську звітність про надход­ження доходів на рахунки державного бюджету (форма 412-Д) та перевіряють одержані з банку документи щодо відповідності дат і сум платіжних документів випискам банку (методи порівняння і логічної документальної перевірки взаємозв’язку операцій).
2. Контроль правильності розподілу відрахувань від регулюючих доходів між бюджетами різних рівнів. Методами нормативної перевірки й техніко-економічних розрахунків за даними відомостей відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів перевіряється правильність зарахування податків і платежів на відповідні підрозділи бюджетної класифікації згідно з чинними нормативами, затвердженими Верховною Радою України. Одночасно здійснюється перевірка дотримання банками фінансово-бюджетної дисципліни при розподілі загальнодержавних податків, зборів та їх зарахуванні на рахунки відповідних бюджетів (методи нормативно-правової перевірки й техніко-економічних розрахунків).
3. Щоденний контроль повноти перерахування доходів держав­ного бюджету та залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в банку здійснюється на підставі порівняння даних про обсяги надходжень коштів державного бюджету за датами місяця і даними про їх перерахування на єдиний казначейський рахунок. При цьому спочатку перевіряється повнота перерахування доходів державного бюджету від платників податків
у комерційних банках за кожний робочий день на спеціальні тран­зитні рахунки Державного казначейства у відповідних регіональних управліннях Національного банку України, а потім — повнота надходжень від останніх на єдиний казначейський рахунок Державного казначейства України в операційному управлінні НБУ в м. Києві. Для попереднього контролю надходження коштів державного бюджету на єдиний казначейський рахунок і здійс-
нення своєчасних коригувань планів казначейського виконання дохідної частини державного бюджету проводяться вибіркові обстеження тенденцій динаміки залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в банку.
4. Перевірка дотримання методології бухгалтерського обліку при відображенні всіх надходжень, що належать державному бюджету, та всіх повернень коштів, що за поданням відповідних органів стягуються як помилково або надмірно зараховані до
бюджету. Шляхом звіряння даних регістрів за видами доходів (ф. 1-Д), які складено на підставі виписок з особових рахунків
і платіжних документів, книги доходів (ф. 5-Ф) та книги Журнал-Головна (ф. 1-Ф), з даними територіальних органів податкової служби визначаються суми фактичних надходжень коштів державного бюджету та повернень зайво внесених або неправильно зарахованих до державного бюджету платежів. На підставі такого звіряння складається довідка за формою № 2-Д у двох примірниках і підписується відповідальними особами Державного казначейства та податкової служби. Правомірність здійснення операцій з повернення коштів державного бюджету перевіряється із застосуванням методичних прийомів обстеження, візуального та нормативного документального контролю змісту довідки (ф. 2-Д)
і даних висновків Державної податкової адміністрації, на основі яких складаються платіжні доручення Державного казначейства на перерахування коштів. Методом аналізу кореспонденцій рахун­ків за даними змісту таких операцій перевіряється правильність відображення в бухгалтерському обліку сум надходжень, що належать державному бюджету, і повернень коштів, які помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Чинним законодавством України на органи Державного казначейства покладено функції виконання видаткової частини дер­жавного бюджету шляхом здійснення платежів з єдиного каз­начейського рахунку в банку через реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних відділеннях Державного казначейства роз-
порядникам бюджетних коштів (керівникам міністерств, відомств, відділів обласних, міських, районних держадміністрацій та ін-
ших установ, яким надано право розпоряджатися бюджетни-
ми асигнуваннями). Кількість реєстраційних рахунків, які мо-
же мати конкретний розпорядник коштів у системі Державно-
го казначейства України, залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджет­ної класифікації. Територіальні органи Державного казначейс-
тва здійснюють попередній контроль ресурсів на єдиному казначейському рахунку тільки в межах лімітів, що встановлюються Головним управлінням Державного казначейства для кожного розпорядника коштів. Фінансування видатків або повернення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяль­ності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам
бюджетних коштів, здійснюється на підставі даних про невико-
ристані асигнування за кошторисами доходів і видатків державного бюджету.
Бюджетним кодексом України (ст. 51) встановлено такі стадії виконання Державного бюджету за видатками:

• визначення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджет­них коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
• затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
• взяття бюджетних зобов’язань;
• отримання товарів, робіт, послуг;
• здійснення платежів;
• використання товарів, робіт, послуг на виконання бюджетних програм.

Рис. 2.15. Схема контролю видатків державного бюджету
в територіальних підрозділах Державного казначейства
Органи Державного казначейства здійснюють контроль використання коштів державного бюджету відповідно до зазначених стадій та в послідовності, що наведена на рис. 2.15.
Основні напрями контролю:
1. Контроль відповідності кошторисів доходів і видатків розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Методами формальної, нормативної та експертної перевірки з’ясовуються, чи відповідають показники видатків, визначені в кошторисах, бюджетній класифікації видатків на функціональні, відомчі та економічні, а також чи визначені в кошторисах напрями використання бюджетних коштів відповідно до програмних завдань держави та ступінь відповідальності розпорядника бюджетних коштів за виконання бюдже-
ту певного рівня. У разі подання розпорядниками до органів
Держказначейства помісячних лімітних довідок чи тимчасових кошторисів перевіряється відповідність їхніх показників даним розпису доходів і видатків державного бюджету з урахуванням щомісячного (щоденного) розподілу бюджетних коштів за напрямами здійснення видатків і підрозділами організації—розпорядника бюджетних коштів.

2. Перевірка доцільності та ефективності витрат бюджетних коштів здійснюється для забезпечення попереднього контролю за використанням коштів державного бюджету. Перш за все перевіряється наявність в обліку розпорядника відповідного бюджетного зобов’язання для здійснення платежу з виконання Державного бюджету за видатками (прийоми фактичного конт­ролю залишків на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів). Фахівці відділу бухгалтерського обліку та звітності й відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторису територіального органу Держказначейства перевіряють банківські й розрахункові документи на предмет доцільності витрачання бюджетних коштів та правильності оформлення документів, що підтверджують необхідність проведення оплати рахунків, відповідно до визначених законодавством форм і правил (формальна і візуальна нормативна пе-
ревірка). Суми, що належать перерахуванню, звіряються з даними кошторисів доходів і видатків установи та залишками невикористаних асигнувань фактичного цільового призначення за кодами бюджетної класифікації (прийоми порівняння і логіч­ної перевірки). У разі необхідності документальна перевірка проводиться з виходом фахівців Держказначейства в установу. Якщо буде виявлено ознаки встановлення можливості неефективного використання матеріальних цінностей та грошових коштів чи неповного документального підтвердження витрат, органи Держказначейства відмовляють в оплаті такого рахунку та повертають його розпоряднику коштів.
3. Контроль за проходженням платежів за дорученням розпорядників бюджетних коштів. Спочатку фахівці відділу бухгалтерського обліку та звітності перевіряють, чи відповідають суми касових заявок на отримання готівки розпорядників бюджетних коштів даним кошторисів доходів і видатків установи та чи дотримані терміни, уста-
новлені для подання касових заявок (за 55 днів до початку кварталу). Контроль повноти проведених витрат здійснюється за кожним напрямом витрачання бюджетних коштів із застосуванням прийомів порівняння і візуальної нормативної перевірки виписок банку з бюджетного рахунку Держказначейства та реєстраційних рахунків розпоряд­ників бюджетних коштів, доручень на отримання грошових чеків, кошторисів доходів і видатків установи. При цьому особлива увага звертається на повноту та своєчасність перерахування відповідних податків у бюджет при отриманні установою заробітної плати і при-
рівняних до неї виплат (прийоми логічної і зустрічної перевірки платіжних доручень, касових заявок на отримання готівки, доручень на отримання грошових чеків, відомостей обігу ресурсів на бюджетному рахунку, виписок банку з бюджетного й реєстраційних рахунків).
4. Контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій з витрачання бюджетних коштів. Фахівці управління (відділу) бухгалтерського обліку та звітності територіального органу Держказначейства здійснюють щомісячну перевірку звітів про виконання кошторисів видатків за формою 2-МДБ щодо відповідності даних розпорядників коштів, що утримуються за рахунок державного бюджету, записам на особових реєстраційних рахунках Державного казначейства та даним звіту про виконання бюджетних асигнувань по розпорядниках коштів, який подається до вищого органу Держказначейства (прийоми порів­няння й арифметичної перевірки, проведення зворотних записів
і виправлення помилок у записах на реєстраційних рахунках, виписка уточнюючих меморіальних ордерів без погодження з розпорядником коштів). Методом аналізу кореспонденцій рахунків за даними меморіальних ордерів, книги Журнал-Головна, відо-
мостей реєстраційних рахунків розпорядників коштів перевіряється правильність відображення в бухгалтерському обліку й звіт­ності про виконання бюджетів, кошторисів наданих на оплату витрат бюджетних асигнувань, суми їхнього використання та залишку. Крім цього, органами Державного казначейства контролюється дотримання бюджетними організаціями інструкцій з питань правил ведення бухгалтерського обліку та складання звіт-
ності про виконання кошторисів і перевіряється, чи відображені в обліку в хронологічному порядку здійснені цими організаціями платежі та чи відповідають вони взятим бюджетним зобов’я­занням і бюджетним асигнуванням (прийоми порівняння, фор-
мальної і візуальної нормативної перевірки).
За результатами контролю виконання Державного бюджету
в системі Державного казначейства України можуть бути виявлені бюджетні правопорушення, тобто факти недотримання учасником бюджетного процесу чинного бюджетного законодавс­тва стосовно порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Згідно зі ст. 117 Бюджетного кодексу України до розряду бюджетних правопорушень, за здійснення яких можуть призупинити бюджетні асигнування, належать:

• несвоєчасне та неповне подання звітності про виконання бюджету;
• невиконання вимог бухгалтерського обліку, складання звіт­ності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними
  коштами та недотримання порядку перерахування цих коштів;
• надання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
• порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог про прийняття ними бюджетних зобов’язань;
• нецільове використання бюджетних коштів.

Приймаючи рішення за матеріалами контролю виконання Державного бюджету, у разі виявлення Бюджетних правопорушень органи держказначейства керуються Бюджетним кодексом України, Законом України «Про державний бюджет України на 2002 рік» (або на відповідний рік), Положенням про Державне казначейство від 31 липня 1995 р. № 590, Порядком складання, передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення від 26 лютого 2002 р. № 129, Порядком примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства від 5 жовтня 2001 р. № 175.
Для узагальнення інформації про виявлені порушення органи Держказначейства складають протокол про бюджетне правопорушення. Даний документ на відміну від акта ревізії оформляється посадовими особами відповідного територіального органу Державного казначейства на підставі довідок, що складені за результатами проведених перевірок, та матеріалів звітності, під час аналізу якої виявлено факти бюджетних правопорушень. У разі складання акта ревізії протокол про бюджетне правопорушення не оформлюється.
У протоколі зазначаються такі відомості:

• дата та місце складання;
• відомості про учасника бюджетного процесу, який скоїв бюджетне правопорушення;
• час скоєння і суть бюджетного правопорушення із зазначенням положень законодавчих і нормативно-правових актів, які було порушено;
• пояснення керівної особи органу, установи, організації, підприємства, де скоєне бюджетне правопорушення;
• додаток до протоколу (довідка перевірки, інші матеріали з питань, що перевірялись).

Протокол про бюджетне правопорушення складається в чотирьох примірниках, підписується посадовою особою відділення (управління) Держказначейства, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень і підпису керівником органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення. За наявності зауважень і пояснень щодо змісту протоколу, або в разі відмови від його підписання, керівник органу, установи, організації, підприємства, де скоєне бюджетне правопорушення, робить про це відповідний запис із викладенням мотивів своєї відмови.
Протокол про бюджетне правопорушення заповнюється розбірливим почерком і в ньому не допускаються підчистки, закреслення чи виправлення відомостей, а також внесення додаткових записів після підписання протоколу.
Протягом трьох робочих днів після підписання (відмови від підписання) оригінал протоколу передається для прийняття рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення до вищого територіального органу Державного казначейства, керівник якого має право накладати стягнення за бюджетне правопорушення. Якщо протокол складено про порушення порядку перерахування належних державному бюджету коштів з місцевих бюджетів, він передається міністру фінансів.
За вчинені бюджетні правопорушення до розпорядників і одер­жувачів бюджетних коштів органами Державного казначейства можуть застосовуватися такі заходи:

• адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях;
• зупинення операцій з бюджетними коштами.

У разі виявлення бюджетних правопорушень іншими упов-
новаженими на це органами (Міністерством фінансів України,
органами державної контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами тощо), а також в інших випадках, передбачених законодавством, органами Державного казначейства проводяться примусові списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Держказначейства. Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів (платіжні вимоги із супровідними документами) стягувач подає до відповідного територіального підрозділу Державного казначейства, у якому обслуговується установа, якою вчинене бюджетне правопорушення, чи організація-боржник. Крім цього, органи Державного казначейства виконують рішення про арешт коштів розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших підприємств, установ, організацій, що перебувають на відкритих в органах Держказначейства рахунках. Ухвала суду, постанова слідчого або державного виконавця надсилається безпосередньо до територіального підрозділу Державного казначейства, де відкриті відповідні рахунки організацій, на кошти яких накладено арешт.

Питання для самоконтролю:

1. Які функції виконує Держказначейство як орган фінансового контролю?

2. Які основні правопорушення, що встановлюються під час ревізії?

Тема 4. Контроль ефективності використання коштів державного бюджету Рахунковою палатою при Верховній Раді України
Мета: вивчення та систематизація знань щодо проведення контролю ефективності використання коштів державного бюджету Рахунковою палатою

План:

1. Мета та основні завдання перевірок і ревізій.

1. Організація і планування контрольно-ревізійної роботи Рахункової палати.
2. Перевірка правомірності видання центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів.
3. Перевірка використання коштів державного бюджету Украї­ни та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів.
4. Перевірка касового та фактичного виконання бюджету.
5. Перевірка використання коштів державного бюджету України підприємствами й установами.
6. Перевірка використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.
7. Контроль використання коштів загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів та позик, наданих з бюджету.
8. Узагальнення та систематизація матеріалів контролю.
9. Виконання рішень, прийнятих за матеріалами перевірок і ревізій.

Під час розгляду перелічених питань слід користуватися Законом України «Про Рахункову палату» та Інструкцією про порядок проведення перевірок, ревізій Рахунковою палатою, затвердженою постановою Колегії Рахункової палати від 3 грудня 1999 р.
У системі органів державного фінансового контролю Рахункова палата має статус незалежного конституційного органа, який від імені Верховної Ради України і відповідно до ст. 98 Конституції України здійснює фінансовий контроль за законним, ефективним і доцільним витрачанням державних коштів.
До основних завдань такого контролю належать:

• перевірка законності, доцільності й ефективності формування і використання державних фінансових ресурсів;
• підготовка пропозицій для поліпшення ситуації у сфері державних фінансів і бюджетного процесу на всіх його стадіях;
• виявлення фактів незаконного або неефективного використання фінансових коштів держави.

Метою перевірок і ревізій, які здійснюються Рахунковою палатою, є з’ясування уповноваженою для цього посадовою особою, фактичного стану справ на об’єкті перевірки з погляду своєчасності, повноти, об’єктивності, достовірності та доказовості виявлених фактів і зроблених оцінок щодо законності, ефективності й доцільності використання коштів:

• державного бюджету;
• загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів;
• кредитів та позик, наданих Україні іноземними державами, банківськими установами та міжнародними фінансовими організаціями;
• валютних ресурсів, наданих на зворотній основі;
• кошторису Національного банку України;
• майна, яке належить до об’єктів державної власності;
• ресурсів матеріального резерву України.

Основні завдання перевірок і ревізій, здійснюваних в Управ­лінні справами Верховної Ради України та Адміністрації Пре-
зидента України:

• перевірка дотримання Конституції України, вимог чинного бюджетного законодавства під час прийняття та видання нормативних, адміністративних, розпорядчих та інших актів і документів з питань дотримання та виконання законодавчих актів з питань бюджету, дотримання Положень про Управління справами Верховної Ради України та Адміністрацію Президента України
  з питань, що стосуються предмета перевірки;
• перевірка дотримання вимог чинного законодавства щодо складання кошторису, правильності та обґрунтованості кошторис­них призначень, законності й ефективності спрямування та використання за цільовим призначенням коштів державного бюджету, дотримання при цьому посадовими та матеріально відпо­відальними особами зазначених органів державної влади актів законодавства України та правильності відображення первинних документів у бухгалтерському обліку;
• перевірка обґрунтованості розрахунків витрат на утримання апаратів зазначених державних органів, дотримання вимог актів чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів на їхнє утримання за цільовим призначенням.

Основні завдання під час проведення перевірок і ревізій в апараті Кабінету Міністрів України, міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади:

• перевірка дотримання Конституції України, вимог актів чин­ного законодавства України з питань бюджету під час прийняття та видання посадовими особами чи колегіальними органами зазначених об’єктів перевірки нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих та інших актів і документів (постанов, наказів, положень, порядків, стандартів, інструкцій тощо) з питань виконання Державного бюджету України;
• перевірка законності, доцільності й ефективності отримання, спрямування та використання коштів державного бюджету, відповідності здійснюваних фінансових операцій з коштами та іншими ресурсами державного бюджету актам чинного законодавства України з питань бюджету, правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку;
• перевірка дотримання вимог чинного законодавства щодо складання кошторису, правильності та обґрунтованості кошторисних призначень, правильності розрахунків витрат на утримання апарату центральних органів виконавчої влади, дотримання актів чинного законодавства щодо використання бю-
  джетних коштів та коштів позабюджетних фондів за цільовим призначенням.

Основні завдання під час проведення перевірок і ревізій в органах Державного казначейства України:

• перевірка законності, своєчасності та повноти виконання Державного бюджету України;
• перевірка ефективності управління бюджетними коштами та коштами позабюджетних фондів;
• перевірка законності, обґрунтованості й ефективності проведення взаємозаліків, операцій з казначейськими векселями та іншими цінними паперами;
• перевірка ефективності управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом;
• перевірка дотримання Конституції України, актів чинного законодавства України з питань бюджету при прийнятті та виданні нормативних, адміністративних, розпорядчих та інших
  актів і відомчих документів (наказів, інструкцій, положень тощо)
  з питань організації виконання положень закону України про
  Державний бюджет України на відповідний рік та конкретних бюджетних призначень, передбачених цим законом;
• перевірка правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку;
• ревізія реєстраційних рахунків та рахунків розпорядників коштів державного бюджету;
• перевірка законності й ефективності використання коштів на утримання Головного управління Державного казначейства України та його органів на місцях.

Основні завдання під час проведення перевірок і ревізій Національного банку України, уповноважених банків та кредитних установ:

• перевірка дотримання посадовими особами та колегіальними органами зазначених об’єктів Конституції України, актів чинного законодавства України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік при прийнятті нормативних, адміністративних, розпорядчих актів (рішень, розпоряджень, постанов, наказів, інструкцій тощо) у частині обслуговування державного бюджету та державного боргу України;
• перевірка законності складання кошторису Національного банку України, правильності й обґрунтованості розрахунків кошторисних призначень, своєчасності, повноти, законності та ефективності виконання кошторису.

Основні завдання під час проведення перевірок і ревізій
бюджетних установ та організацій:

• перевірка забезпечення виконання посадовими особами та колегіальними органами зазначених установ і організацій закону України про Державний бюджет України на відповідний рік,
  актів чинного законодавства з питань бюджету при здійсненні нормативної, адміністративної та розпорядчої діяльності з розроб­лення та видання актів (рішень, розпоряджень, наказів, інструк­цій тощо) з питань використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів за цільовим призначенням, доцільного й ефективного їхнього витрачання;
• перевірка дотримання актів чинного законодавства під час складання кошторису витрат, правильності й обґрунтованості кошторисних призначень, своєчасності та повноти їхнього виконання, використання коштів державного бюджету за цільовим призначенням, дотримання фінансової дисципліни, правильності відображення первинних документів у бухгалтерському обліку.

Завданням перевірок і ревізій, що проводяться на підприємницьких суб’єктах, незалежно від їхніх форм власності, є з’ясу­вання фактичного стану справ щодо дотримання положень закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, використання коштів державного бюджету за цільовим призначенням та відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку й звіт­ності відповідно до актів чинного законодавства.
Терміни, об’єкти та засоби проведення перевірок (ревізій) визначаються Рахунковою палатою під час організації і планування контрольно-ревізійної роботи. Контрольні заходи проводяться Рахунковою палатою планово і позапланово.
Планові перевірки (ревізії) здійснюють на підставі річних і поточних (піврічних, квартальних) планів роботи Колегії Рахункової палати та її департаментів і підрозділів.
До плану роботи Рахункової палати обов’язково включаються такі пункти:

• виконання звернень не менш як однієї третини конституційного складу Верховної Ради України, поданих відповідно до Регламенту Верховної Ради України;
• розгляд звернень та пропозицій Президента України, Кабінету Міністрів України.

Позапланові перевірки і ревізії проводяться за рішенням Колегії Рахункової палати на підставі постанов або протокольних доручень Верховної Ради України, звернень комітетів Верховної Ради України та запитів народних депутатів України, за якими Верховна Рада України приймає рішення, звернень та пропозицій Президента України, Кабінету Міністрів України.
Перед проведенням перевірки (ревізії) департамент Рахункової палати, відповідальний за її проведення, на підставі затверджених планів робіт та рішень колегії Рахункової палати про проведення позапланових контрольних заходів розробляє проект програми перевірки (ревізії) на основі аналізу:

• інформації, документації, нормативно-правової бази, яка сто­сується предмета перевірки (ревізії) та її об’єктів і яка є в департамен­ті, а також отриманої від інших департаментів та структурних підрозділів Рахункової палати інформації щодо характеристики предмета
  й об’єктів перевірки (ревізії);
• даних щодо бюджетних призначень та фактичного фінансування з державного бюджету згідно з чинною бюджетною класи-
  фікацією, наданих контрольно-аналітичними департаментами й
  управліннями Рахункової палати;
• (у разі потреби) висновку департаменту правового забезпечення діяльності Рахункової палати щодо правового механізму регулювання питань, які є предметом перевірки, та діяльності об’єктів перевірки щодо використання бюджетних коштів та кош­тів позабюджетних фондів;
• інформації, отриманої від інших контрольних та правоохоронних органів, щодо раніше проведених ними контрольних та інших заходів на визначених Рахунковою палатою об’єктах перевірки (ревізії) тощо.

Програма перевірки (ревізії) складається відповідно до чинного законодавства і з урахуванням внутрішніх нормативних документів Рахункової палати та визначає: мету проведення пере-
вірки (ревізії) та її предмет; перелік об’єктів і конкретних питань, які підлягають перевірці (ревізії) з урахуванням особливостей предмета; термін проведення перевірки (ревізії) та складання звіту про її результати; перелік базових нормативно-правових актів, що регулюють предмет перевірки (ревізії); планові трудовитрати та склад контрольної групи.
Програма перевірки (ревізії) підписується директором відповідального за проведення перевірки (ревізії) департаменту та затверджується головою Рахункової палати, першим заступником, заступником голови, а в разі потреби — Колегією Рахункової
палати.
На підставі програми перевірки (ревізії) директором депар-
таменту підписується доручення на право проведення перевірки (ревізії), у якому зазначаються назва контрольного заходу, термін проведення перевірки (ревізії), посадова особа, яка очолює контрольно-ревізійну групу, склад контрольно-ревізійної групи.
У процесі перевірок (ревізій) на основі документального підтвердження їхніх результатів, достовірності бухгалтерського облі­ку й фінансової звітності визначаються своєчасність і достатність взаємних розрахунків об’єкта, що перевіряється, і державного
бюджету. Посадові особи Рахункової палати не мають права втручатися в оперативну діяльність об’єктів, що перевіряються, а також оприлюднювати свої висновки до завершення перевірок (ревізій) та оформлення їхніх результатів актом, який затверджується Колегією Рахункової палати.
Перевірки (ревізії), що належать до компетенції інших держав­них контрольних органів, проводяться Рахунковою палатою спільно з цими органами. Крім того, Рахункова палата в межах своєї компетенції може залучати до участі у здійсненні контрольно-ревізійної діяльності державні контрольні органи та їхніх представ­ників, а також має право на договірних засадах залучати до про-
ведення перевірок і ревізій недержавні аудиторські служби та окремих висококваліфікованих спеціалістів.
Про результати проведених перевірок (ревізій) Рахункова палата інформує Верховну Раду України, доводить до відома керівників відповідних центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій. У разі виявлення істотних порушень закону, що тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність, матеріали перевірок (ревізій)
за рішенням Колегії Рахункової палати передаються правоохоронним органам.
Перевірка правомірності видання центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів починається з вивчення нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих та інших актів, виданих посадовими особами чи колегіальними органами об’єкта перевірки (ревізії) з питань виконання Державного бюджету України, для визначення їхньої відповідності Конституції України, актам чинного законодавства, положенням закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Перевірка правомірності видання Кабінетом Міністрів України або іншим центральним органом виконавчої влади нормативно-правових актів, які змінюють положення закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, видатки державного бюджету або регулюють питання використання інших коштів, контроль за використанням яких належить до повноважень Рахункової палати, здійснюється в такій послідовності:
1. В апараті Кабінету Міністрів України або в центральному органі виконавчої влади виявляються факти видання неправомірних актів, а також з’ясовуються обставини та причини видання таких актів, зокрема наявність фінансово-економічного обґрунтування Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України і відповідних правових служб, пропозицій щодо покриття проведених витрат, копії листів, клопотань тощо.
2. Визначається коло посадових осіб об’єкта перевірки, причет­них до підготовки та видання неправомірного нормативного,
адміністративного, розпорядчого чи іншого акта.
3. Суми, використання яких передбачалося нормативним документом, порівнюються з фактично перерахованими, та з’ясову­ються причини відхилень.
4. Перевіряється цільове використання виділених коштів та проводяться зустрічні перевірки на об’єктах використання цих коштів.
5. Проводиться аналіз впливу та наслідків прийнятого нормативного акта на виконання Державного бюджету України в цілому та окремих статей закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Проведення перевірки використання коштів Державного бюджету України та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів спрямоване на визначення законності, доцільності й ефективності використання коштів державного бюджету, коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів,
а також правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку в цілому.
Основні напрями перевірки:
1. Перевірка наявності єдиного кошторису доходів і видатків та законності, обґрунтованості та своєчасності його складання
й затвердження.
2. Перевірка правомірності списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей за кожною зі статей кошторису, наявності належно оформлених касових, банківських, інших бухгалтерських документів та їхньої достовірності.
3. Перевірка стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та правильності ведення їхнього обліку.
4. Оцінка правильності встановлення і застосування посадових окладів (ставок) заробітної плати, доплат, надбавок та премій відповідно до чинних нормативних актів, а також цільового використання коштів, отриманих з державного бюджету на покриття заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат.
5. Перевірка ефективності використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів здійснюється на підставі вивчення правових та фінансово-економічних обґрунтувань потреб їхнього виділення та використання (бізнес-планів, листів, клопотань тощо) і порівняння отриманого й очікуваного результатів витрачання коштів.
6. Перевірка канцелярських і поштово-телеграфних витрат, виходячи з потреби максимальної ощадливості в їхньому вико-
ристанні.
7. Перевірка доцільності та законності витрат на придбання
і ремонт основних засобів об’єкта перевірки.
8. Перевірка дотримання встановлених лімітів на утриман-
ня службових легкових автомобілів, правильності застосування норм витрат пальномастильних матеріалів, заповнення маршрутних листів, використання автотранспорту за призначенням.
9. Виявлення фактів нецільового використання отриманих з державного бюджету коштів: на приховане кредитування суб’єк­тів підприємницької діяльності та здійснення госпрозрахункової діяльності й залучення з цією метою бюджетних коштів на укладання різних угод, спрямування бюджетних коштів на депозитні рахунки замість витрачання їх на першочергові та невідкладні заходи. Перевірка законності формування та правильності використання спеціальних коштів, оцінка стану розрахункової дисципліни, зокрема дебіторської і кредиторської заборгованості.
10. Перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків із застосуванням векселів Держказначейства України та цільового використання векселів з дотриманням при цьому інтересів бюджету.
До основних порушень фінансової дисципліни за матеріалами проведення перевірок використання коштів державного бюджету України та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів належать:
а) видання нормативних, адміністративних, розпорядчих чи інших актів, якими порушуються норми закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інші акти чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів;
б) витрати бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів на утримання апарату міністерства понад затверджений кошторис у ме­жах загальних асигнувань за системою цього міністерства, у тому числі за рахунок коштів, виділених на утримання підвідомчих організацій;
в) приписки до фактично виконаних робіт з капітального ремонту приміщень і споруд унаслідок неправильного застосування розцінок і зайвого списання матеріалів;
г) витрачання коштів державного бюджету і позабюджетних фондів на придбання зайвого та непотрібного інвентарю.
Перевірка касового й фактичного виконання бюджету, фінансово-господарської діяльності міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади, яка стосується використання коштів державного бюджету, здійснюється за такими основними напрямами:

• перевіряється виконання цими органами виконавчої влади завдань щодо забезпечення законного та ефективного використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів;
• перевіряється фінансовий стан галузі, кількість збиткових підприємств і організацій, розрахунки з бюджетом, загальний розмір дебіторської та кредиторської заборгованості;
• оцінюється розмір коштів, отриманих з державного бюджету на фінансування цільових комплексних науково-технічних програм, та перевіряється, чи не було фактів припинення робіт за окремими загальнодержавними програмами, визначаються причини припинення робіт та обсяги витрачених на ці програми бюджетних коштів;
• з’ясовується, чи отримувалися за рішенням Кабінету Мініст­рів України кредити та які їхні розміри, спрямування і використання, чи не було порушень порядку їхнього використання;
• контроль правомірності спрямування за призначенням сум коштів, отриманих у зв’язку з державною реєстрацією та видачею суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення окремих видів діяльності;
• перевіряється правильність і ефективність використання іно­земної валюти, її конвертації і витрачання;
• обстеження стану контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за організаціями та підприємствами галузі;
• контроль доцільності й ефективності використання коштів на капітальні вкладення, обґрунтованості витрачання коштів на капітальний та поточний ремонти;
• виявлення фактів незаконного використання коштів держав­ного бюджету на створення підприємств, організацій, проведення благодійних заходів тощо;
• перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків шляхом взаємозаліків заборгованості та казначейськими векселями;
• визначення правомірності укладення угод та проведення розрахунків у вільно конвертованій валюті;
• контроль правильності витрачання коштів на утримання апарату управління.

Основні напрями перевірки використання підприємствами й установами коштів державного бюджету України:

• перевірка витрачання бюджетних коштів за цільовим призначенням;
• перевірка законності використання коштів, отриманих з держав­ного бюджету, та з’ясування, чи привело їхнє витрачання до очікуваного результату. З цією метою досліджуються правові, фінансово-економічні та інші обґрунтування (висновки, бізнес-плани, листи, клопотання тощо). Результат, який передбачалося досягти внаслідок використання коштів, порівнюється з досягнутим результатом;
• виявлення фактів безгосподарності, марнотратства, непродуктивного витрачання бюджетних коштів і матеріальних цін-
  ностей та перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки та рахунки комерційних структур;
• визначення кількості рахунків, відкритих в установах банків, та ретельна перевірка каси, касових і банківських операції щодо руху бюджетних коштів;
• виявлення заборгованості внаслідок нестач, розтрат і крадіжок бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, яка обліковується за бухгалтерським обліком підприємства, та визначення причин її утворення й заходів, що вживалися до відшкодування цієї заборгованості.

Під час перевірки використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України необхідно:

• перевірити наявність нормативного документа (постанови, розпорядження) Кабінету Міністрів України, обґрунтувань виділення коштів, поданих міністерствами, іншими органами держав­ної виконавчої влади, висновків Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України щодо законності та економічної доцільності виділення коштів для фінансування видатків за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України;

• визначити коло причетних до підготовки, прийняття та видання незаконних рішень посадових осіб об’єкта перевірки;
• з’ясувати причини прийняття та підписання актів, які суперечать чинному законодавству, та визначити посадових осіб, відповідальних за прийняття цих рішень;
• з’ясувати обставини та причини відхилень сум, які були передбачені нормативним документом Кабінету Міністрів України і фактично перераховані Головним управлінням Державного казначейства України;
• перевірити цільове використання виділених коштів, наявність затверджених програм, титульних списків, кошторисів, угод тощо та провести зустрічні перевірки на об’єктах використання цих коштів;
• перевірити, чи не використовувалися кошти на інші цілі (депозити тощо), чи не було фактів використання цільових коштів не за призначенням, визначити причини цього, розміри коштів та причетних до таких порушень посадових осіб;
• перевірити, чи поверталися залишки невикористаних коштів резервного фонду після закінчення робіт до державного бюджету і як здійснювався контроль за надходженням та використанням цільових коштів.

Основні напрями контролю використання коштів загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів:

• оцінка ефективності та економічної обґрунтованості проектів, що фінансуються із загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів, та визначення їхньої пріоритетності;
• перевірка наявності відповідних документів (угод, програм, кошторисів), які мають своєчасно оформлятися і затверджуватися;
• аналіз структури видатків відповідно до вимог нормативних актів.

Перевіряючи бюджетні позички (кредити), які надані установам і організаціям, необхідно:

• проаналізувати умови надання та обґрунтованість розмірів бюджетних позичок, а також перевірити пакет документів на їхнє отримання;
• проаналізувати дотримання інтересів державного бюджету при укладанні угод, гарантії і можливості повернення, доцільність надання цих позичок;
• перевірити відповідність рішень про надання позичок чинному законодавству з питань бюджету та вимогам закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;
• перевірити спрямування видатків на погашення та обслуговування бюджетних позичок, проаналізувати розмір витрат з виплати відсотків у порівнянні з рівнем інфляції, перевірити відображення цих операцій у бухгалтерському обліку;
• перевірити цільове спрямування коштів, отриманих у фор-
  мі бюджетних позичок, законність, доцільність і ефективність
  їхнього використання;
• перевірити дотримання термінів повернення бюджетних позичок, з’ясувати, чи існує прострочена заборгованість та які вживаються заходи щодо її погашення.

За результатами перевірок, що здійснюються Рахунковою палатою, складається довідка або акт, а за результатами ревізії — акт у трьох примірниках, який підписується всіма членами контрольно-ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером об’єкта перевірки, а за їхньої відсутності — особами, що їх заміщають. Один примірник довідки (акта) залишається керівнику об’єкта перевірки, а за його відсутності — посадовій особі, що його заміщає, під розписку.
У разі відмови керівника або іншої відповідальної посадової особи об’єкта перевірки (ревізії) від підписання довідки (акта) керівник контрольно-ревізійної групи засвідчує це спеціальним записом на довідці (акті) з обов’язковим зазначенням дати, часу
й обставин отримання відмови чи періоду, протягом якого від керівника об’єкта перевірки чи посадової особи, що його заміщає, не отримано письмової відповіді.
За наявності незгоди керівника об’єкта перевірки (ревізії) з фактами та їхнім обґрунтуванням, викладеним у довідці (акті), він протягом п’яти робочих днів подає конкретні, аргументовані письмові зауваження стосовно питань, з якими не погоджується. Зазначені зауваження мають бути розглянуті та перевірені перевіряльниками протягом п’яти робочих днів. Результати перевірки викладаються окремою довідкою і підписуються керівником контрольної групи. Зауваження і довідка про результати їхньої перевірки додаються до довідки (акта) перевірки чи акта ревізії
і є їхніми невід’ємними частинами. Відмова від підписання довід­ки (акта) не припиняє її подальшого розгляду. Керівник, голов­ний бухгалтер, інша відповідальна посадова особа об’єкта перевірки не допускаються до ознайомлення з довідкою чи актом, не підписаних перевіряльниками.
У довідці перевірки, акті ревізії мають бути зазначені такі дані:
1. Підстава, мета, предмет перевірки, ревізії; висновки щодо законності, своєчасності, доцільності виділення коштів, їхнього цільового використання за конкретною програмою, ефективності використання коштів; об’єкти перевірки, ревізії; фактичні трудовитрати в людино-годинах; посадові особи Рахункової палати та залучені Рахунковою палатою особи, які брали участь у проведенні перевірки, ревізії.
2. Період, за який проводиться перевірка чи ревізія.
3. Перелік нормативних, адміністративних, розпорядчих актів та інших досліджених під час перевірки, ревізії відомчих документів, які не відповідають актам чинного законодавства.
4. Перелік вивчених об’єктів, дані яких порівнювалися з даними документів.
5. Перелік документів і матеріалів, у наданні яких перевіряльникам було відмовлено, із зазначенням причин відмови, інших фактів, що перешкоджали роботі, із зазначенням конкретних посадових осіб, які вдалися до таких дій, з посиланням на складені про це акти.
6. Перелік усіх фактів порушення чинного законодавства з питань виконання Державного бюджету України, загальнодер-
жавних цільових, позабюджетних фондів, обставини та причини
їхнього вчинення з посиланням на повну назву, дату прийняття, конкретні положення законів та інших нормативних актів, вимоги яких були порушені, обґрунтування причин скоєння цих правопорушень та встановлення конкретних посадових осіб об’єкта перевірки, ревізії, які до цього причетні.
7. Перелік усіх фактів нецільового та неефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів державного бюджету з посиланням на оформлені довідки, акти, з обов’яз­ковим зазначенням розміру шкоди, завданої державному бюджету, із зазначенням конкретних посадових осіб, причетних до цього.
8. Перелік усіх фактів недостач, розкрадань, привласнення грошових коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей, підробок, інших зловживань, обставин та причин їхнього скоєння із зазначенням кола причетних до цього посадових осіб.
9. Розмір заподіяних збитків державному бюджету та причини їхнього виникнення.
10. Прізвища та посади конкретних осіб, винних у скоєнні право­порушень.
Оформлення результатів контрольних заходів, що проводяться Рахунковою палатою, ґрунтується на додержанні таких принципів: об’єктивності, достовірності, обґрунтованості, ясності та вичерпності опису виявлених фактів і даних.
Прийняття рішень за матеріалами перевірок і ревізій здійснюється насамперед шляхом розгляду звітів на засіданнях Колегії Рахункової палати.
Звіти складаються за підсумками проведених перевірок, ревізій і за їхню достовірність несуть персональну відповідальність відповідні посадові особи Рахункової палати. Постанови та вис­новки Колегії Рахункової палати, що приймаються та затверджуються за результатами розгляду звітів, направляються об’єк­там, які перевірялися, для відповідного реагування (вжиття заходів для усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, завданих державі, та притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України).
Постанови та висновки Колегії Рахункової палати мають бути розглянуті в установлений нею термін, але не пізніше 15 календарних днів з дня їхнього отримання. Про заходи реагування на отримані постанови й висновки Колегії Рахункової палати повідомляють негайно.
Про наслідки розгляду на Колегії Рахункової палати результатів перевірок, ревізій, про факти порушення закону, а також заподіяння шкоди державі, привласнення грошових або матеріальних ресурсів Рахункова палата інформує Верховну Раду України або її комітети.
У разі виявлення фактів порушення чинного законодавства Рахункова палата надсилає листи Президенту України, Кабінету Міністрів України, іншим органам виконавчої влади про необхідність притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні чинного законодавства України та заподіянні матеріальної шкоди інтересам держави.
Якщо під час проведення перевірок, ревізій виявлені факти привласнення коштів державного бюджету, інших матеріальних цінностей, факти корупції та інших зловживань, пов’язаних з використанням зазначених коштів, і за скоєння яких передбачено притягнення до кримінальної відповідальності, за рішенням Колегії Рахункової палати матеріали перевірок, ревізій передаються до Генеральної прокуратури України у визначеному порядку.
У разі виявлення істотних порушень фінансової дисципліни, невиконання посадовими особами об’єктів перевірок (ревізій) установлених законодавством України вимог щодо збереження, використання об’єктів державного майна, бюджетних коштів,
у зв’язку з чим державі або юридичним особам заподіяні мате-
ріальні збитки, Колегія Рахункової палати порушує питання перед керівником цього об’єкта або органами прокуратури про подання цивільних позовів на винних посадових осіб і сама вживає заходів, передбачених чинним законодавством.
Якщо вжитими заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, то посадов

Дата добавления: 2013-12-14