За­кони

За терміном дії (коротко-, середньо-, довгострокова).

Залежно від масштабності та тривалості цілей:

Стратегічна зорієнтована на вибір найбільш значущих цілей розвитку, визначення найважл. напрямів, методів і засобів їх досягнення й розрахована на відносно довготривалий період.

Тактична (поточна) п олітика — це політ. діяльність у кожній конкр. ситуації, спрямо­вана на реалізацію поставлених стратег. цілей.

Вона підпорядковується стратег. політиці й передбачає гнуч­кість, оперативність у застосуванні методів і засобів.

За пріоритетом (за метою): політика нейтралітету, національного прими­рення, "відкритих дверей", " великого стрибка", компромісів.

Американці Д. Мангейм і Р. Річ виокремлюють пари (політики-антиподи):

Прогресивна — реакційна (/ «маккартизм» в США).

Випереджаюча – реагуюча (випереджає сусп. свідомість (Ф. Рузвельт у 1930-ті роки, Петро І)

/ відстає від сусп. потреби і лише реагує, «навздогін» за стихійним розвитком,«хвостизм» (перебудова М. Горбачова)

Радикальна – консервативна (докорінні зміни / збереження статус-кво (лат. status-quo - «існуюче становище»)

Революційна – ліберальна (злам усієї системи сусп. відносин / проведення поверхових реформ, «кос­метичний ремонт» (реформи Олександра II в Рос. імперії)

Структура: (форма, зміст, процес)

1. Політ. організація - це сукупність інститутів (дер­жава, її органи, парт. та гром.-політ. інститути, групи тиску) та п.-правових норм що впорядковують

п. та ін. відносини у суспільстві. Елементи: сукуп­ність органів законод., вик. й суд. гілок влади; парт. та гром.-п. інститути; групи тиску; гром. орг-ії та рухи

2. Політ. свідомість -це сукупність уявлень, емоцій, почуттів, поглядів, оцінок і установок, які відображають ставлення людей до здійс­нюваної, а також

до бажаної політики (ідеології, програми, міфи та інші ідеальні образи і цілі, якими керуються суб'єкти). суб'єктивний бік політики.

На рівні раціон. ус­відомлення виступає як ідеологія, а на рівні емоцій, переживань і почуттів - як п. психологія.

3. Політ. відносини - різновид сусп. відносин, спрямованих на завою­вання, утримання й використання держ. влади (взаємодії сусп. груп між собою та з інститутами влади, між громадянами і владою, державою та громад. суспільством).

4. Політ. діяльність - різновид соц. активності суб'єктів, дії яких відбивають реалізацію ними своїх п. статусів та інтересів.

(закономірності) п. життя: не властиві такі ж стійкість і необхідність, як законам природи.

Закони структури виявляють сталість, ви­значеність зв'язків певної п. структури (держави, партії).

«Залізний закон олігархічних тенденцій» Р. Міхельса. Закон розподілу влади Ш.-Л. Монтеск'є

У законі розподілу влади виражено зв'язок між інститутами трьох гілок влади і розмежування компетенції, що надає нової якості їх взаємодії.

Закони функціонування торкаються сталості й визначеності зв'язків у процесі політ. діяльності в певному часово­му вимірі.

Наприклад, відчу­женість п. участі мас у тот. режимі. Закон взаємодії виб. і парт. систем М. Дюверже. Закон концентрації політ. держ. влади

Закон «циркуляції є літ» В. Парето

За­кони розвитку характеризують сталість і визначеність зв'язків при переході від однієї п. системи до іншої. Дія законів розвитку приводить до докорінних змін усіх п. струк­тур і до виникнення якісно нової системи п. відносин, наприклад, закон зміни п. режимів.

Закон «соціального ілюзіонізму» П. Сорокіна (невідповідності ідеалів революцій і соц. рухів їх соц. наслідкам (результатам)

Закон розвитку масових настроїв («охлократизація» суспільства)

Закон Платона-Арістотеля про занепад і загибель держави (кожна форма держави гине через внутр. суперечності, властиві її власному принци­пу, і зловживання цим принципом)

Закон деградації п. системи П. Сорокіна (перетворення п. системи на метасистему (систему, що функціонує «на себе») авторит. чи тот. типу

Дата добавления: 2013-12-14