Труднощі спілкування

Перешкоди на шляху спілкування

Спілкування є складним процесом, пов'язаним з дією різноманітних перешкод, серед яких виокремлюють труднощі, деформації та бар'єри. Вони пронизують міжособистісні відносини, впливають на ефективність обміну інформацією, взаємодію, сприймання людьми одне одного.

Труднощі у процесі спілкування належать до тимчасових або тривалих явищ, які перешкоджають реалізації цілей комунікативного процесу, створюють перепони для ефективної міжособистісної взаємодії, послаблюють чи переривають її.

Загальна характеристика труднощів спілкування

Труднощі у процесі спілкування розглядають крізь призму наукових, практичних інтересів різних галузей психології.

Загальна психологія виявляє їх як характеристики психічних процесів, станів і властивостей людини, що не відповідають критеріям психологічно оптимального спілкування.

Психологічно оптимальне спілкування — процес, за якого реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, що зумовлюють ціпі, та способів спілкування, які" не викликають у партнерів почуття незадоволеності.

Дослідження загальної психології проводять як на типових для людей феноменах спілкування, закономірностях і механізмах його перебігу, так і на тих, що не відповідають критеріям норми. Психологічними причинами, що не сприяють досягненню цілі, викликають незадоволення результатом, е: нереальні цілі; неадекватне оцінювання партнера, його здібностей та інтересів; неправильне уявлення про свої можливості; використання непридатних для конкретної ситуації способів спілкування.

Вікова психологія вивчає труднощі спілкування у зв'язку з належністю його учасників до різних вікових груп. Несхожість їх життєвого досвіду позначається не лише на уявленнях про світ, його природу, суспільство, а й на конкретній поведінці індивідів у реальних ситуаціях життєдіяльності. Під час спілкування несхожість життєвого досвіду виявляється у неоднаковому рівні розвитку, у запасі і характері переживань, прояві пізнавальних процесів, різноманітних поведінкових формах. Суттєвими є відмінності різних вікових груп і в мотиваційній сфері.

Педагогічна психологія пов'язує труднощі з авторитарним стилем спілкування.

Смуга відчуження — виникнення напруження між учителем та учнем, яке характеризується нездатністю вчителя контролювати свої дії та вчинки, ставлення до дітей.

До труднощів педагогічного спілкування належать:

— Інформаційні труднощі спілкування. Виявляються в невмінні інформувати, висловити свою думку, завершити повідомлення тощо;

— регуляційні труднощі спілкування. Пов'язані з невмінням стимулювати активність вихованців;

— труднощі реалізації афективних функцій. Йдеться про невміння схвалювати думку учня, погоджуватися з нею тощо.

Ступінь вияву цих труднощів залежить від здатності вчителя спрямовувати на учнів свої стани і психічні властивості.

Психологія управління труднощі спілкування розглядає в контексті ділової взаємодії, виокремлюючи такі їх групи:

— труднощі, пов'язані з входженням особистості в групу, трудовий колектив. Не кожному керівникові, особливо новачку, відразу вдається адаптуватися до умов життя в організації, здобути повагу і довіру підлеглих. Причинами цього є неможливість виділитися, успішно розв'язати складне завдання, соціально-психологічна глухота (зневага до соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності, яка породжує конфлікти з підлеглими і організацією загалом), пасивність, ігнорування реальних критеріїв оцінювання, неприйняття іншої людини, внутрішня скутість та ін.;

— труднощі, пов'язані з розвитком відносин між співробітниками організації. Йдеться про неприйняття допомоги партнерів, намагання зайняти у взаємодії позицію експерта, негнучкість рольової поведінки, напруженість у взаєминах між початківцями і досвідченими керівниками (конфлікт поколінь), суперництво і ревнощі між формальним і неформальним лідерами тощо;

— комунікативні труднощі. Пов'язані з невмінням висловити думку, подискутувати, провести нараду, аргументовано переконати тощо;

— труднощі, пов'язані із суб'єктивними обмеженнями. До них належать чинники, які утруднюють управлінське спілкування: невміння керувати собою, незнання своїх психофізіологічних можливостей, соціально-професійного потенціалу; невиразні особисті цінності і цілі; зупинений саморозвиток; невміння розв'язувати проблеми; відсутність творчого підходу; невміння впливати на людей та ін.

У реальній управлінській практиці труднощі ділового спілкування можуть бути взаємопов'язаними, діяти разом.

Зазначені вище різноманітні групи труднощів є одночасно предметом наукового інтересу соціальної психології, оскільки вони проявляються у взаємодії різних категорій людей.

Психологія утрудненого спілкування

Науковий напрям, що отримав назву "соціальна психологія утрудненого спілкування", сформувався у процесі взаємодії філософії, соціології, психології, етнографії, культурології, психотерапії. У широкому контексті ця галузь досліджує труднощі, збої, бар'єри, конфлікти тощо. Йдеться про всі види і форми спілкування, які породжують деструктивні зміни в поведінці партнерів, переривання контактів і припинення спілкування, зниження рівня усвідомлення труднощів у спілкуванні, послаблення намагань самостійно подолати їх. Вузькоспеціалізовані дослідження зосереджують на незначних труднощах спілкування, які долаються партнерами у процесі взаємодії. Параметрами аналізу є ступінь, глибина, інтенсивність вираження труднощів. Утрудненому спілкуванню притаманні неперервність контактів між партнерами; певний ступінь усвідомлення учасниками взаємодії наявних труднощів; пошук причин, що зумовлюють ускладнення спілкування; намагання самостійно подолати соціально-перцептивні, комунікативні, інтерактивні утруднення.

За будь-яких обставин такі труднощі можуть сформувати тривожне ставлення до ситуації спілкування. Утруднене спілкування породжують такі причини:

— об'єктивні (породжені реальною взаємодією) та суб'єктивні (пов'язані з різними аспектами функціонування особистості, групи);

— первинні (природні умови життя групи) та вторинні (породжені різними психогенними і соціогенними впливами);

— усвідомлювані (наявні в ситуації спілкування) і неусвідомлювані (суб'єктивно не переживаються особистістю і групою, представлені у свідомості особистості, але реально не існуючі); •

— ситуативні (залежать від певного ситуативного чинника) і стійкі (мають тривалий характер дії);

— міжкультурні (поширюються на міжетнічну сферу) і культурно-специфічні (притаманні певній етнічній спільноті);

— вербальні (пов'язані з мовними особливостями) і невербальні (немовні вкраплення в мову, темп і тембр голосу, контакт очей, особливості простору і часу спілкування тощо).

Утруднене спілкування супроводжується наявністю бар'єрів на шляху досягнення цілей партнерів, посиленням нервово-психічної напруженості, демонстрацією нерозуміння, збоями у взаємодії.

Особистість може бути суб'єктом утрудненого спілкування або суб'єктом неутрудненого спілкування. Перетворююча активність її за утрудненого і неутрудненого спілкування відрізняється за всіма параметрами (спрямованість, якість, інтенсивність). Вихід із ситуації утрудненого спілкування можливий за дотримання таких принципів:

— рівності. Йдеться про зв'язок двох або більше рівно-активних, рівноунікальних суб'єктів;

— взаємної детермінації. Передбачає взаємодію суб'єктів, котрі впливають один на одного;

— усвідомлення себе та інших через свою представленість у них. Реалізується як здатність бути суб'єктом зміни поведінки і свідомості оточення;

— нерівності взаємної детермінації. Виявляє себе в особистісному способі існування кожного із партнерів;

— неоднаковості. Визнає право партнера бути індивідуальністю.

Важливою умовою виходу із ситуацій утрудненого спілкування є рефлексія та механізм самоусвідомлення. Людина, яка не усвідомлює себе суб'єктом спілкування, не має чіткого внутрішнього образу, приречена на випробування труднощами.

Утруднене спілкування, супроводжуючись емоційним напруженням, за певних обставин може бути ефективним. Воно може реалізовуватися за одним із таких варіантів:

— утруднене, але ефективне спілкування (партнери переживають емоційне напруження, але досягають позитивних результатів);

— утруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження і невідповідність досягнутих результатів цілям);

— неутруднене і ефективне спілкування (позбавлене емоційного напруження, результати збігаються з поставленими цілями);

— неутруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження відсутнє, результат не збігається з цілями).

Суб'єкт утрудненого спілкування може мати статус "важкого" партнера. Допомогти йому можна, створивши спеціальні умови для розвитку рефлексії щодо себе як суб'єкта спілкування (психотерапевтична робота, групи тренінгу, індивідуальне консультування тощо).

Дата добавления: 2013-12-14