Питання 3. Функції та принципи БО.

Питання 2. Користувачі бухгалтерської інформації.

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтер­ської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.

Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформа­ції можна подати за схемою, наведеною на рис. 1.3.

Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінан­совий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансо­вого інтересу.

Рис. 1.3. Класифікація користувачів облікової інформації

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (орга­ни податкової служби, органи державної статистики, органи держав­них і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнарод­них комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (бро­кери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

Основними функціями бухгалтерського обліку є:

• здійснення безперервного, суцільного, взаємопов'язаного й документованого спостереження за економічними процесами та явищами в усіх ланках народного господарства;

• забезпечення достовірною та своєчасною інформацією внут­рішніх і зовнішніх користувачів про господарські процеси та явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність І стан його активів, зобов'язань і власного капіталу;

• формування інформаційної бази для планування, стиму­лювання, організації, регулювання, аналізу та контролю гос­подарської діяльності підприємств.

Для забезпечення виконання цих функцій облікова інфор­мація має відповідати загальноприйнятим принципам:

1) консерватизму (обачності), згідно з яким доходи обліко­вують, коли можливість їх отримання є цілком визначеною подією, а витрати відображують, якщо їх здійснення є можли­вою подією з метою запобігання оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства;

2) повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звіт­ність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що його приймають на її основі;

3) автономності підприємства, згідно з яким підприємство розглядають як самостійну господарську одиницю, яка має свої, відокремлені від власників, рахунки, складає бухгалтерський звіт;

4) послідовності, за яким облікова політика на підприємстві (методи оцінки активів, нарахування амортизації, зносу мало­цінних і швидкозношуваних предметів (МШП) тощо) має бути постійна протягом тривалого періоду часу;

5) безперервної діяльності, відповідно до якого вважають, що підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде ліквідоване;

6) нарахування, тобто доходи й витрати відображують у бух­галтерському обліку в тому періоді, в якому вони були нарахо­вані, незалежно від того, коли отримано чи сплачено гроші;

7) відповідності, який передбачає розмежування доходів і витрат між відповідними періодами;

8) превалювання сутності над формою, згідно з яким опе­рації обліковують відповідно до їх суті, а не виходячи з юри­дичної форми;

9) історичної собівартості, відповідно до якого в бухгал­терському обліку господарські засоби відображують за фактич­ними витратами на їх придбання (за собівартістю), а не за рин­ковими цінами;

10) єдиного грошового вимірника, що передбачає узагальнен­ня облікової інформації в єдиній грошовій одиниці;

11) періодичності (облікового періоду), відповідно до якого діяльність підприємства поділяють на звітні періоди (рік, квар­тал, місяць тощо).

Дата добавления: 2013-12-14