Концепції політики

Теологічні – надприродна інтерпретація суті політики і влади.

Натуралістичні– природа політики пов’язується з впливом природного середовища, властивостей живих організмів, психологічних особливостей людей.

Соціальні –політика характеризується через вплив інших сфер суспільного життя та соціокультурні характеристики суб’єктів політики.

Раціонально-критичні – політика пояснюється внутрішніми причинами, компонентами і процесами.

У сучасній політології не існує єдиного загальноприйнятого визначення політики. Десятки наукових трактовок, що сформувалися у межах різноспрямованих дослідницьких шкіл та підходів, прийнято розділяти на три групи.

Перша група соціологічних трактовок включає у себе визначення, що характеризують політику через інші сфери суспільного життя:

· Економічні визначення розглядають політику як сферу, що повністю залежить від економічних відносин.

· Стратифікаційні визначення політики базуються на тезі, що політика є суперництвом певних соціальних груп.

· Правові трактовки виходять з того, що політика є похідною від права.

· Нормативно-етичні визначення ставлять за метуполітики досягнення блага для всього суспільства.

До другої групи увійшли субстанційні трактовки, які виявляють основу, матерію, сутність політики:

· Владні визначення розглядають політику як діяльність, спрямовану на владу.

· Інституційні визначення трактують політику як участь у справах політичних інститутів: держави, партій, громадських організацій.

· Антропологічні визначення бачать сутність політики у колективній природі людства.

· Конфліктно-консенсусні визначення надають конфлікту статусу рушійноїсили у політичних процесах, а саму політику визначають як діяльність з мирного або насильницького врегулювання конфліктів.

· Ступінь інтенсивності об’єднання або роз’єднання людей розкриває визначення політики як відносин “друзів” та “ворогів”.

На системному підході заснована третя група науково сконструйованих трактовок політики:

· Діяльні визначення трактують політику як діяльність з прийняття та реалізації рішень.

· Телеологічні визначення розглядають політику як діяльність, спрямовану на досягнення колективних цілей.

· Системні визначення виходять з того, що політика є самостійною системою, яка відокремлена від інших областей суспільства, але водночас постійно контактує з ними.

Суб’єктом політики може виступати:

1) особистість;

2) соціальна спільнота;

3) політичний інститут.

Особистість як суб’єкт політики. Відрізняють три рівня участі індивіда у політиці:

· політик за випадком (участь у голосуванні на виборах);

· політик за сумісництвом (основна професія не пов’язана з політикою);

· політик за фахом (політична діяльність перетворюється на головне джерело доходів).

Серед соціальних спільнот як суб’єктів політики виділяють:

· соціальні групи (молодь, жінки, релігійні угруповання тощо);

· соціальні страти (середній клас);

· нація, етнос;

· людство.

До політичних інститутів відносяться:

· держава;

· партія;

· суспільна організація;

· громадській рух;

· міжнародні організації.

Серед функцій політики виділяють такі:

1. Загальна організація суспільного життя.

2. Задовільнення владних інтересів усіх груп суспільства.

3. Раціоналізація конфліктів та протиріч.

4. Примус в інтересах окремих прошарків населення або суспільства в цілому.

5. Соціалізація особистості шляхом її включення у складний світ політичних відносин.

6. Підтримка та укріплення цілісності суспільства як соціальної системи.

7. Забезпечення суспільного порядку та організованості.

Як будь-яке явище навколишнього світу політика складається з трьох базових структурних компонентів: форми, змісту та процесу (див. табл. 2).

Таблиця 2.

Дата добавления: 2013-12-14