Питання 4. Мета, метод БО, предмет та об’єкти БО

Метою бухгалтерського обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Предмет бух­галтерського обліку складається з окремих об'єктів.

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos — дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі — прийом, спосіб дії.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

— хронологічного і систематичного спостереження;

— вимірювання господарських засобів і процесів;

— реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;

— узагальнення інформації з метою звітності.

Перелічені методи дають змогу формувати бухгалтерську інфор­мацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані фор­муються за допомогою таких інструментів — елементів методу:

— документування;

— інвентаризація;

— оцінка;

— калькулювання;

— рахунки;

— подвійний запис;

— бухгалтерський баланс;

— бухгалтерська звітність.

Документування — спосіб первинного спостереження і відоб­раження господарських операцій у первинних бухгалтерських до­кументах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік немож­ливий. Кожна господарська операція фіксується за допомогою доку­мента, заповненого з дотриманням певних вимог, що надають йому юридичної сили.

Інвентаризація — метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку. Проводиться шляхом описування, підрахун­ку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи ма­теріально відповідальних осіб.

Оцінка — спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтер­ського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники (характеристики) господарських засобів перераховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку ґрунтується пере­важно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбан­ня (історичної собівартості). Майно та господарські операції оціню­ють у національній валюті України шляхом підсумовування прове­дених витрат.

Калькулювання — це метод обчислення собівартості виготов­лення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витра­ти, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообороту капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закуп­ки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої про­дукції.

Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного групування у вста­новленому порядку. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, їх джерел і господарських процесів.

Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Подвійний запис є продуктом кругообігу господарських засобів, відображає подвійність господарських процесів. Суть його полягає у подвійному відобра­женні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми. Подвійний запис не тільки важливий технічний, а й контрольний прийом.

Бухгалтерський баланс — метод узагальнення даних через ра­хунки і подвійний запис. Баланс показує склад майна суб'єкта діяль­ності за видами (складом і використанням) і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Містить дані для аналізу фінансового стану його активів та ліквідності підприєм­ства. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які ха­рактеризують, з одного боку, майно суб'єкта господарювання, а з другого — його власний і залучений капітал. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період. Це впоряд­кована система взаємопов'язаних економічних показників госпо­дарської діяльності підприємства за звітний період. Звітність скла­дається за певними правилами і стандартами на підставі даних ра­хунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Предмет — це те, на що спрямована пізнавальна, творча та прак­тична діяльність людей.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це господарюючий суб'єкт в особі підприємства, організації, установи, особи та ін.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих елементів, складових, які називають об'єктами. Під об'єктом обліку розумі­ють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Предмет обліку — це факти господарської діяльності, які харак­теризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбан­ня, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізич­ними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, фор­мування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призна­ченням можна об'єднати в три групи:

1) господарські засоби (майно);

2) джерела господарських засобів;

3) господарські процеси.

Об'єкти предмета бухгалтерського обліку зображено на рис. 2.1.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські за­соби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, яки­ми є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

— за складом і розміщенням;

— за джерелами утворення (формування).

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у май­бутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознака­ми, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

— за формами функціонування;

— за характером участі у процесі обороту;

— за ступенем ліквідності.

Класифікацію активів підприємства наведено на рис. 2.2.

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джере­лами їх формування та цільовим призначенням класифікують на:

— джерела власних засобів;

— джерела залучених засобів.

До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновника­ми на час реєстрації підприємства), додаткового та резервного капі­талу, прибутку (одержаного за результатами діяльності). Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна — тобто чистими активами, що обчислюються як різниця між вартістю май­на (активів) і залучених коштів.

До залучених джерел формування господарських засобів нале­жать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприєм­ством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов'язань.

Дата добавления: 2013-12-14