Діалектика цивілізаційних і формаційних процесів суспільного розвитку

Політекономія, таким чином, вивчає виробничі відносини в їх єдності та взаємозв'язку з продуктивними силами й надбудовою. Вона з'ясовує закони, які лежать в основі функціонування виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ, тобто всього соціально-економічного розвитку суспільства.

Єдність і взаємодія продуктивних та виробничих відносин утворюють спосіб виробництва.

Спосіб виробництва в єдності з надбудовою (з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д.) утворюють суспільно-економічну формацію.

Таким чином, власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємин між людьми, але і форми розподілу створеного продукту, його обмін і споживання.

Продуктивні сили і виробничі відносини знаходяться у взаємодії та суперечливій єдності.

Єдність і взаємодія продуктивних сил, що знаходяться на певному рівні розвитку, і даного типу виробничих відносин утворюють суспільний спосіб виробництва.

Розрізняють 5 типів суспільних способів виробництва (відповідно до методології К. Маркса): первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний.

Економічні епохи розрізняються не тим, що виробляється, а тим як виробляється, якими засобами виробництва.

В залежності від індустріальної зрілості технологічного способу виробництва (етапів розвитку техніки) виділяють чотири технологічні способи виробництва:

- доіндустріальний,

- індустріальний,

- постіндустріальний,

- постекономічний.

Технологічний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин.

Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого значною мірою визначається прогресом науки і техніки. Тому межі між способами виробництва обмежують великі етапи історії людської цивілізації.

Історично обумовлений спосіб виробництва з відповідною йому надбудовою називається суспільно-економічною формацією.

Надбудова – конкретна політична структура, що визначається існуючими юридичними законами, а також сукупністю моральних норм, філософських поглядів, переконань, традицій, цінностей.

В економічному розвитку суспільства надбудова відіграє активну роль, однак наслідки залежать від того наскільки вона відповідає потребам розвитку суспільства: сприяє його розвитку, гальмує або вона нейтральна щодо економічного базису.

Виділяють наступні напрямки дії політики на економічний розвиток суспільства:

- нейтрально – не змінює поточного розвитку суспільства;

- негативно – гальмує, якщо протиставляє себе дії економічних законів;

- регресивно – діє всупереч економічним законам;

- позитивно, прогресивно – прискорює соціально-економічний розвиток шляхом використання законів природи і суспільства.

Таким чином, протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами є визначальною рушійною силою розвитку суспільного виробництва, зміни одного суспільного способу виробництва іншим, більш прогресивним.

Дата добавления: 2013-12-14