Методичні засади управління банківськими ризиками

Згідно закону України «Про банки та банківську діяльність» банк створює постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

1) кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

2) комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

3) тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Мета управління ризиками банку полягає в моніторингу, контролі рівня та концентрації ризиків, що виникають у зв’язку з діяльністю банку. Основні категорії ризику, що властиві банку, – це кредитний ризик, ринковий ризик, географічний ризик, ризик ліквідності, операційний ризик і юридичний ризик.

Політика банку в сфері управління ризиками повинна виявляти та аналізувати перераховані вище типи ризиків, встановлювати ліміти і проводити відповідний моніторинг на постійній основі, спираючись на передові адміністративні і інформаційні системи. Система управління банківськими ризиками ґрунтується на наступних принципах:

§ безперервності;

§ передбачливості;

§ хеджування.

Методи і системи управління ризиками, що використовуються банками, мають постійно модифікуватися, враховуючи зміни умов ринку та нові параметри ризиків банківської діяльності.

Органи управління ризиками банку. Політика управління ризиками, моніторинг і контроль здійснюються кредитним комітетом та комітетом з внутрішнього контролю під спостереженням наглядової ради, як найвищого наглядового органу банку.

У число інших органів, що відповідають за процес управління ризиками, входять казначейство банку, департамент фінансових ризиків, напрям «Ризик-менеджмент», напрям «Внутрішній контроль та fraud-менеджмент».

У своїй роботі підрозділи ризик-менеджменту банку використовують наступні механізми:

1) розрахунки рівня кредитних ризиків в розрізі співробітників, бізнесів, продуктів, кредитних програм, точок продажу, регіонів;

2) скорингові моделі у процесах ухвалення рішень, обслуговування проблемної заборгованості з картковим, споживчим кредитуванням та кредитуванням малого та середнього бізнесу;

3) централізоване блокування операцій співробітників і точок продажу на основі перевищення заданого прийнятного рівня ризику;

4) централізована передача активів у обслуговування служби безпеки банку залежно від терміну дефолта по операції і продукту;

5) оцінка рівня кредитних втрат портфелів роздрібних продуктів на основі метода визначення ймовірності переходу з одного терміну прострочення в наступний в розрізі продуктів;

6) формування правил і алгоритмів для розпізнавання і превентивного виявлення шахрайських операцій на основі аналізу рядів даних (активність операцій в розрізі точок продажу і співробітників, аналіз піків по авторизації кредитних карт, порівняльний аналіз в розрізі однотипних відділень, аналіз відхилень);

7) аналіз можливого шахрайства на основі першого неплатежу по кредиту;

8) аналіз сегментів клієнтської бази, в яких поля даних заповнені невірно, не заповнені, є вірогідність умисного невірного заповнення, а також виявлення додаткових взаємозв’язків, що описують підозрілі операції.

Кредитний комітет банку. Основними питаннями, що розглядаються на засіданнях кредитного комітету є наступні:

1) розробка кредитної політики;

2) цінова політика банку на основі моніторингу процентних ставок в різних валютах основних банків-конкурентів і ситуації на ринку;

3) затвердження понадлімітних кредитних операцій, лімітів на банки-контрагенти;

4) моніторинг ефективності кредитної діяльності і якості кредитного портфеля банку;

5) розгляд крупних кредитних проектів і кредитної політики напрямів і регіональних підрозділів банку.

На практиці засідання кредитного комітету банку проводяться один раз на тиждень.

Комітет з внутрішнього контролю банку. Основною метою даного комітету є забезпечення стабільного функціонування в процесі досягнення банком своєї стратегічної мети банку через створення системи внутрішнього контролю, що підвищує рівень безпеки та ефективності його роботи.

Основними завданнями комітету з внутрішнього контролю є:

1) розгляд інноваційних інструментів та методик систем внутрішнього контролю;

2) прийняття ефективних управлінських рішень в сфері боротьби з шахрайством;

3) об’єднання зусиль підрозділів банку в сфері боротьби з шахрайством;

4) розгляд та актуалізація політики кадрової безпеки банку;

5) управління аспектами інформаційної безпеки банку;

6) розгляд резонансних фактів та системних проблем, виявлених внутрішніми перевірками;

7) розгляд актуальних питань управління ризиками.

За умови виникнення резонансних фактів шахрайства або виникнення глобальних питань у сфері боротьби з шахрайством проводиться засідання комітету з внутрішнього контролю банку, на якому виробляються заходи по мінімізації ризиків шахрайства.

Казначейство банку. Щоденне управління активами і пасивами проводиться казначейством банку. Казначейство відповідає за нагляд за активами і пасивами банку, проведення аналізу чутливості ліквідності і відсоткових ставок на підставі інструкцій і рекомендацій Департаменту фінансових ризиків і власних оцінок. Казначейство відповідає за операційні аспекти управління активами і пасивами.

Департамент фінансових ризиків здійснює розрахунок і моніторинг виконання банком економічних нормативів НБУ, нормативу обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ і виконання внутрішніх норм показників ліквідності, процентного ризику.

Для виконання вказаних функцій працівники департаменту взаємодіють з такими підрозділами банку: кредитним комітетом, казначейством, Back-office, працівниками депозитних, кредитних бізнесових напрямків головного офісу.

Для контролю ліквідності по системі банку працівниками Департаменту фінансових ризиків готується інформація:

1) щодо дотримання показників максимальний розрив у розрізі строків погашення по основних видах валют – щоденно;

2) прогноз залишків на кореспондентському рахунку в НБУ для виконання нормативу обов’язкового резервування та підтримання поточної ліквідності банку (показників НБУ по миттєвій, поточній, короткостроковій ліквідності) – щоденно.

Інформування керівництва банку про наявність ризиків здійснюється наступними способами:

1) три рази на тиждень проводиться аналіз кредитних ризиків одного з філіалів або відділень, який бере участь в проведенні селекторної наради під керівництвом голови правління банку;

2) щотижня проводиться день керівника однієї з філій або великих відділень, на якому детально аналізується рівень ризиків, дається їх оцінка і ухвалюється управлінське рішення;

3) щотижня проводиться кредитний комітет, на якому аналізується ситуація на українському і міжнародному ринках капіталів, проводиться аналіз роботи бізнесів за напрямами;

4) за умови виникнення резонансних фактів шахрайства або виникнення глобальних питань у сфері боротьби з шахрайством збирається комітет з внутрішнього контролю, на якому виробляються заходи по мінімізації ризиків шахрайства;

5) на корпоративному сайті щотижня оновлюється статистика проблемних активів в розрізі точок продажів, продуктів, співробітники мають можливість побачити якість свого кредитного портфеля за продуктами і в розрізі проблемних клієнтів;

6) прогноз залишків на кореспондентському рахунку в НБУ для виконання нормативу обов’язкового резервування та підтримання поточної ліквідності банку (показників НБУ по миттєвій, поточній, короткостроковій ліквідності) щоденно доводиться до відома керівника Казначейства;

7) якщо протягом 5 банківських днів Департамент фінансових ризиків констатує зниження нормативів ліквідності, порушення внутрішніх норм по розривах ліквідності, невиконання норми обов’язкового резервування – вказана інформація доводиться до відома керівника казначейства, заступника голови правління банку.

Для боротьби з ризиками банки використовують методи управління якістю та диверсифікацію.

Управління якістю включає в себе аспекти виконання функції управління, які визначають політику, цілі та відповідальність у сфері якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в рамках системи якості.

Диверсифікація являє собою розподіл кредитних і депозитних коштів банку між широким колом клієнтів, різними галузями промисловості з різноманітними джерелами прибутку у різних географічних регіонах, диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Такі форми диверсифікації найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли прибутки, які надходять від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах. У цьому випадку зменшення прибутків, що поступають від однієї групи клієнтів, компенсується збільшенням прибутків від іншої групи.

Лімітування – обмеження фінансових потоків, спрямованих у зовнішнє середовище (прикладом може бути встановлення лімітів повноважень при прийнятті рішень про здійснення операцій, лімітування величини позики, що видається одному позичальнику тощо).

прийняття забезпечення – зниження суми можливого збитку шляхом покриття ризиків ліквідним забезпеченням.

Створення резервів – передбачає формування резервів для покриття можливих збитків в майбутньому.

отримання додаткової інформації – найбільш поширений спосіб зниження ризику, оскільки більшість помилкових рішень пов'язана з браком інформації. Отримання її може значно знизити величину ризику.

Такі форми диверсифікації широко застосовуються для зниження банківських ризиків, що пов’язано з їх ефективністю. Метод диверсифікації ризиків використовується для нейтралізації фінансових наслідків несистематичних видів ризиків, що мають негативний вплив на діяльність банку.

Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Ризиками можна і потрібно свідомо управляти.

Процес управління ризиками складається з чотирьох етапів:

1) усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2) оцінювання величини ризику;

3) мінімізація або обмеження ризиків шляхом застосування відповідних методів управління;

4) здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з використанням механізму зворотного зв’язку.

Дата добавления: 2013-12-14