Оцінка фінансового стану підприємства та її інформаційне забезпечення

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Система показників оцінки ділової активності та прибутковості підприємства

Система показників оцінки рівня платоспроможності підприємства

Система показників оцінки фінансової стійкості підприємства

Під фінансовим станом підприємства розуміють міру його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Фінансовий стан підприємства повинен систематично та всебічно оцінюватись за допомогою певних видів та методів фінансового аналізу, комплексу різноманітних показників. Взагалі під фінансовим аналізом розуміють процес дослідження фінансового стану та основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку. Проведення такого аналізу дає можливість:

= критичної оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

= характеризувати фінансовий стан підприємства в статичному аспекті за аналізуємий період та в динамічному аспекті за ряд періодів;

= визначити “вузькі місця” в фінансовій діяльності підприємства;

= визначити шляхи найбільш ефективного використання фінансових ресурсів та їх раціонального розміщення.

Задачами фінансового аналізу є:

· Оцінка положення підприємства на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентноздатності;

· Дослідження ефективності використання майна;

· Визначення ефективності використання фінансових ресурсів;

· Визначення забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та наліз їх використання;

· Дослідження платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості та стабільності підприємства, показників ділової активності, прибутковості.

Фінансовий аналіз можна класифікувати за такими ознаками:

1. За організацією проведення:

· Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами підприємства та його власниками. Результати такого аналізу, як правило, представляють комерційну таємницю. Основний зміст внутрішнього традиційного аналізу фінансового стану підприємства складають:

= аналіз прибутковості, доходності, рентабельності;

= аналіз фінансової стійкості;

= аналіз ліквідності;

= оцінка платоспроможності;

= аналіз кредитоздатності;

= оцінка використання капіталу;

= аналіз самоокупності та можливості самофінансування.

· Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється працівниками податкових органів, аудиторськими фірмами, комерційними банками, страховими компаніями з метою вивчення правильності відображення результатів фінансової діяльності підприємства, його кредитоздатності і т.д.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

а) безліч суб’єктів –користувачів інформації про діяльність підприємства;

б) різноманітність цілей та інтересів суб’єктів аналізу;

в) орієнтація на публічну, зовнішню звітність підприємства;

г) максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації.

Зміст зовнішнього фінансового аналізу полягає в наступному:

= аналіз абсолютних показників прибутковості;

= аналіз відносних показників рентабельності;

= аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу та платоспроможності підприємства

= аналіз ефективності використання позикового капіталу;

= економічна діагностика фінансового стану підприємства та рейтингова оцінка емітентів.

Такий аналіз здійснюється партнерами підприємства на основі публічної фінансової звітності.

2. За обсягом аналітичного дослідження:

· Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності та всіх характеристик фінансового стану підприємства в комплексі.

· Тематичний фінансовий аналіз вивчає окремі сторони фінансової діяльності та окремі характеристики фінансового стану підприємства. Наприклад, аналіз фінансової стійкості, аналіз рівня поточної платоспроможності, аналіз оптимальності джерел формування фінансових ресурсів і т.д.

Загальна схема проведення аналізу визначається чотирма етапами:

1) відбір та підготовка вихідної інформації;

2) аналітична обробка вихідної інформації, формування аналітичної інформації;

3) інтерпретація отриманої аналітичної інформації;

4) підготовка висновків та пропозицій за результатами проведеного аналізу.

В практиці здійснення фінансового аналізу найбільш широке застосування набули такі системи фінансового аналізу:

1. Горизонтальний (трендовий) аналіз. Його засновано на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі здійснення цього аналізу вивчаються загальні тенденції змінення фінансових показників і будуються тренди. Основними видами такого аналізу є:

= порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду;

= співставлення показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року;

= співставлення показників за ряд попередніх періодів.

2. Вертикальний аналіз. Засновано на структурному розкладі окремих показників. В процесі його здійснення розраховується питома вага окремих складових фінансових показників та вплив кожної складової на результат в цілому. Основними видами такого аналізу є:

= структурний аналіз активів;

= структурний аналіз капіталу;

= структурний аналіз грошових потоків.

3. Порівняльний аналіз. Базується на співставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. Виділяють такі основні види:

= порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства з середньогалузевими показниками;

= порівняльний аналіз фінансових показників підприємства з аналогічними показниками підприємств-конкурентів;

= порівняльний аналіз звітних та планових(нормативних) показників.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R – аналіз). Представляє собоюрозрахунок співвідношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язку показників. Найбільше розповсюдження отримали наступні групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

= коефіцієнти оцінки фінансової стійкості;

= коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності);

= коефіцієнти оцінки оборотності активів та капіталу;

= коефіцієнти оцінки рентабельності.

5. Інтегральний (факторний) фінансовий аналіз. Сутність його полягає в оцінці впливу окремих факторів на результативний показник. При цьому він може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розкладають на складові, так і зворотнім (синтез), коли окремі елементи поєднують у загальний результативний показник. Основні види такого аналізу:

= система інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства за методом фірми “Дюпон”;

= інтегральна система портфельного аналізу. Цей аналіз засновано на використанні “портфельної теорії”, у відповідності з якою рівень прибутковості портфеля фондових інструментів розглядається у взаємозв’язку з рівнем ризику портфеля.

Для якісного проведення оцінки фінансового стану необхідне створення достовірної інформаційної бази (системи інформаційного забезпечення), яка представляє собою процес безперервного підбору відповідних інформативних показників, що необхідні для здійснення аналізу, планування та підготовки управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства.

Зміст цієї системи залежить від специфічних особливостей окремого підприємства (галузевої специфіки, організаційно-правової форми, обсягів фінансової діяльності). Але в загальному вигляді показники системи інформаційного забезпечення можна розділити в залежності від джерел інформації на дві групи:

1. Показники, що формуються за рахунок зовнішніх джерел:

а) показники, які характеризують загальноекономічний розвиток держави (темп росту ВВП, обсяг емісії грошей, грошові доходи населення, індекс інфляції, облікова ставка НБУ) та показники галузевого розвитку (обсяг виробленої продукції, загальна вартість активів підприємств, сума власного капіталу підприємств, сума прибутку підприємств, в тому числі і операційного, індекс цін на продукцію галузі);

б) показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку:

= показники, які характеризують кон’юнктуру ринку фондових інструментів (види цінних паперів, котируємі ціни пропозиції та попиту, обсяги та ціни угод по основних видах фондових інструментів, зведений індекс динаміки цін)

= показник, які характеризують кон’юнктуру ринку грошових інструментів (кредитна ставка відсотка комерційних банків, депозитна ставка, офіційний курс окремих валют, курс купівлі-продажу окремих валют, встановлений комерційними банками).

в) показники, які характеризують діяльність контрагентів та конкурентів. Ці показники формуються окремо по банках, страхових компаніях, постачальниках продукції, покупцях, конкурентах.

г) нормативно-регулюючі показники. Ці показники характеризують особливості державного регулювання фінансової діяльності підприємств.

2. Показники, які формуються за рахунок внутрішніх джерел:

а) показники, що характеризують фінансовий стан та результати фінансової діяльності по підприємству в цілому. Формування цієї групи показників базується на даних основних форм фінансової звітності підприємств.

б) показники, що характеризують фінансові результати окремих структурних підрозділів підприємств. Система цієї групи показників використовується для поточного та оперативного управління всіма аспектами фінансової діяльності підприємств. Її формування здійснюється на базі управлінського обліку. Групи показників в процесі управлінського обліку формуються по наступних групах:

= по сферах фінансової діяльності підприємства;

= по регіонах діяльності;

= по центрах відповідальності.

в) нормативно-планові показники, які пов’язані з фінансовим розвитком підприємств. Ці показники використовуються в ході поточного та оперативного контролю за здійсненням фінансової діяльності. Виділяють дві групи:

= система внутрішніх нормативів, що регулюють фінансовий розвиток (нормативи окремих видів активів, нормативи витрачання фінансових ресурсів)

= система планових показників фінансового розвитку підприємства. Сюди входить вся сукупність показників поточних та оперативних фінансових планів.

Цим комплексом інформації користуються не тільки внутрішні, але й зовнішні суб’єкти в залежності від своїх інтересів. До внутрішніх користувачів відносяться:

· Управляючі (директора) підприємств;

· Власники (акціонери) підприємств;

· Фінансові менеджери всіх рівнів.

До зовнішніх користувачів відносять:

· Інвесторів

· Кредиторів

· Контрагентів підприємства по операційній діяльності

· Податкові служби

· Аудиторські фірми

· Фондова біржа

· Зовнішні консультанти та експерти.

Дата добавления: 2013-12-14