С п о с о б и в і д б о р у п р о б

О с о б л и в і в и м о г и д о в и п р о б у в а н н я.

· Випробування повинно бути достовірним. Помилка у випробування може суттєво спотворювати контури рудних тіл, призвести до похибки у підрахунку запасів та призвести до хибного висновку про доцільність розробки родовища. Достовірність випробування забезпечується раціональним вибором видів проб, їх розмірів та розміщення, способів відбору, обробки та аналізу проб. Для дотримання вимог достовірності застосовують контроль випробування, який дозволяє оцінити його похибку та уникнути грубих помилок.

· Випробування повинно бути повним. По-перше, в руді повинні бути виявленими всі цінні компоненти, які заслуговують на увагу. По-друге випробуванням повинно бути охопленим все родовище. Комплексне використання мінеральної сировини з кожним роком набуває все більшого значення.

· Випробування повинно бути оперативним. Воно не повинно затримувати процес видобутку і переробки мінеральної сировини. Від результатів випробування залежить напрямок проходки гірничих виробок, оперативність у підрахунку запасів, планування обсягу робіт.

· Випробування повинно бути економічним і високопродуктивним. Необхідно при найменших витратах прагнути забезпечити необхідну достовірність випробування.

Є три послідовні операції випробування: відбір, обробка та аналіз.

Різноманіття видів мінеральної сировини і умов її залягання зумовлює велику кількість відбору проб. Проби можуть відбиратися з гірничих виробок та відслонень, свердловин або з відбитої породи.

3.3.1. Штуфний спосіб. Штуфний спосіб найчастіше використовують при пошуках для виявлення первинних геохімічних ореолів розсіювання (під час металометричної зйомки), а також при розвідці для вивчення мінерального складу, петрографічних особливостей та деяких фізичних властивостей (об’ємної маси, пористості, вологості, тривкості тощо) корисної копалини.

В пробу відбираються типові штуфи (куски) або декілька штуфів масою 0,2 – 2 кг від цілика або з відбитої породи. Якщо тіло корисної копалини має складну будову, то штуфи слід брати з кожного типу руди.

Штуфний спосіб, як правило, непридатний для вивчення хімічного складу руди та оконтурювання рудних тіл (explain). Лише у поодиноких випадках, коли зруденіння дуже рівномірне, штуфний спосіб може дати певне уявлення про хімічний склад руди. Перевагами штуфного способу є: висока оперативність та простота відбору.

3.3.2. Точковий спосіб. Матеріал проби складається із шматочків (часткових проб) розміром 1,5-3см та масою 10 – 20г, рідше до 50 г, відбитих в певних точках з руди у цілику. Точки відбору часткових проб розташовуються за певною системою залежно від характеру розподілу досліджуваних компонентів. Сітка відбору проб, залежно від напрямку мінливості вмісту цінного компоненту можу бути квадратною, ромбічною або прямокутною. Відстань між частковими пробами залежить від нерівномірності розподілу компонентів: за квадратної сітки 10 х 10 см, або 20 х 20 см, за прямокутної та ромбічної 10 х 20 або 20 х 40 см.

Достовірність точкового способу відбору проб прямо пропорційна кількості часткових проб. Сприятливим структурами для даного способу є масивні і вкраплені та у тому числі прожилкові-вкраплені та смугасті з нерівномірним розподілом мономінеральних агрегатів.

Точковий спосіб має високу продуктивність, але дещо поступається за достовірністю борозновому способу. Тому він придатний для відбору проб у підготовчих та очисних виробках при експлуатації родовищ, представлених рудними тілами середньої і великої потужності.

3.3.3. Борозновий спосіб. Найбільш широко використовується при випробуванні гірничих виробок. Він застосовується для більшості корисних копалин, але особливо ефективний при випробуванні смугастих та шаруватих руд, для яких характерна максимальна мінливість зруденіння за потужністю рудного тіла (draw illustration). НЕ можна використовувати спосіб при нерівномірному плямистому або гніздовому розподілі цінних мінералів, а також при дуже малій потужності (10 - 20см) рудних тіл.

Існує три варіанта відбору борознових проб: борозна правильного прямокутного перетину, пунктирна та об’ємна. (give description that and general sequencing take off simples: підготовка площини та розмітка борозни; зарубка борозни; сколювання корисної копалини між зарубками; збір матеріалу з брезенту або жолоба; документація та маркування проби).

3.3.4. Шпуровий спосіб. Матеріалом проби слугує буровий пил, який утворюється при бурінні шпурів з продувкою, або шлам при бурінні з промивкою. Відбір проб принципово не відрізняється від борознового способу. Поверхня шпура має правильну циліндричну форму, тому можна вважати, що пропорційність кількості матеріалу довжині проби витримується більш строго, ніж при відборі борозни. Але це тільки для масивних і слабо тріщинуватих порід. У тріщинуватих породах спостерігається вибіркова втрата матеріалу, що знижує достовірність випробування. Глибина шпурів при бурінні звичайними перфораторами може сягати 7 – 8 м, а колонковими - до 50 – 70 м. Головним недоліком шпурового способу є те, що за матеріалом проби важко або неможливо визначити межі рудного тіла, його будову, контури природних типів та ґатунків руд. Перевага шпурового способу полягає у механізації випробування, суміщеного з проходкою гірничої виробки, у високі продуктивності та відсутності необхідності дробіння проб.

3.3.5. Задирковий спосіб. За малої потужності рудних тіл (не більш як 15 – 20 см) або при дуже нерівномірному розподілі зруденіння за площиною вибою пробу беруть задиркою, тобто зняттям шару руди потужністю 3 – 10 см, рідко 20 см. Показність (рос «представительность») проби забезпечується ретельним вирівнюванням поверхні вибою перед випробуванням та жорстким дотримуванням глибини задирки за всією площиною. Цей спосіб дуже трудовитрат ний, тому використовують його рідко, коли інші способи виявляються недостовірними. Іноді задирковий спосіб використовується як контрольний при встановленні похибки інших способів відбору проб.

3.3.6. Горстьовий спосіб. Являє собою варіант точкового випробування руди або рудної маси. Він полягає у відборі часткових проб з поверхні відвалів, рудної маси з вагонеток, самохвалів за квадратною або прямокутною сіткою. Кількість часткових проб коливається від 10 до 50. Маса окремих часткових проб 50 – 600 г. Щільність мережі часткових проб залежить від ступеню мінливості компоненту у пробі, величини та однорідності розмірів окремих шматків.

Для забезпечення показності випробування необхідно, щоб співвідношення матеріалу різної якості в пробі та руді було однаковим. Для цього необхідно з точок відбору часткових проб відібрати як великий так і дрібний матеріал. Горстьовий спосіб високо продуктивний, так як виключає необхідність відбойки руди, випробування цим способом не затримує роботу у вибої виробки (This is’nt quite so).

3.3.7. Спосіб вичерпування. На відміну від горстьового, при способі вичерпування часткові проби беруться не з поверхні відвалу, а на всю його глибину, що дозволяє виключити вплив сегрегації рудного матеріалу на похибку випробування. Цей спосіб використовується при випробуванні відвалів, хвостів збагачувальної фабрики та інш. Відбір часткових проб за сіткою, розбитою на поверхні відвалу, здійснюється жолонкою, спеціальним пробовідбірником або трубою. Спосіб вичерпування часто застосовується для скорочення об’єму проб у процесі їх збагачення.

Спосіб вичерпування і горстьовий служать основним засобом випробування не тільки відбитої рудної маси, але й відвалів гірничих робіт, а також для товарного випробування гірничорудної продукції (руди, концентратів) при її транспортуванні (у вагонах, самосвалах, баржах тощо).

3.3.8 Відбір проб при колонковому бурінні. Це найбільш поширений спосіб відбору проб при геологорозвідувальних роботах. Матеріалом проб служить переважно керн, рідше – буровий шлам. Достовірність випробування по керну залежить від повноти його виходу, а також від ступеню нерівномірності розподілу мінералів у руді (explain as raise outlet of core).

Проби з керну відбираються за умови що вихід його 70 і більше відсотків. Керн може використовуватися для хімічного, мінералогічного, технічного і технологічного випробування. Зазвичай в пробу береться половина керну, рідше четверта частина або весь керн. Для відбору проби використовується кернокол або проба відбирається вручну. В останні роки для відбору керну використовують каменерізний станок.

Для підвищення достовірності випробування при низькому виході керну використовуються дані каротажних досліджень, які дозволяють вточнити положення і контакти рудного тіла, а іноді і склад руди (example from Uchkoschkon).

При безкерновому бурінні ударно-канатним способом матеріал для проби (шлам) відбирається жолонкою, а при ручному і ударно-обертальному бурінні буровою ложкою, стаканом або за допомогою змійовика.

Дата добавления: 2013-12-14