Система оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій

Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний інвестор з погляду своїх інтересів називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, які об’єднуються в конкретні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У зв’язку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.

Рівень ризику спеціалістами різних країн оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія ’’ ВЕДИ-ЦЄМИ” застосовує 10- бальну шкалу оцінювання ризику, де 1- найкраща оцінка, а 10-найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводяться у три групи:

§ соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

§ внутрішньо економічна ситуація та її перспективи;

§ зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи;

Досить поширеною в США є система ’’ International Business Company USA –Inc”. Вона виділяє такі групи ризиків:

§ політичні;

§ фінансових транспортів;

§ експорту;

§ прямих інвестицій.

Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від ’’А+ ’’ (найкраща оцінка) до ’’С’’ (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.

Деякі американські, а також німецькі фірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків ’’ BERI ”. Ця система дає кількісні оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючи за 100-бальною шкалою, де 100 балів-найкраща оцінка.

Інвесторам, які вже діють за кордоном важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1. Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Корекція ставки здійснюється за двома методами:

– додаванням премії за ризик до вартості початкового авансованого капіталу;

- додаванням його до внутрішньої норми доходності.

2. Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3. Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.

4. Підбір такого проекту, який вкрай потрібний стороні, що приймає.

5. Диференціація ризику через розпорошення портфеля і т.д.

Дата добавления: 2013-12-14