Показники ефективності виробництва, резерви і фактори її підвищення

Ефективність виробництва – це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Кількісне вираження цього результату відображається через систему показників економічної ефективності виробництва. Ця система містить такі групи показників:

І. Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва (рівень задоволення потреб ринку, виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів, витрати на одиницю товарної продукції, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва, народногосподарський ефект від використання одиниці продукції).

ІІ. Показники ефективності використання живої праці (трудомісткість одиниці продукції, відносне вивільнення працівників, темпи росту продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, коефіцієнт ефективності використання робочо­го часу, економія фонду оплати праці, випуск продукції на 1 грн. фонду оплати праці).

III. Показники ефективності використання основних виробничих фондів (фондовіддача основних фондів, фондомісткість продукції, рентабельність основних фондів, фондовіддача активної частини основних фондів).

IV. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія матеріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини).

V. Показники ефективності використання фінансових коштів (коефіцієнт оборотності оборотних коштів, тривалість одного обороту нормованих оборотних коштів, відносне вивільнення оборотних коштів, питомі капіталовкладення, капіталовкладення на одиницю введених потужностей, рентабельність інвестицій, строк окупності інвестицій).

VI. Показники якості продукції (економічний ефект від поліпшення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам тощо).

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва — це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

5. Планування розподілу прибутку і потреби у зовнішньому фінансуванні.

Прибуток, який залишається на підприємстві, використовується за рішенням трудового колективу або власника. В процесі його розподілу формуються грошові фонди цільового призначення:

- фонд розвитку виробництва;

- фонд соціальних потреб;

- фонд матеріального заохочення;

- резервний (страховий) фонд;

- дивідендний фонд.

Підприємства самостійно визначають суми або співвідношенні спрямування фінансових ресурсів на різні потреби розвитку.

Фонд розвитку виробництва (ФРВ) витрачається на задоволення потреб підприємства, які пов'язані з технічним переозброєння вдосконаленням технології, проведенням науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєнням нових та модернізацією традиційних видів продукції, поповненням власних оборотних коштів.

Фонд соціальних потреб (ФСП) формується ї метою сприяння соціальному розвиткові колективу підприємства: утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних установ, баз відпочинку, клубів, тощо):

Фонд матеріального заохочення (ФМЗ) формується зметою підвищення мотивації працівників до досягнення високих кінцевих р результатів роботи: виплати винагороди за загальні результати роботи впродовж року, одноразового преміювання за виконання особливо важливих завдань, надання одноразової матеріальної допомоги тощо.

Резервний (страховий) фонд (ФР) створюється на випадок погіршення фінансового стану підприємства в результаті зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю створення резервних фондів є обов'язковим. Їх розмір визначається статутними документами. Певна сума прибутку (в межах 4 відсотків загальної суми оподаткованого прибутку) може спрямовуватися на добровільні внески і благодійні цілі. Ця сума звільняється від оподаткування.

З прибутку колективу відшкодовуються збитки і видатки, які згідно з чинним законодавством не відносяться на зменшення валового прибутку.

Важливим питанням фінансового планування на підприємстві є визначення потреби у зовнішньому фінансуванні, необхідному для забезпечення запланованого обсягу випуску та продажу продукції.

Потреба у зовнішньому фінансуванні (Зф)визначається за формулою:

Зф=І_а-Втф,

де І_а — заплановані інвестиції в активи підприємства (основний капітал, оборотні засоби), тис. гри.; Втф — внутрішні джерела фінансування за планом (резерви, прибуток, амортизаційні відрахування).

Іа=Апл-Ппл

де Апл — планова величина приросту загальних активів, тис. гри.; Ппл — планова величина приросту поточних пасивів (зобов'язань), тис. грн.

Величина внутрішнього фінансування визначається:

Втф⁼Пчист. — Д

де П_чист — чистий нерозподілений прибуток колективу за планом, тис. грн.; Д — планова сума дивідендів, тис. грн.

Після визначення величини зовнішнього фінансування доцільно розрахувати показники ефективності його залучення: чистий дисконтований доход, індекс доходності, внутрішню норму доходності та період окупності.

Дата добавления: 2013-12-14