![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Використання електронного цифрового підпису
В Україні існує низка нормативних актів щодо відносин у сфері інформатизації, але тільки один документ присвячений безпосередньо глобальній мережі Internet. Це Указ Президента № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу ДО цієї мережі в Україні” від 31.07.2000 р. Він носить декларативний характер, але при цьому визначає основні напрями правового регулювання Internet у нашій країні. Міжвідомчою Робочою групою з питань спрощення 1 модернізації процедур в управлінні, торгівлі та на транспорті Міністерства економіки за участю представників Робочої групи Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України у листопаді 2000 р. було розроблено проекти Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронний цифровий підпис”(ЕЦП), які знаходяться на обговоренні експертів. На їх думку, проекти загалом відповідають подібним закордонним проектам і вже прийнятим законам, однак необхідно забезпечити їх зв’язок із загальним законодавством України. Під час опрацювання проекту Закону про ЕЦП використовувалося законодавство ФРН та Австрії, було взято до уваги досвід законотворчої діяльності у цій сфері Російської Федерації та Білорусі. Електронний цифровий підпис є тим інструментом, що дає змогу створити правові основи для електронного документообігу, укладати угоди, створювати платіжні системи нового типу, електронні цінні папери тощо. Він використовується для підтвердження цілісності, дійсності та авторства будь-яких електронних документів: текстових, графічних, окремих рядків або записів у базах даних тощо. Під час укладення угод в електронній комерції електронний підпис виконує такі юридичні функції: – вказує, ким підписаний документ або повідомлення, і є складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те особою; – ідентифікує те, що підписано, і не допускає підробки або змін; – виконує процедурну роль, тобто символізує виявлення волі певної сторони до угоди (схвалення, дозвіл тощо). В електронній комерції процедури створення і перевірки підпису є гарантією справжності та дійсності договірних зобов’язань, а також захистом від їх односторонньої зміни або порушення. Розроблений відповідно до чинного законодавства України проект закону про ЕЦП враховує рекомендації Європейського Союзу і зокрема Директиву Європейського Парламенту та Ради Міністрів Європейського Союзу 1999/93/ЄС від 13 грудня 1999 року «Про політику ЄС щодо електронних підписів». Так, за ст. 24 проекту Закону, центри сертифікації ключів несуть відповідальність за заподіяну шкоду перед користувачами та третіми особами; тим самим підтверджена вимога ст. 6 Директиви 1999/93/ЄС щодо обов’язків центрів сертифікації ключів відшкодувати збитки, заподіяні іншим особам внаслідок використання цифрового підпису. Відповідно до вимог ст. 6 щодо визнання іноземних сертифікатів, взаємне визнання сертифікатів ключів, виданих центрами сертифікації ключів, розташованими в Україні і за кордоном, здійснюється згідно з міжнародними договорами за участю України (ст. 26, 27 проекту Закону). У багатьох державах законодавство щодо електронних підписів уже діє (СПІА, країни Європейської спільноти) або перебуває на стадії розробки і прийняття законопроекту (Україна і Росія). Крім того, розповсюдження забороненої інформації через мережу призвело до того, що в Австралії прийняті закони, спрямовані на врегулювання змісту інформації в Internet, а в Німеччині діє Закон «Про відповідальність провайдера». Розвиток іноземного законодавства в цій галузі відбувається через гармонізацію і формування загальних принципів, які дають змогу створити на міжнародному рівні універсальну правову інфраструктуру електронного підпису. Водночас світ Internet висуває занадто високі вимоги до держави і права щодо захисту інтересів учасників електронного комерційного обігу. Дієздатність демократичних держав у світі електронних мереж обмежена, бо вони не мають відповідної правової бази, але дозволяють кожному бажаючому приєднатися до загальнодоступних глобальних процесів. Цілеспрямоване втручання будь-якої держави у функціонування всесвітньої мережі Internet, яка децентралізована за своєю сутністю, не дає бажаного результату. В цій сфері жодна держава не має ні монополії, ні влади, ні можливості застосувати примусові засоби. Захист індивідуальних і суспільних інтересів тільки шляхом дозвільних або заборонних заходів не спрацьовує у нематеріальному світі мереж. Під час розроблення юридичних норм, які обґрунтовують використання електронного підпису, стратегія будь-якої держави повинна бути замінена новим підходом. 1. Якщо демократична держава не має змоги на достатньому рівні захистити учасників ринку в новому соціальному просторі мереж, то вона повинна надати їм право на самозахист. 2. Сучасні інформаційні технології дають змогу створити систему самозахисту, яка передбачає юридично рівноправну різнобічну систему безпеки кожного учасника електронного ринку. Юридичні норми не мають суперечити технічним засобам самозахисту. Право повинно тільки надавати можливість користуватися технічними засобами самозахисту. Кожен учасник правоздатний і сам вирішує, який з цих засобів він бажав би використати. Деякі технічні засоби можуть застосовуватися без будь-якої спеціальної регламентації. У такому разі держава мусить відмовитися від обмежувального регулювання. 3. Усі інші засоби (наприклад, цифровий підпис) повинні спиратися на відповідну нормативну базу, яка допоможе юридичній або фізичній особі довести свої права. 4. Система наведеного вище являє собою спеціальний правовий механізм. Законодавцям необхідно лише доповнити систему самозахисту необхідними юридичними гарантіями з боку держави. 5. В обов’язкових державних гарантіях особливе місце повинно бути відведено забезпеченню недоторканості приватного життя та особистої інформації користувачів Internet. Закон про ЕЦП вирішує кілька юридичних завдань. Насамперед, принципове визнання ЕЦП як аналога власноручного підпису для широкого кола юридичних дій. Цивільний кодекс України не визнає електронних документів навіть як письмову угоду. Разом з тим існує велика кількість юридичних документів, про які не йдеться в Цивільному кодексі (наприклад, трудові контракти). Питання про можливість використання ЕЦП у таких випадках залишається відкритим. Для його вирішення Цивільного кодексу недостатньо. Закон необхідний також для того, щоб легалізувати використання ЕЦП як функціонального еквівалента власноручного підпису у випадках, коли це безпосередньо не заборонено законодавством. У законодавстві про електронний підпис деяких країн такі заборони стосуються заповіту, процесуальних документів тощо. Звичайно, необхідні певні зміни та доповнення до діючих законів. Нині питання електронної комерції в Україні Національний банк України врегульовує своїми нормативними документами. У серпні 2000 р. НБУ розробив проект «Вимог з організації електронної комерції в Україні», в якому висвітлено питання з організації електронних крамниць, формування і виконання електронних замовлень, їх оплати з допомогою різних платіжних систем, у тому числі через банківські платіжні картки, систему типу клієнт-банк тощо. НБУ також планує надавати комерційним банкам України програмне забезпечення для організації центрів сертифікації ключів для участі їх клієнтів в електронній комерції. Законом України від 05.04.2001 р. 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» все ж таки легалізовано електронний підпис. Згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону, електронний цифровий підпис на електронному документі має однакову юридичну силу з підписом на паперовому документі, а з пунктом 18.1 статті 18 – електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Тепер у суді Internet-кpaмницi можуть виступати з електронним документом і приймати платежі клієнтів з електронним цифровим підписом, щоправда, лише за угодою збанком.
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 595; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |