Лекція 5

План

Тема 3. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг.

3.1. Значення та завдання аналізу виробництва продукції

3.2. Аналіз обсягів виробництва продукції,

3.3. Аналіз асортименту і структури випуску продукції.

3.4. Аналіз якості продукції і ритмічності.

Література: Кононенко Т.Д. ст. 9-15,

Чумаченко М.Г. ст. 7-11, ст.34-39,

Івахненко В.М. ст 9-14,

Воронко О.С. ст. 60-77,

3.1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції

У нових ринкових умовах господарювання всі підприємства отримали повну оперативну самостійність – яку і скільки ви­пускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому виробни­ча діяльність підприємства, зовнішньо вільна і нічим не обме­жена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економіч­ною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства по­трібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрун­тованість планів діяльності як у цілому, так і окремих виробни­чих підрозділів;

б) оцінка виконання планів виробництв, постачання і реалі­зації продукції, динаміки обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітний період;

г) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка за­ходів щодо їх використання.

Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції, форма № 1-п, а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, інші опе­ративні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайоми­тись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів відвантажених (форма № 1 ).

3.2. Аналіз обсягів виробництва продукції

Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва підприємством в цілому і в розрізі його основних виробничих одиниць, які були рівні виконання за місяцями і кварталами звітного періоду, ви­значають причини можливих невдач і винних у цьому осіб.

Враховуючи складне економічне становище в країні, по­всюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випус­ку продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу запобігти перекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах.

Дані табл. 4.1 свідчать, що обсяги виробництва продукції невпинно знижувались в перші чотири роки п'ятиріч­чя і становили під кінець трохи більше половини того, що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в третьому і четвертому роках дещо сповільни­лись, а в останньому навіть почалось зростання випуску про­дукції. Проте загальну динаміку обсягів виробництва слід оці­нити негативно.

Таблиця 4.1.

Динаміка виробництва продукції на підприємстві

Показник	П'ятирічний період
1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік (минулий)	5-й рік (звітний)
1. Виробництво цегли, тис. умов, штук	20 000	13 200	9 400	8 200	11 025
2. Відсоток до поперед­нього року			71,2	87,2	134,5
3. Відсоток до 1-го року

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов'язко­во визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвит­ку, й відокремити такі, що діяли на народногосподарському рівні, тобто були зовнішніми. У нашому прикладі виробництво цег­ли тісно пов'язане з будівництвом, яке зазнало спаду за браком інвестицій в економіці України.

Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не менше. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешеві компоненти, а зеконом­лені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були "улюбленими" засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і навіть га­лузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ри­нок ефективно бореться з цими "хитрощами" простим знижен­ням попиту на неякісну та застарілу продукцію.

3.3. Аналіз асортименту і структури випуску продукції.

Од­ним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асор­тиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різно­манітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі вироб­ництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортимен­ту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а струк­тури випуску – структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Зміна асортименту продукції, його оновлення до речі ґрун­тується на добре відомому явищі – життєвому циклі товару. Помічено, що більшість видів продукції мають досить тривалий підготовчий період і період власне виробництва. Останній по­чинається з укорінення нового товару на ринку, розширенням масштабів його виробництва та продажу. Далі ідуть етапи "зрілості" товару і насиченості їм ринку і, нарешті, наступає своє­рідне старіння виробу, яке супроводжується скороченням об­сягів виробництва та, наприкінці, припиненням його випуску.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Вихідні дані для аналізу асортименту

Виріб	Випуск продукції, тис. грн	Зараховується
За планом	Фактично	Виконання плану, %	у виконання плану
А
Б
В
Г
Д
Е*
Є	—		—	—
Разом			100,2

* "Е" – новий вид продукції замість застарілої "Є".

Розрахунок показників виконання плану асортименту здій­снюють трьома способами.

Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть по­лягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фак­тична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдан­ня. В табл. 4.2 ці залікові суми разом становили 1136 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник най­менший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 60 %, а у вираженні коефіцієнта – 0,6.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою про­дукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано. Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зру­шення в асортименті й структурі випуску продукції якимись "об'єк­тивними" причинами, бо всі вони оперативно враховуються на са­мому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану – це відверто погана праця ви­конавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й онов­лення асортименту. У нашому прикладі планувалося – онов­лення асортименту на 20 % (264: 1320 • 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила 12 % (160: 1323 • 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої про­дукції "Є", яка не має належного попиту на ринку.

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва. Особливу увагу при цьому приділяється вивченню стану науково-дослід­них і конструкторських розробок взагалі та достатності сум асігнувань на ці заходи (у складі інших операційних витрат субрахунок 941).

3.4. Аналіз якості продукції і ритмічності

У сучасних умовах господарювання великого значення набу­ває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідом­лювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а по­всякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі не­хтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у кон­курентній боротьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвої промисловості, та й усієї легкої промисловості України взагалі.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, пря­мої та побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають частка продукції, атестована державою як продукція вищої якості (зараз цього не роблять), частка продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стан­дартам. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості:

• сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисло­вості);

• марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

• вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до за­гального обсягу або ваги);

• строк служби (ресурс) і надійність;

• призначення одного з часткових показників якості як єди­ного провідного (міцність металів, калорійність харчів, тепло­творність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

• гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантій­них (безплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

• наявність рекламацій, їхні кількість і вартість;

• відсоток браку;

• пониження у сортності продукції за межами підприємства;

• відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

• відповідність моді;

• наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід нада­вати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допуска­ються певні, несуттєві, відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4.3.

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основ­ними способами.

Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 4.3 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показни­ки частки і одержані суми додати.

Таблиця 4.3

Сорт	Посортовий коефіцієнт	За планом	Фактично
Кількість виробів, шт.	Сума, грн	Кількість виробів, шт.	Сума, грн
І	1,0
II	0,9
III	0,8
Разом	X

Плановий коефіцієнт сортності:

Фактичний коефіцієнт сортності:

Оскільки величина фактичного показника більша за плано­ву, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища від планової.

Спосіб порівняння середньозважених цін.Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює пла­новій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже про­стий спосіб, проте він має істотну ваду – його не можна викори­стовувати для розрахунку загального показника підприємства. Виходячи з даних табл. 5.3:

Планова ціна виробу 8640 грн.: 900 = 9,6 грн.

Фактична ціна виробу 9610 грн.: 1000 = 9,61 грн.

Здійснені розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісно­му і натуральному вираженні. Випередження рівня виконання плану у вартісному вираженні 111,2 % (9610: 8640 • 100)в порівнянні з натуральним – 111,1 % підтверджує факт вико­нання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виклю­чає вплив зміни й асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції: (1000 - 900) • 9,6 грн. = +960 грн.;

2) зміна якості (сортності) продукції:

(9,61 - 9,6) • 1000 = +10 грн.

Разом + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 - 8640 = 970 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується через пору­шення технології, несправності устаткування або низьку квалі­фікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву "брак продукції".

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі ви­значають загальну суму браку і відносну його величину (% бра­ку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд пері­одів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так звано­го прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов'язково з'ясовують причини його ви­никнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

• висока культура й організація виробництва;

• стабільний ритм роботи і постачання;

• впровадження у виробництво сучасних технологій і устат­кування;

• підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінова­ності і відповідальності тощо.

Варто також пам'ятати, що між якістю продукції і величи­ною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спри­чиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень бра­ку – це передусім показник якості роботи, налагодженості тех­нологічних процесів і організації виробництва. Це також по­казник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Зміна рівня якості продукції може спричиняти також зво­ротній вплив на обсяг випуску продукції. Механізми впливу пов'язані зі зміною трудомісткості продукції, норм витрат си­ровини і матеріалів тощо. І навпаки. Форсування виробничих процесів, які забезпечу­ють додаткові обсяги продукції, зазвичай негативно відбиваються на якості продукції.

Виявлення такої взаємодії показників досить складне зав­дання економічного аналізу і потребує неабияких зусиль, висо­ких професійних навичок аналітиків, а також додаткових дже­рел інформації.

Ритмічність виробництва – це насамперед чітка, стійка і зба­лансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно ви­пускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед спо­живачами. Ритмічна робота – це випуск продукції однакови­ми частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності:

• ритмічність випуску продукції (товарної);

• ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавер­шеного).

Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства, однак навіть і найпростіші з них надійно характеризують це явище. На підставі даних табл. 4.4 проведемо розрахунок коефіцієнта ритмічності спосо­бом найменшого числа.

Таблиця 4.4.

Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності

Декада	Обсяг виробництва, % до підсумку	Зараховується у плановий ритм
За планом	Фактично
Перша
Друга
Третя
Разом за місяць

Отже, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та треті декади, а потім діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритміч­ності. Наприклад, за декаду має бути виконана третина місячно­го плану тощо.

На підприємствах дрібносерійного виробництва, або з трива­лим виробничим циклом, а також із сезонними коливаннями обсягів продукції план може передбачати нерівномірний випуск продукції. Тому оцінка ритмічності дається з урахуванням пла­нових сум, передбачених у графіках виробництва готових ви­робів.

Після того як буде з'ясовано ступінь ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних факторів, які зумовлювали мож­ливі порушення ритмічності (рис. 4.1). Однак треба мати на увазі, що вирішальними можуть виявитися лише кілька або навіть один із зазначених чинників.

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої "хвороби", а й її наслідки, а саме:

• збільшення кількості браку і відходів сировини й ма­теріалів;

• погіршення якості продукції;

• подорожчання собівартості продукції;

• порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримку реалі­зації продукції;

• посилення плинності кадрів;

• сплата штрафів за порушення строків виробництва та по­ставок замовленої продукції;

• виникнення інших небажаних проблем.

Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансо­ваність виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес збор­ки готових виробів і запобігає затримкам у зв'язку з відсут­ністю якихось деталей. Засобом, який забезпечує необхідний темп збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного ви­робництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, аналізу­ючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на ком­плектність залишків деталей і вузлів у незавершеному ви­робництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактич­на наявність деталей у залишку відповідає даним обліку і пла­новій потребі.

Рис. 4.1.Фактори, які впливають на ритмічність випуску продукції

Дата добавления: 2013-12-14