Класифікація аудиту за певними ознаками та її практичне застосування

Виникнення аудиту, та розвиток аудиторської діяльності в Україні

Батьківщиною виникнення аудиту вважається Великобританія, де в 1844 році виходить серія Законів „Про компанії”, які передбачали в обов’язковому порядку перевірку рахунків компаній спеціалістами по бухгалтерському обліку і фінансовому контролю (аудиторами) не менше одного разу в рік для звіту перед акціонерами. У 1867 році у Франції був прийнятий закон про обов’язкову перевірку і оцінку балансів „комісарами по рахунках”.

В США аудит виник після того, коли в Північній Америці разом із залізничниками, страховиками побували аудитори з метою захисту інтересів великих англійських кредиторів. Тому північно американський аудит має англійське походження. В 1887 році була створена американська асоціація аудиторів. В 1896 році законодавчим органом штату Нью-Йорк був прийнятий законопроект, який регулював аудиторську діяльність.

В 1934 році був опублікований документ „Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами”, в якому були рекомендовані, а пізніше прийняті процедури аудиту, вивчення інвентарної відомості і підтвердження дебіторської заборгованості.

З 1939 року американський інститут бухгалтерів почав публікувати звіти про процедури аудиту – перші офіційні документи стосовно стандартизації аудиту.

На початку 70-х років почалась розробка міжнародних стандартів аудиту, які були видані Міжнародною федерацією бухгалтерів протягом 80-х років.

4 червня 1992 року була створена Спілка аудиторів України, як громадське об’єднання. З ініціативи Спілки аудиторів України 22 квітня 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про аудиторську діяльність”. Згідно з законом в жовтні 1993 року була створена Аудиторська палата України, яка є незалежним самостійним органом, який регулює аудиторську діяльність в Україні. Основною метою АПУ є сприяння розвитку, вдосконалення та уніфікації аудиторської справи в нашій країні.

Аудит класифікується за різними ознаками.

1. За обов’язковістю виділяють: обов’язковий (передбачений законом) і добровільний аудит.

Перелік підприємств, для яких щороку повинен проводитися аудит визначений статтею 8 Закону України “Про аудиторську діяльність”. Проведення аудиту є обов’язковим:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств — емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Аудит за законом є обов’язковим заходом, його масштаби чітко визначені законодавством і міняти їх ні керівництво, ні акціонери ні аудитори не мають права.

Добровільний аудит проводиться на замовлення окремих підприємств та фірм і тому його характер та масштаби залежать від бажання клієнта.

2. Залежно від об’єкту і мети виділяють:

· аудит звітності (фінансовий аудит) – полягає у перевірці звіту суб’єкту господарювання з метою дати висновок про правильність його складання відповідно до встановлених критеріїв;

· аудит на відповідність встановленим вимогам проводиться з метою перевірки дотримання конкретних процедур, норм або правил діяльності;

· аудит господарської діяльності полягає в систематичному аналізі господарської діяльності підприємства.

3. Залежно від того хто проводить: аудит класифікують на внутрішній аудит і зовнішній аудит

Між зовнішнім і внутрішнім аудитом є багато подібних моментів, зокрема: обидва можуть охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур і норм, оцінку господарської діяльності.

Основна відмінність полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться в середині самого підприємства за вимогою та з ініціативи його керівника, тобто за його проведення відповідає саме підприємства або один з його відділів (контрольний орган в середині підприємства). Тоді як зовнішній аудит проводиться сторонніми по відношенню до даного підприємства аудиторами, на основі укладеного договору.

4. За масштабами роботи аудит поділяється на:

· загальний (за всіма питаннями аудиту фірми);

· локальний (за окремими напрямами аудиту).

5. З точки зору орієнтації аудит поділяють на три види:

· підтверджуючий – перевірка і підтвердження достовірності обліку і звітності;

· системно–орієнтований – аудиторська оцінка на основі аналізу системи внутрішнього контролю

· аудит, який базується на ризику – аудит при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково в основному там, де ризик помилки і зловживань максимальний.

Дата добавления: 2013-12-14