Оцінка зміни валового прибутку за -------- період

Назва показників	Попередній період	Звітний період	Відхилення
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Чд	Чд	Чд
2. Виробнича собівартість реалізованої продукції	Св	Св	Св
3. Валовий прибуток (п.1 – п.2)	Пв	Пв	Пв

За даними цієї таблиці дається лише загальна оцінка зміни величини валового прибутку, а інформація є вихідною для розрахунку впливу чинників на зміну валового прибутку (збитку). На величину валового прибутку впливають:

- зміна обсягу реалізованої продукції;

- зміна її структури і асортименту;

- зміна виробничої собівартості;

- зміна цін на реалізовану продукцію.

1. Для того, щоб розрахувати вплив зміни обсягу реалізованої продукції необхідно базову величину валового прибутку помножити на відхилення коефіцієнта зміни величини чистого доходу, розрахованого за собівартістю.

Пв_об = Пвх (К₂ – 1), де К₂ = Св: Св;

2. Розрахунок впливу асортиментно-структурних зрушень на величину відхилення валового прибутку здійснюють за формулою:

Пв_стр = Пвх (К₁ - К₂), де К₁ = Чд: Чд;

3. Для розрахунку зміни виробничої собівартості на відхилення валового прибутку необхідно базову величину валового прибутку помножити на відхилення коефіцієнта зміни величини чистого доходу, розрахованого за обсягом реалізації продукції. Вплив цього фактора є оберненим, тому перед дужками слід поставити мінус.

Пв_Св = Пвх (К₂ – 1);

4. Влив зміни цін можна визначати через використання індексу оптових цін, або сальдовим способом:

Пв = Пв_об + Пв_стр + Пв_Св + Пв_ц; звідки:

Пв_ц =Пв – (Пв_об + Пв_стр + Пв_Св).

Закінчується аналіз узагальненням впливу окремих чинників на величину валового прибутку і підрахунком резервів його збільшення. Негативний вплив того чи іншого чинника свідчить про можливість збільшення прибутку підприємства при умові усунення цього впливу.

Аналіз беззбитковості діяльності В умовах ринку метою підприємства є одержання максимального прибутку, величину якого керівництво повинно аналітично обґрунтувати, а в період загострення конкуренції визначити свій граничний обсяг продажу, який хоч і не дозволить одержати прибуток, але гарантуватиме відшкодування пов’язаних з випуском і збутом витрат. Дослідження взаємозв’язку обсягу продажу, витрат, ціни та прибутку називають аналізом беззбитковості (маржинальним аналізом). Методика маржинального аналізу дозволяє:

- спрогнозувати величину прибутку при заданих обсягах продажу, ціні, постійних та питомих змінних витратах;

- визначити беззбитковий обсяг продажу при заданих ціні, постійних витратах та питомих змінних витратах;

- встановити зону безпеки підприємства, або розмір допустимого скорочення обсягів продажу без ризику попадання у зону збитку;

- здійснити факторний аналіз зміни критичного обсягу та зони безпеки;

- обчислити необхідний обсяг продажу для одержання заданого прибутку;

- визначити критичний рівень постійних витрат при заданому рівні маржинального доходу і обсягу продажу;

- розрахувати беззбиткову ціну реалізації при заданому обсягу продажу і рівні постійних і змінних витрат.

Аналітичне представлення основної факторної моделі ґрунтується на формулі:

S=VC+FC+GI; де:

S - обсяг продажу у вартісному виразі (q x p);

VC - змінні витрати;

FC - умовно-постійні витрати;

GI - прибуток.

При аналізі беззбитковості додержуються таких обмежень і умов:

· обсяг виробництва дорівнює обсягу продажу (попит еластичний);

· витрати виробництва є функцією обсягу виробництва (реалізації);

· постійні витрати є стабільними для будь-якого обсягу виробництва;

· ціна реалізації є фіксованою(обсяг продажу є функцією кількості товару і його ціни;

· асортимент незміннний і співставний.

В критичній точці GI = 0, тому для розрахунку беззбиткового обсягу основна формула набуває виду:

q_кр=FC: (p-v), де:

q_кр - критичний обсяг продажу продукції в натуральному вираженні (поріг рентабельності, мертва точка)

p - ціна одиниці продукції;

v – питомі змінні витрати.

(p-v)- питомий маржинальний дохід.

Таким чином:

1. В критичній точці сумарний маржинальний дохід дорівнює сумі умовно постійних витрат.

2. Висока точка беззбитковості небажана, свіжчить про вразливість виробництва до зміни його обсягів.

3. Чим більшою є ((p-v)- питомий маржинальний дохід), тим нижча точка беззбитковості.

4. Чим вищою є питома вага постійних витрат у собівартості (коефіцієнт операційного важеля), тим більш чутливим є прибуток до зміни обсягу випуску.

Розраховують рівень операційного важеля:

L =

Значення цього показника не є постійним для підприємства і залежить від базового рівня обсягу виробництва, від якого здійснюється розрахунок. Найбільшим є його значення у випадках зміни обсягу виробництва, що незначно перевищують критичний обсяг.

Для розрахунку обсягу продажу, що забезпечує певний очікуваний прибуток GI,

Q_GI = (FC + GI): (p-v);

Розраховують також зону безпеки або запас міцності підприємства:

В абсолютному вираженні: Q_i – Q_кр;

У %: ((Q_i – Q_кр): Q_i) х 100%.

Зона безпеки (запас міцності показує, який процент зниження виручки може витримати підприємство без серйозної загрози для свого фінансового стану (залишитись в зоні беззбитковості). Зниження зони безпеки означає зниження платіжної здатності підприємства та підвищення імовірності банкрутства.

Оцінка показників використання прибутку підприємства. За результатами роботи протягом звітного періоду в розпорядженні підприємства залишається його остаточний фінансовий результат – чистий прибуток. За результатами роботи за рік проводять загальні збори акціонерів, які повинні затвердити Звіт про роботу товариства та порядок використання його прибутку. Певна його частина повинна бути спрямована на виплату дивідендів власникам (акціонерам), інша скеровується на формування резервного капіталу, а решта приєднується до власного капіталу у формі нерозподіленого прибутку. При аналізі вивчають обсяги окремих складових, їх частку та співвідношення між ними, тобто вивчають відносні показники структури та координації.

Для аналізу розподілу заробленого прибутку використовують такі коефіцієнти:

· коефіцієнт оподаткування прибутку, як відношення суми податків та інших обов’язкових платежів, виплачених за рахунок прибутку до величини прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

· коефіцієнт чистого прибутку як відношення чистого прибутку до величини прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

· коефіцієнт співвідношення між сумою податків та інших обов’язкових платежів, виплачених за рахунок прибутку до величини чистого прибутку.

Для оцінки пропорцій між спожитою власниками та капіталізованою частиною чистого прибутку:

· коефіцієнт дивідендних виплат, як відношення суми виплачених дивідендів власникам до величини чистого прибутку;

· коефіцієнт капіталізації, як відношення капіталізованої частини прибутку до величини чистого прибутку;

· коефіцієнт співвідношення між величиною виплачених дивідендів та капіталізованою частиною прибутку.

Для оцінки використання капіталізованої частини прибутку:

· коефіцієнт резервування прибутку як відношення відрахувань до резервного капіталу до величини капіталізованого прибутку або загальної величини чистого прибутку;

· коефіцієнт інвестування прибутку як відношення величини прибутку, що інвестується на приріст активів підприємства до величини капіталізованого прибутку або загальної величини чистого прибутку;

· коефіцієнт співвідношення між резервованою та інвестованою частиною капіталізованого прибутку.

Крім того, аналізують показники чистого прибутку, що припадає на власний капітал підприємства, а також на величину статутного капіталу, співвідношення між сумою виплачених дивідендів та величиною власного капіталу (статутного капіталу), показники чистого прибутку в розрахунку на одну акцію та дивідендів на одну акцію. Ці показники порівнюються з аналогічними в динаміці та виявляються основні тенденції їх зміни.

Напрямки використання прибутку та пропорції, у яких вони здійснюються, є результатами втілення так званої дивідендної політики підприємства. Вона зумовлена специфікою завдань, які ставляться перед кожним конкретним підприємством, відмінністю внутрішніх та зовнішніх умов їх господарської діяльності, Ідеальна модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер, відсутня. В основу механізму розподілу прибутку повинен бути покладений аналіз внутрішніх (менталітет власників, стадія життєвого циклу підприємства, рентабельність діяльності, інвестиційні можливості реалізації високорентабельних проектів) і зовнішніх (інституційні обмеження, податкова система, динаміка норми прибутку на інвестований капітал, наявність альтернативних зовнішніх джерел фінансування, темпи інфляції, кон’юнктура ринку продукції підприємства) факторів впливу.

Аналіз показників і факторів рентабельності діяльності. Сума одержаного прибутку показує абсолютний ефект, а рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосовуваних ресурсів (капіталу). Рентабельність вимірюють у %. Для цього коефіцієнт прибутковості множать на 100%.

У чисельнику коефіцієнта прибутковості використовують показники прибутку: валового, операційного, від звичайної діяльності до оподаткування, від звичайної діяльності, чистого прибутку, від окремого виду діяльності, чистого грошового потоку.

У знаменнику - величина основних виробничих засобів, сукупність основних засобів та матеріальних оборотних активів, підсумок (валюта) балансу, власний капітал, перманентний капітал, витрати окремого виду діяльності, господарської операції, обсяг продажу (реалізації).

Від внутрішньої побудови коефіцієнта залежить його економічний зміст та застосування.

Найбільш вживаними показниками рентабельності є:

· рентабельність активів (економічна рентабельність) = (чистий прибуток: середня величина активів)х100%;

· загальна рентабельність (рентабельність виробничого капіталу) = (валовий прибуток: (середня вартість основних виробничих засобів + середня вартість матеріальних оборотних активів)) х100%;

· рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) = (чистий прибуток: середня величина власного капіталу) х100%;

· рентабельність реалізації (комерційна рентабельність) = (валовий прибуток: чистий дохід (виручка) від реалізації) х100%;

· рентабельність окремого виду продукції = (прибуток виробу: собівартість(ціна)) х100%;

При проведенні аналізу рентабельності визначають і оцінюють рівень показників в порівнянні з запланованими даними та в динаміці. Здійснюють факторний аналіз їх зміни. Виявляють резерви (невикористані можливості) підвищення рентабельності. Розробляють заходи по їх мобілізації.

Аналіз загальної рентабельності П оказник характеризує прибутковість виробничого капіталу і виражає у відсотках величину валового прибутку, що припадає на суму середньорічної вартості основних виробничих засобів і матеріальних оборотних активів. При аналізі вивчають динаміку цього показника стосовно базового періоду порівняння і виявляють причини зміни, а також вплив чинників на відхилення показників. Залежно від того, який показник приймається для оцінки прибутку і завдань, які ставляться перед аналітиком, кількість чинників може бути різною. Так, вихідну формулу помножують на обсяг чистого доходу (виручки) від реалізації продукції і отримають модель взаємодії двох нових чинників: прибутковість реалізації продукції та фондовіддачі авансованих засобів (останній може бути деталізований на фондовіддачу та оборотність матеріальних оборотних активів). Величину впливу факторів виявляють прийомом ланцюгових підстановок.

Аналіз рентабельності основних активів Показник характеризує прибутковість використання основного капіталу. На відміну від показника рентабельності загальних активів, інвестованих у дане підприємство, який є узагальнюючим, даний показник є частковим. Розраховується як відношення прибутку до середньої вартості основних активів. Рентабельність вимірюють у %. Для цього коефіцієнт прибутковості множать на 100%.

В чисельнику коефіцієнта прибутковості використовують показники прибутку: валового, операційного, від звичайної діяльності до оподаткування, від звичайної діяльності, чистого прибутку.

Основні активи (капітал) - вартість необоротних (основних засобів, довгострокових та нематеріальних) активів. У складі необоротних активів - власні й орендовані, але не включають засоби, що знаходяться на консервації, зарезервовані та надані в оренду. При обчисленні коефіцієнта прибутковості беруться середні показники капіталу, розраховані способом середньої хронологічної або арифметичної.

Факторами першого порядку є показники прибутку (зв’язок прямий) та середня вартість основних активів (зв’язок обернений). Вплив зміни прибутку визначають як різницю між базовою рентабельністю, скоригованою на фактичний прибуток, та базовим значенням; а вплив зміни вартості інвестованих основних активів як різницю між фактичною величиною рентабельності та її скоригованим значенням.

Іноді при аналізі формулу розрахунку модифікують (розвивають). Так, наприклад, чисельник і знаменник вихідної формули помножують на обсяг продажу (чистий дохід, виручку від реалізації продукції). Рентабельність в цьому випадку дорівнює добутку двох нових факторів: прибутковості реалізації та оборотності основних активів. Для розрахунку впливу факторів застосовують прийоми елімінування.

При подальшій деталізації факторів застосовують розклад відповідних показників на складові елементи і застосовують відповідні процедури (елімінування, пропорційну участь), але вже до більшого числа факторів.

Факторний аналіз рентабельності власного капіталу Показник характеризує рівень прибутковості, авансованого власниками капіталу. Він показує, скільки грошових одиниць прибутку припадає на одиницю інвестованого власниками капіталу. Розраховується як відношення прибутку до середньої вартості власного капіталу. Рентабельність вимірюють у %. Для цього коефіцієнт прибутковості множать на 100%.

У чисельнику коефіцієнта прибутковості використовують показники прибутку: валового, операційного, від звичайної діяльності до оподаткування, від звичайної діяльності, чистого прибутку. У знаменнику - середні показники власного капіталу, розраховані способом середньої хронологічної або арифметичної.

Факторами першого порядку є показники прибутку (зв’язок прямий) та середня вартість власного капіталу (зв’язок обернений). При факторному аналізі користуються прийомом ланцюгових підстановок (скоригованих показників). Вплив зміни прибутку визначають як різницю між базовою рентабельністю, скоригованою на фактичний прибуток, та базовим значенням; а вплив зміни вартості інвестованого власного капіталу як різницю між фактичною величиною рентабельності та її скоригованим значенням.

При подальшій деталізації факторів застосовують розклад відповідних показників на складові елементи і застосовують відповідні процедури (елімінування, пропорційну участь), але вже до більшого числа факторів.

Іноді при аналізі з метою переходу до нової якості факторної моделі основну формулу розрахунку модифікують (розвивають). Наприклад, для одержання нової двофакторної моделі чисельник і знаменник вихідної формули помножують на обсяг продажу (чистий дохід (виручку від реалізації продукції)). Рентабельність власного капіталу в цьому випадку дорівнює добутку двох нових факторів: прибутковості реалізації та оборотності власного капіталу. Аналогічним чином факторну систему розширюють до трьох-, чотирьох-, п’ятифакторних моделей. Для розрахунку впливу факторів застосовують прийоми елімінування.

Факторний аналіз рентабельності фінансових вкладень При наявності у суб’єкта господарювання вільних грошових засобів він може вкласти їх в цінні папери. Основними видами цінних паперів є акції та облігації. Підприємства – тримачі цінних паперів одержують певні доходи (дивіденди, проценти, курсові різниці). Доходи від цінних паперів вивчаються як при внутрішньому, так і при зовнішньому аналізі. У звіті про фінансові результати вони відображаються за статтями “Дохід від участі в капіталі”, “Інші фінансові доходи”, “Втрати від участі в капіталі”, “Інші витрати”. Фінансовий результат від фінансових інвестицій визначають: прибуток (збиток) = доходи – витрати.

Показник рентабельності фінансових вкладень характеризує відносний рівень прибутковості авансованого у цінні папери капіталу. Він показує, скільки грошових одиниць прибутку припадає на одиницю, інвестовану у фінансові активи. Розраховується як відношення прибутку від фінансових вкладень до фінансових витрат (інвестицій). Рентабельність вимірюють у %. Для цього коефіцієнт прибутковості множать на 100%.

Факторами першого порядку є показники прибутку (зв’язок прямий) та інвестицій (зв’язок обернений). При факторному аналізі користуються прийомом ланцюгових підстановок (скоригованих показників). Вплив зміни прибутку визначають як різницю між базовою рентабельністю, скоригованою на фактичний прибуток, та базовим значенням; а вплив зміни вартості інвестованого капіталу як різницю між фактичною величиною рентабельності та її скоригованим значенням. Факторами другого порядку є обсяг фінансових вкладень, структура портфеля цінних паперів, зміна рівня доходності цінних паперів, динаміка курсових різниць. При подальшій деталізації факторів застосовують розклад відповідних показників на складові елементи і застосовують відповідні процедури (елімінування, пропорційну участь), але вже до більшого числа факторів.

Для акціонерів (власників) підприємства показниками рентабельності фінансових вкладень є рентабельність власного капіталу, доходність однієї акції, співвідношення ціни та доходності акції.

Аналіз фінансових звітів за моделлю фірми Дюпон У процесі фінансового аналізу часто використовують детерміновані факторні моделі, які дозволяють виявити і дати оцінку пливу основних факторів на зміну результативного показника. Такі моделі покладені в основу відомої системи факторного аналізу фірми “Дюпон”. Відомо, що коефіцієнт рентабельності власного капіталу (РВК) розраховується як відношення прибутку (П) до середнього значення власного капіталу(ВК).

РВК =

Наприклад, для одержання нової (розвинутої) двохфакторної моделі чисельник і знаменник вихідної формули помножують на обсяг продажу (чистий дохід (виручку від реалізації продукції)) (ВР). Рентабельність власного капіталу в цьому випадку дорівнює добутку двох нових факторів: прибутковості реалізації (Р) та оборотності власного капіталу (ОВК).

РВК = х = х = Р х ОВК

Аналогічним чином факторну систему розширюють до трьох факторів, помноживши чисельник і знаменник дробу на величину авансованого капіталу (АК). Рентабельність власного капіталу в цьому випадку дорівнює добутку трьох нових факторів: прибутковості реалізації (Р), оборотності авансованого капіталу (ОАК) та коефіцієнта фінансової залежності (фінансового важеля) (КФЗ).

РВК = х х = х х = Р х ОАК х КФЗ

Фактори, що входять до останньої моделі, узагальнюють основні сторони фінансово-господарської діяльності і ґрунтуються на використанні основних джерел фінансової звітності – перший узагальнює дані Звіту про фінансові результати, другий дає оцінку використання активів підприємства (актив балансу), третій – співвідношення між складовими пасиву балансу. Для розрахунку впливу факторів застосовують прийоми елімінування.

Дата добавления: 2013-12-14