Ліцензування та патентування підприємницької діяльності

2. Порядок отримання ліцензії у сфері підприємницької діяльності.

3. Поняття торгового патенту та порядок його отримання.

Для деяких видів підприємницької діяльності необхідною умовою для початку діяльності є не тільки державна реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності, а й отримання ліцензії – документа державного зразка, який підтверджує право на проведення господарської діяльності зазначеного виду протягом певного часу за умови дотримання ліцензійних вимог. Отримавши такий документ, суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (ліцензіат) повинен дотримуватися організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, установлених в ліцензійних умовах для обраного виду господарської діяльності.

Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Орган ліцензування (ліцензіар) - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. В Україні немає єдиного державного органа ліцензування, що видає ліцензії на всі види діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 затверджено перелік з 34 органів ліцензування. Органи ліцензування не лише видають ліцензії, вони також переоформлюють, анулюють, видають дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймають рішення про визнання ліцензій недійсними, забезпечують виконання законодавства у сфері ліцензування; затверджують спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням; здійснюють у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

Орган ліцензування може делегувати свої повноваження своїм структурним територіальним підрозділам. Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування. До того ж орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.

Слід зазначити, що на підставі ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади, господарська діяльність провадиться на всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої влади, – на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначає Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (зі змінами та доповненнями). Вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено ст. 9 цього Закону. Винятком є ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, у сфері освіти, в галузі виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві. Ліцензування зазначених видів діяльності здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах. Загалом, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачає ліцензування 55 видів господарської діяльності: 11 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню на відповідно до спеціальних законів та 44 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, які забезпечують безпеку держави, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей (наприклад, надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом; медична практика; туроператорська діяльність; виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї; виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць тощо).

Дія Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» поширюється на всіх суб'єктів господарювання – зареєстрованих в установленому законодавством порядку юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності.

Аналіз чинного законодавства у сфері ліцензування дозволяє визначити функції, які виконує ліцензування[3]:

Ø дозвільну – держава в особі органу, що здійснює ліцензування конкретного виду діяльності, дає дозвіл на заняття конкретним видом господарської діяльності, чим засвідчує, що суб’єкт господарювання відповідає всім організаційним і економічним вимогам законодавства щодо здійснення цього виду діяльності, тобто має необхідну матеріальну базу, відповідає технічним і технологічним вимогам, має належний кваліфікаційний рівень працівників;

Ø облікову – вводячи облік, ліцензійний орган формує і веде ліцензійний реєстр певного виду господарської діяльності. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування веде Єдиний ліцензійний реєстр, який містить відомості ліцензійних реєстрів органів ліцензування, що забезпечує єдиний облік усіх суб’єктів господарської діяльності, які отримали дозвіл на зайняття певним видом діяльності;

Ø інформаційну – орган ліцензування формує і зберігає ліцензійну справу щодо кожного суб’єкта, від якого надійшла заява про видачу ліцензії. У цій справі зберігаються документи щодо видачі та переоформлення ліцензії, видачі дублікатів ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. Інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою і може бути надана іншим державним органам і зацікавленим особам. Можна також у встановленому законом порядку отримати інформацію про суб’єкта підприємницької діяльності, що отримав ліцензію у встановленому порядку, безпосередньо з реєстру;

Ø контролюючу – спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює проведення планових і позапланових перевірок господарюючих суб’єктів, які здійснюють ліцензований вид діяльності. Цими органами перевіряється дотримання законодавства у сфері ліцензування, контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання, контроль за додержанням ліцензійних умов;

Ø статистичну – за даними ліцензійних реєстрів та Єдиного реєстру можна відстежувати динаміку господарської діяльності, досліджувати ринкове середовище, здійснювати прогнозування та узагальнення розвитку підприємництва в державі у сферах ліцензованої господарської діяльності;

Ø охоронну. Ліцензування є засобом охорони прав та інтересів суб’єктів господарювання, а також інтересів інших учасників суспільних відносин від наслідків потенційно небезпечного господарювання.

Таким чином, саме ліцензування певним чином дозволяє державі забезпечувати одночасне дотримання публічних і приватних інтересів, не вводячи державну монополію на здійснення окремих видів діяльності та не обмежуючи свободу діяльності суб’єктів господарювання. Тому сутність законодавчого визначення ліцензування має як теоретичне, так і практичне значення для застосування цього засобу державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

2. Для отримання ліцензії на кожен вид діяльності суб'єкти підприємництва юридичні чи фізичні особи подають до органу, що видає ліцензії, заяву встановленої форми, у якій зазначаються:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

– найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

– прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір отримати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Крім заяви та витягу з Єдиного державного реєстру суб’єкт господарювання для отримання ліцензії повинен надати документи перелік яких визначений у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» №756 від 04.07.2001р. Так, наприклад, якщо підприємець бажає надавати медичні послуги населенню, то він повинен надати до Міністерства охорони здоров’я України:

Ø засвідчену в установленому порядку копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видану за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики

Ø відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про:

– стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності;

– наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності;

– наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Перелік таких документів для отримання ліцензії залежить від виду господарської діяльності.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», крім документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності».

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

– заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

– документи оформленні з порушенням вимог статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

– немає в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про заявника або наявні відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця).

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

– недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

– невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.

З 13 січня 2010 р. розмір плати за одержання ліцензії складає одну мінімальну заробітну плату (крім плати, розмір якої встановлений законом), що діє на момент ухвалення рішення про видачу ліцензії, незалежно від статусу органа ліцензування.

Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії. За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.).

Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.

Термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, визначених частиною третьою статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», є необмеженим, крім деяких видів господарської діяльності (наприклад, виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів; централізоване водопостачання та водовідведення; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами тощо). Для таких особливих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, термін дії ліцензії складає 5 років.

Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

1. заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

2. акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

3. наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця);

4. нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця;

5. акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

6. акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

7. акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

8. акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

9. акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

10. акт про встановлення факту того, що ліцензіат протягом шести місяців не провадить господарську діяльність згідно з отриманою за результатами конкурсу ліцензією.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через 1 рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

3. Деякі види підприємницької діяльності вимагають отримання торгового патенту – державного свідоцтва з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Сплата збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності здійснюється згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

До видів діяльності, за які стягується збір, належать:

– торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

– діяльність з надання платних побутових послуг;

– торгівля валютними цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;

– діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Для провадження цих видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту. Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки.

Перелік підстав для відмови у видачі торгового патенту:

– невідповідність відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці, документам, на підставі яких заповнена така заявка;

– невнесення до заявки усіх необхідних відомостей.

Торговий патент для відособлених підрозділів (філій), що не є платниками податку на прибуток, повинне придбати головне підприємство за місцем реєстрації такого підрозділу. При цьому торговий патент придбається окремо для кожного підрозділу.

Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

Податковим кодексом України передбачено такі види торгового патенту:

– торговий патент на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва: поштові марки, листівки, товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури; готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення; зубні паста та порошки; вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий тощо. Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.

Короткостроковий торговий патент потрібний суб'єкту підприємницької діяльності у випадку, якщо торгівля не є основним видом його діяльності. Наприклад, такий патент придбається у випадку проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних з демонстрацією і продажем товарів (пп. 267.4.7 ПК України). Строк дії короткотермінового торгового патенту на провадження торговельної діяльності становить від 1 до 15 календарних днів. Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Торговий патент на провадження торговельної діяльності. Під торговельною діяльністю мається на увазі роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток. Проте, не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання: аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності; розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання; фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності; фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва тощо. Повний перелік суб'єкти господарювання, які не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг визначений у пп. 267.1.2 ПК України.

Патент для надання побутових послуг. Перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 29 грудня 2010 р. «Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент».

Патент на провадження діяльності у сфері розваг. Діяльність у сфері розваг - господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо. Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри. Діяльність, пов'язана з використанням більярдних столів, що використовуються для спортивних аматорських змагань за наявності рішення органу місцевого самоврядування про проведення спортивних змагань із більярду, не підлягає патентуванню. Всі інші види діяльності, пов'язані з використанням столів для більярду, в тому числі тих, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них та передані в подальше використання (у тому числі оренду) крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, можливі за наявності торгових патентів.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється органами місцевого самоврядування з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати (далі - МЗП), установленої законом на 1 січня календарного року. Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року. Розмір ставок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності наведений у табл. 3

Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Вид діяльності	Ставка збору	Оплата	Термін дії
Торговельна діяльність та діяльність з надання платних послуг:
• на території м. Києва та обласних центрів	0,08–0,4 МЗП	Щомісяця не пізніше 15 числа, що передує звітному місяцю	60 календарних місяців
• на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів	0,04–0,2 МЗП
• на території інших населених пунктів	від 0,02 до 0,1 МЗП
Торговельна діяльність із придбаннямпільгового торгового патенту (за рік)	0,05 МЗП
Торговельна діяльність із придбаннямкороткотермінового торгового патенту (за один день)	0,02 МЗП	Не пізніше якза один календарний день до початку провадження діяльності	від 1 до 15 календарних днів
Торговельна діяльність нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах	0,08–0,4 МЗП	Щомісяця не пізніше 15 числа,що передує звітному місяцю	60 календарних місяців
Торгівля валютними цінностями (на календарний місяць)	1,2 МЗП
Діяльність у сфері розваг (на квартал):
• використання грального автомата (грального автомата «кран-машина», грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор)	1 МЗП	Щоквартально не пізніше 15 числа місяця,який передує звітному кварталу	8 календарних кварталів
• використання гральних жолобів (доріжок) кегельбана, боулінга, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них	2 МЗП (за кожний гральний жолоб або доріжку)
• використання столів для більярда, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярда, що використовуються для спортивних аматорських змагань	1 МЗП (за кожний стіл)
• проведення інших оплатних розважальних ігор	1 МЗП (за кожне гральне місце)

Суб'єкт господарювання, що припинив діяльність, яка підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому, оскільки торговий патент є документом суворої звітності, він підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.