ГЛОСАРІЙ. Питання 3. Диференціація доходів населення

Кд = S ά /S∆oab

Питання 3. Диференціація доходів населення

Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел. Розподіл доходів у суспільстві нерівномірні(диференційований)

причини диференціації доходів:

1) відмінності в освіті й особистих здібностях

2) нерівномірний розподіл економічних ресурсів

3) відмінність у становищі на ринку

4) різне ставлення до ризиків

5) наявність зв’язків або дискримінація

Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренцо (американський економіст Макс Лоренц)

доходи населення, 100%

А

ОА – абсолютна рівність у розподілі доходів

ά С – фактичний розподіл доходів

С

В частка сімей, 100%

О

Крива Лоренца показує розрив між фактичним розподілом доходів і станом рівностей. Поглиблення нерівномірностей у розподілі доходів графічно виражається зміною положення кривою ОА відносно лінії ОА.

Важливим показником диференціації доходів населення є коефіцієнт Джині

Розрахунок коефіцієнта Джинні передбачає відношення площі сегмента ά до площі трикутника ОАВ.

Його величина може змінюватися від 0 до 1 фбо від 0 до 100. при цьому чим вище значення показника, тим не рівномірніше розподілені доходи суспільства.

Значна нерівномірність у розподілі доходів між окремими сімями спричиняє:

- Соціальну напруженість у суспільстві

- Зубожіння переважної частини населення країни

- Безконтрактний розподіл доходів

З метою зменшення диференціації доходів держава регулює розподіл та перерозподіл ринкових доходів:

- Використовує прогресивну школу оподаткування

- Удосконалює систему державних трансфертних виплат

- Розширює суспільні блага

Важливою проблемою регулювання нерівномірності розподілу доходів є визначення оптимального співвідношення між економічною ефективністю і соціальною справедливістю, оскільки значне втручання держави у перерозподіл суспільних доходів знижує стимул до підприємницької діяльності одних членів суспільства та породжує споживацькі настрої в інших.

Доходи населення мона розділити на економічні і соціальні.

Економічні доходи – доходи, які отримуються на основі права власності на певний фактор виробництва(робочу силу, засоби виробництва, землю, грошовий капітал, інтелект)

Соціальні доходи – доходи, які надходять від держави через трансфертні платежі тобто незалежно від трудового внеску людини(компенсації безробітнім, виплати по соціальному страхуванню, допомога малозабезпеченим, пенсії., стипендії)

За способами привласнення доходи діляться на:

a. Трудово – державні від участі праці та підприємницькій діяльності

b. Нетрудові, які не залежать від трудових зусиль.

Розрізняють державне і договірне регулювання праці. Перше здійснюється шляхом встановлення мінімальної з/пл., інших державних норм і гарантії в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування підприємств і доходів працівників. Друге здійснюється на основі договору між роботодавцем та робітником.

Реалізацію державної політики щодо оплати праці в Україні забезпечує Міністерство праці та соціальної політики, управління праці та соціальних питань місцевих державних організацій.

Вартіст ь – визначається вартістю засобів існування робітника і його родини.

Відрядна заробітна плата – форма з/пл., що заохочує до збільшення обсягів виробництва продукції. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва.

Гранична продуктивність – це приріст сукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора.

Додаткова вартість – це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.

Додатковий час – являє собою перевищення над необхідним робочим часом, протягом якого робітник працює на капіталіста і створює додаткову вартість.

Дохід – грошові та натуральні надходження до суб’єктів господарського життя. Потік грошових надходжень на одиницю часу. На відміну від багатства, яке втілюється в запасах активів, дохід передбачає приплив грошей.

Економічні доходи – доходи, які отримуються на основі права власності на певний фактор виробництва(робочу силу, засоби виробництва, землю, грошовий капітал, інтелект).

Заробітна плата – ціна товару робоча сила, грошова форма вартості робочої сили найманого робітника.

Змінний капітал – частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили, і у процесі виробництва змінює величину своєї вартості (позначають літерою V (лат. varians — що змінюється)).

Капітал – один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Маса додаткової вартості – це абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом. Маса додаткової вартості позначається символом М, вона залежить від розмірів змінного капіталу і норми додаткової вартості, тобто М = V • т'.

Мінімальна заробітна плата – грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно – нормативної інтенсивності праці.

Нагромадження капіталу – збільшення обсягу капіталу країни завдяки заощадженню та інвестуванню частини виробленої в цій країні продукції.

Необхідний час – частина робочого дня, протягом якої відбувається відтворення вартості робочої сили.

Норма додаткової вартості – це відношення додаткової вартості до перемінного капіталу, виражений у відсотках:

де t приб. - додатковий робочий час, t необх.— необхідний робочий час.

Первісне нагромадження капіталу – відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і перетворення їх з у найманих робітників та перетворення цих засобів виробництва в первісний капітал

Постійний капітал – це сукупність виробничих ресурсів, вартість яких не змінюється у процесі виробництва (сировина, обладнання і т. ін.). На противагу даній категорії використовується категорія змінного капіталу, як вартість, що створюється у процесі виробництва і складається з відтвореного власного еквіваленту і певної надбавки - знову створеної вартості. Постійний капітал складається з основного і оборотного капіталу.

Соціальні доходи – доходи, які надходять від держави через трансфертні платежі тобто незалежно від трудового внеску людини(компенсації безробітнім, виплати по соціальному страхуванню, допомога малозабезпеченим, пенсії., стипендії).

Споживча вартість – здатність робітника створювати своєю працею нову вартість, більшу ніж коштує його робоча сила, тобто створювати додаткову вартість.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає сутність трудових відносин у політ економічному аспекті?

2. Формальне й реальне підпорядкування праці капіталом.

3. Що таке ринок робочої сили і які функції він виконує?

4. Які основні функції виконує заробітна плата?

5. Які існують основні теорії заробітної плати й експлуатації?

6. Що означає мінімальна заробітна плата і які функції вона виконує?

7. У чому суть первісного нагромадження капіталу?

8. Гроші як гроші і гроші як капітал. У чому різниця? Що таке капітал і додаткова вартість?

9. Що таке робоча сила? За яких умов робоча сила стає товаром?

10. У чому полягає вартість і споживча вартість робочої сили?

11. Як відбувається виробництво додаткової вартості?

12. Що таке постійний і змінний капітал?

13. Як ви розумієте суть капіталу?

14. Що таке норма і маса додаткової вартості?

15. Яку суперечність містить загальна форма капіталу? Воно може бути вирішено? Аргументуйте.

Дата добавления: 2013-12-14