Тема 5. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства

1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства

Продукцією вважається уречевлений результат праці, на який сформовано платоспроможний попит на відповідному ринку.

Розглянемо детальніше характерні властивості й ознаки товару.

Розрізняють три рівні товару:

- товар за задумом;

- товар в реальному виконанні;

- товар «з підкріпленням».

Товар за задумом вказує на його базову (родову) корисність. Так, базовою (родовою) корисністю для годинника є вимірювання часу, для шини - забезпечен­ня руху автомобіля тощо. Відтак, родова корисність товару визначає цільовий ри­нок його збуту.

Різні споживачі характеризуються різними споживчими потребами та інтере­сами. Ідентифікація споживчих потреб дає змогу виявити однорідні відносно до них ринки товарів. Для цих ринків виробляються товари в реальному виконанні. Підприємства виготовляють модифікації товарів в реальному виконанні, які відріз­няються товарними властивостями і характеристиками. Наприклад, розрізняють кварцові та механічні годинники, діаметральні та радіальні автопокришки тощо.

Товар в реальному виконанні супроводжується додатковими послугами та ви­годами (сервісне обслуговування, строк гарантії, придбання в кредит), які розкри­вають зміст поняття товар «з підкріпленням». Зокрема в нашому прикладі це може бути надання таких послуг користувачам шин, як вулканізація, розвал, сход­ження, а користувачам годинників - заміна елементів живлення, ремонт тощо.

Властивості товарів та спектр додаткових послуг в своїй сукупності створю­ють їх об'єктивні характеристики, які забезпечують різним товарам різну конкурен­тоспроможність. При оцінці товару під час його придбання споживач аналізує отримані переваги, які визначаються терміном «атрибут». Наприклад, дизайн годинників, сезонність шин.

Отже, атрибут формує об'єктивні характеристики товару.

Атрибути товару мають різну значимість для свідомості споживача. Значи­мість атрибутів відображає цінності та пріоритети, з якими споживачі пов'язують отримані вигоди (переваги). В зв'язку з тим, що результативність підприємства ви­значається передусім обсягами реалізації продукції, яка має уречевлений вигляд і характеризується сформованим на неї платоспроможним попитом, доцільно пере­йти до розгляду особливостей забезпечення її високої конкурентоспроможності на ринку збуту.

Таким чином, під конкурентоспроможністю продукції розуміють сукуп­ність якісних і вартісних властивостей продукції, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів на певному сегменті ринку.

Конкурентоспроможність продукції є вагомим критерієм доцільності виходу підприємства на ринок, умовою ефективного здійснення господарських операцій і складовою вибору засобів і методів виробничої діяльності. Забезпечення високої конкурентоспроможності продукції є запорукою комерційного успіху підприємства.

2. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможність продукції бажано вимірювати кількісно, це дозволяє керувати її рівнем. Для вимірювання конкурентоспроможності окремого об’єкту необхідна якісна інформація, яка характеризує корисний ефект даного об’єкту та об’єктів конкурентів за нормативний термін їх служби та сукупні витрати за життєвий цикл об’єктів.

Корисний ефект – це віддача об’єкту, інтегральний показник як система показників, що використовуються в конкретних умовах окремих показниках якості об’єкту, який задовольняє конкретну потребу.

Іншими словами, корисний ефект – це сукупність властивостей об’єкту, що використовуються для виконання конкретної роботи конкретним споживачем, а якість – це потенційний корисний ефект для кількох груп споживачів. Корисний ефект використання об’єкту конкретним споживачем, як правило, менше від інтегрального показника якості об’єкту. Доцільно проектувати об’єкт з корисним ефектом для конкретних умов, в межах 0,8 – 0,9 інтегрального показника.

Корисний ефект об’єктів можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад, потужність машин та обладнання), у грошовому вимірі або в умовних балах. Основні методи прогнозування корисного ефекту: нормативний, експериментальний, параметричний, експертний.

Корисний ефект – це один бік об’єкту – продукції. Інший бік – це сукупні витрати за життєвий цикл об’єкту.

Конкурентоспроможність об’єктів, по яким неможливо виміряти їх корисний ефект або сукупні витрати за життєвий цикл, можливо визначити на підставі експериментальної перевірки в конкретних умовах використання, за підсумками пробних продажів або з використанням експертних та інших методів.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності одно параметричних об’єктів проводять за формулою:

- конкурентоспроможність зразка об’єкту, що аналізується, на конкретному ринку,

– ефективність зразка об’єкту, що аналізується, на конкретному ринку,

– ефективність кращого зразка – конкурента, який використовується на даному ринку,

- корегуючи коефіцієнти, які враховують конкурентні переваги.

Ефективність об’єкту розраховують за формулою:

КЕ – корисний ефект об’єкту за нормальний термін служби в умовах конкретного ринку,

В – сукупні витрати за життєвий цикл об’єкту в умовах конкретного ринку.

Оцінка проводиться шляхом порівняння параметрів продукції, що аналізується з параметрами бази порівняння. За базу порівняння приймають аналогічний товар, який має максимальний обсяг продажів та найкращу перспективу збуту в майбутньому. Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності продукції проводять по формулі:

,

де - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру,

- величина і-го параметра для продукції, що аналізується,

- величина і-го параметра базового зразка.

Якщо параметри продукції не мають фізичного виміру, то для оцінки цих характеристик використовують методи оцінки в балах.

Комплексний метод ґрунтується на використанні узагальнених показників. Розрахунок комплексного показника по технічним параметрам проводять по формулі:

,

де - комплексний показник конкурентоспроможності по технічним параметрам,

- одиничний показник конкурентоспроможності по і-му технічному параметру,

- вагомість і-го параметра в загальному наборі технічних параметрів,

- кількість параметрів, які використовують для оцінки.

Сума вагомості кожного з показників, що розглядаються, в загальному обсязі по кожному виду продукції не може перевищувати одиницю, або 100%, необхідна умова для коефіцієнта вагомості є: .

Розрахунок комплексного показника по економічним параметрам (Те.п.) проводять по формулі:

,

де В, Вб – повні витрати споживача відповідно по порівнюваній та базовій продукції.

Повні витрати споживача складаються з разових витрат на придбання продукції (Вр) та середніх сумарних витрат на експлуатацію продукції (Сі):

,

де Т – термін служби,

і – рік за порядком.

Експертний метод оцінки конкурентоспроможності продукції. Після встановлення переліку продукції підприємства, яка задовольняє попит на ринку, визначають її конкурентоспроможність, дається оцінка її характеристик спеціалістами підприємства або запрошеними для цього експертами.

Для оцінки кожного виробу по-перше визначають його параметри (показники), вони як правило залежать від його призначення (зовнішній вигляд, надійність в роботі, економічність в експлуатації тощо) і кон’юнктури ринку (ціна, відповідність моді тощо). Параметри заносять в таблицю в той послідовності, по якій оцінюється продукція на ранку. При цьому вищий вітчизняний або закордонний рівень якості по даному виду продукції або окремому параметру приймають за еталон і прирівнюють до одиниці. Експерти, оцінюючи якість продукції, виставляють оцінку нижче чи вище одиниці.

Для включення в виробничий план відбирається продукція, яка має по оціночним показникам найменше нижнє відхилення від еталону, тобто виробу, середньоарифметичний показник якості яких найближче до одиниці або вище, а також ті вироби, які не потребують великих витрат для підвищення їх якості. При цьому, безперечно, найголовніше значення для підприємства є рівень прибутку, який можна отримати від реалізації, відібраної для ринку продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції на підприємстві

№ п/п	Параметри (показники), по яким визначають конкурентоспроможність	Ступінь конкурентоспроможності
На вну-трішньому ринку	На зов-нішньому ринку	В т.ч. в країнах середнього та ближ-нього зарубіжжя
...

Прибуток як показник конкурентоспроможності продукції. До основного фактору, який визначає кінцеву виробничу програму продукції за номенклатурою відносять отримання максимального прибутку та його приросту. Вихідним пунктом при її формуванні є порівняння рентабельності та маржинального доходу по кожному виду продукції.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулами:

,

,

де - рентабельність конкретного виду продукції, %;

- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;

– виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;

- розподілені адміністративні витрати на певний вид продукції, тис. грн.;

- розподілені витрати на збут певного виду продукції, тис. грн.;

- валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн.

В країнах з ринковою економікою використовують маржинальний дохід, та відсоток маржинального доходу, що розраховуються за формулами:

,

,

де - маржинальний дохід, грн.;

- ціна за одиницю продукції, грн./шт.;

- величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;

- відсоток маржинального доходу від виторгу від реалізації.

В самому загальному вигляді, чим вище відсоток, тим виріб більш рентабельний.

Дата добавления: 2013-12-14