Нормативно-правові акти з охорони праці

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбаченні законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору” (Міжнародна організація праці (МОП) – перша спеціалізована установа ООН, Системи стандартів безпеки праці щодо охорони праці для країн СНД, міжнародний стандарт OHSAS 18001-99 „Система менеджменту охорони здоров’я та безпеки персоналу”).

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці (ст.4 Закону України „Про охорону праці”) є пріоритет життя та здоров’я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю, встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану; інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

У розділі ІІ „Гарантії прав громадян на охорону праці” передбачено, що роботодавець зобов’язаний інформувати працівника про умови праці (під час укладання трудового договору); виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці або в разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань (оплата з Фонду соціального страхування від нещасних випадків); відшкодувати шкоду, заподіяну на виробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно колективного договору; зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт, якщо це загрожує його здоров’ю та життю та ін.

У законі є статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

Законодавчою базою охорони праці є Кодекс законів про працю (КЗпП), який включає наступні глави:

Глава І. Загальні положення

Глава ІІ. Колективний договір

Глава ІІІ. Трудовий договір

Глава ІІІ-А. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників

Глава ІV. Робочий час

Глава V. Час відпочинку

Глава VІ. Нормування праці

Глава VІІ. Оплата праці

Глава VІІІ. Гарантії і компенсації

Глава ІХ. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації

Глава Х. Трудова дисципліна

Глава ХІ. Охорона праці

Глава ХІІ. Праця жінок

Глава ХІІІ. Праця молоді

Глава ХІV. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням

Глава ХV. Індивідуальні трудові спори

Глава ХVІ. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями

Глава ХVІ-А. Трудовий колектив

Глава ХVІІ. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення

Глава ХVІІІ. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Дата добавления: 2013-12-14