Глосарій

Цв = C+V+ Р'ср

Цв= C+V+P

Питання 3. Сутність ціни та механізм ціноутворення

П= ВД- В

Але існування різних підходів до визначення витрат то розрізняють прибуток:

1) Бухгалтерський – різниця валового доходу і бухгалтерськими(зовнішніми) витратами

2) Економічний – різниця між валовим доходом і економічними(зовнішніми, внутрішніми, включаючи нормальний прибуток) витратами виробництва

3) Нормальний прибуток – звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів(мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу)

В умовах ринку ціни на товари формуються не лише на основі необхідних витрат виробництва, а й на основі співвідношення між попитом і пропозицією.

Але міжгалузева конкуренція передбачає перелив капіталів між галузями(поясніть), що приводить до формування середньої норми прибутку.

Р'ср=S Р/S К *100%

Ціна виробництва у галузях визначається:

Якщо за простого товарного виробництва ціна визначається законом вартості, а в умовах розширеного капіталістичного ціна залежить від додаткової вартості, попиту і пропозиції.

З виникненням монополії й особливо олігополії(групових монополій) процес ціноутворення значно ускладнюється, виникають монопольні високі та монопольно низькі ціни. Внаслідок цього ціна виробництва перетворюється на монопольну ціну виробництва і має вид:

Мцв = = C+V+ Р+Р1,

Де Мцв – монопольна ціна виробництва,

Р – середній прибуток,

Р1 – монопольно високий прибуток.

Останній привласнюють наймогутніші компанії, оскільки вони посідають монопольне становище у сфері виробництва та у сфері обігу. З урахуванням цього формується таке сучасне визначення ціни:

Ціна – грошове вираження монопольної вартості виробництва, в якій відображається дія законів вартості, монополізації виробництва, попиту та пропозиції, панування олігополії.

Монопольна ціна – це, насамперед, монопольна ціна виробництва.

Монополії в силу свого панування мають кращу техніку, найкваліфіковнішу робочу силу тощо, що дозволяє їм формувати найнижчі витрати, які дозволяють одержувати високі прибутки.

Існують різні теорії цін:

Д.Рікардо – факторами ціноутворення вважав працю, корисність і рідкість.

К.Маркс – чітко розмежує вартість і ціну: вартість визначається суспільно – необхідними витратами праці, а вираженою в грошовій формі формують ціну. А співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ціни від вартості.

М.І. Туган-Барановський погоджувався з уявленням про ціноутворення з класиками. Крім того, він розмежує категорії вартість і цінність. Остання є категорією психологічною – оцінка корисності товару окремим споживачем, а оцінка корисності суспільством й є ціною. Тому, він вважає, нема різниці між теорією граничної корисності і трудової вартості.

Функції ціни:

1. Облікова – ціна є засобом обліку суспільно – необхідної праці. Ціна дозволяє порівняти різні статті витрат. Це дозволяє визначити платоспроможний попит населення, складання державного бюджету, регулювання кількості грошей в обігу.

2. Розподільча – перерозподіл частини об’єктів менш розвинених форм капіталістичної власності на користь домінуючої форми, зокрема монополістичної, власності, а отже панівного класу чи прошарку населення.

3. Стимулююча – вплив на виробників з метою впровадження нової техніки і технології, форм і методів організації виробництва.

Адміністративні витрати (пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством) = основна та додаткова з/п управлінського персоналу, витрати на відрядження управлінського персоналу. Витрати на збут — оплата праці продавців (від збуту), пакування, транспортування. Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійні борги, оцінка запасів.

Альтернативні витрати – це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Балансовий прибуток являє собою різницю між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат, він включає три основні елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Бухгалтерський прибуток – різниця між виторгом і витратами фірми. Характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку 80 "Прибутки та збитки".

Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валові витрати (загальні витрати) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Витрати виробництва – витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати — за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

Внутрішні витрати –

Граничні витрати – витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином.

Додаткова вартість – це різниця між вартістю і витратами виробництва, а прибуток – різниця між ціною товару та витратами на цього виробництво.

Економічний прибуток – являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються по їх альтернативній вартості. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

Економічні витрати –

Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій)

Змінні витрати – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Зовнішні витрати –

Капіталізований прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат.

Мінімізація витрат –

Монопольна ціна – це, насамперед, монопольна ціна виробництва.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Низький і високий прибуток характеризує рівень її формування, що відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

Норма прибутку – середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу. Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

Нормальний прибуток – характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх в бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

Постійні витрати – витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Поточні витрати – витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Прибуток – чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку виріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії. Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб’єкту. Економічний зміст продукту Г – Т – Г’ Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку.

Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.

Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу – основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

Прибуток від операційної діяльності = валовий прибуток + інші оперативні доходи – адміністративні витрати – витрати на збут продукції – інші операційні витрати – оренда.

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій», однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та н..

Прибуток від реалізації продукції – товарів, робіт, послуг – є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов’язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «прибуток по основній діяльності». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов’язань по основному боргу і т.п.).

Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов’язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Реальний капітал –

Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

Санаційний прибуток – це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), у результаті їх безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Середні витрати – витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні приватному від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні приватному від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.

Середня норма прибутку –

Фіктивний капітал

Ціна виробництва

Спожитий прибуток – ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства.

Торговельний прибуток — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності

Ціна – грошове вираження монопольної вартості виробництва, в якій відображається дія законів вартості, монополізації виробництва, попиту та пропозиції, панування олігополії.

Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

Дата добавления: 2013-12-14