Загальні положення виконання покарання у виді довічного позбавлення волі

- Ще донедавна найбільш суворим видом покарання в українсько­му кримінальному законодавстві була смертна кара, тобто позбавлен­ня злочинця права на життя — найдорожчого, що є у людини.

- Слід нагадати, що при вступі України до Ради Європи вона взяла на себе зобов'язання дотримуватись Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, поставивши підпис під протоколом № 6 стосовно скасуван­ня смертної кари. У статті 1 цього Протоколу, зокрема, міститься положення, згідно з яким на теренах Європи смертна кара має бути скасована, а жодна людина в державах-членах Ради Європи не може бути засуджена до такого покарання або страчена.

- Як член Ради Єв­ропи, Україна погодилась беззастережно дотримуватись цієї норми та розглядати положення протоколу № 6 як додаткові статті Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

- Беручи до уваги ці обставини (а на додаток ще й під загрозою відлучення від європей­ського співтовариства) та підтверджуючи таким чином європейській вибір шляху розвитку нашої країни і з метою досягнення більшого єднання з державами-членами Ради Європи, 22 лютого 2000 р. Верхо­вна Рада України внесла відповідні зміни та доповнення до чинного на той час кримінального та виправно-трудового законодавства, ска­сувавши покарання у виді смертної кари та ввівши до системи по­карань довічне позбавлення волі.

- Стаття 64 КК України 2001 р. ви­значає, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується за умови, якщо суд не знайде підстав для застосування позбавлення волі на певний строк.

- 18. Основними міжнародними документами, що визначають правила поводження з особами, засудженими до довічного позбавлення волі, є:

- Рекомендації ООН стосовно довічного позбавлення волі (1995 р.) і Ре­золюція (76)-2 «Про поводження з в'язнями, що відбувають тривалий строк ув'язнення», яка була прийнята у 1976 р. Комітетом міністрів Ради Європи,

- та Рекомендація R (82) 17 «Про тримання під вартою й пово­дження з небезпечними в'язнями», що була прийнята Комітетом міністрів Ради Європи у 1982 р.

18. Деякі положення щодо доцільності застосування до засуджених довічного позбавлення волі:

- не може бути ніяких сумнівів, що запровадження довічного позбавлення волі як альтерна­тиви смертній карі відповідає сучасним уявленням про гуманізм у сфері застосування покарань та поводження із засудженими.

Запро­ваджений режим довічного позбавлення волі створює умови для за­побігання можливої деградації особи через багаторічну ізоляцію від суспільства.

- при застосуванні довічного позбавлення волі у засуджених залишається право на життя, що є втіленням принципу поважання прав людини, сформульованому в Загальній декларації прав людини.

- зміст даного заходу державного примусу, де знаходить свій вираз у максимально (порівняно з іншими категоріями 278 позбавлених волі) можливому ступені ізоляція засуджених до довіч­ного позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості при за­стосуванні покарання, бо певним чином відображає співрозмірність злочину та кари.

- втіленням принципу невідворотності виконання покарання є те, що засуджені до довічного позбавлення волі мають зазнавати відповідних правообмежень, притаманних цьо­му виду покарань, протягом щонайменше 20 років перед тим, як у них виникне можливість клопотатись про помилування.

- реалізацією принципу законності буде те, що КВК України ставить обмеження прав і свобод засуджених до довічного позбавлення волі у певні межі і зобов'язує всіх суб'єктів виконання-відбування даного покарання дотримуватись вимог законодавства, тобто їх поведінка має відповідати запропонованій законодавчій моделі.

19. Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 150 КВК України)

Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання:

чоловіки — у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки;

жінки — у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених.

20. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі (ст.151 КВК України)

Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі:

- розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи;

- носять одяг спеціального зразка.

- за заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

- на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

- одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення.

Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п’ятнадцяти років строку покарання — брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.

21. Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі (ст. 151-1 КВК України)

Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

- з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, — після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п’ятнадцяти років строку покарання;

- з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки — після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п’яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

22. Особливості виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі (КВК України, ст.151-2)

Жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються, як правило, у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.

Дата добавления: 2013-12-14