Термін держава в юридичній літературі розглядають по-різному

Держава являє собою особливу форму організації суспільства, сутність якої зумовлена історичним етапом його розвитку.

Якщо розглядати термін "держава" у субстанціональному, атрибутивному, інституційному і міжнародному значенні, то таким чином:

ü у субстанціональному значенні держава — орга­нізоване в певні корпорації населення, що функ­ціонує в просторі й часі;

ü в атрибутивному значенні — це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного сус­пільства;

ü в інституційному значенні — це апарат публіч­ної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу;

ü в міжнародному значенні державу розглядають як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність терито­рії, населення і суспільної влади.

Отож, можливо зробити висновок, що держава — це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини насе­лення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління за­гальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління за­гальносуспільними справами.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ
1. Суверенітет	Повнота, верховенство і неподільність державної влади у межах держави (внутрішній суверенітет). Са­мостійність і незалежність держави у зовнішніх відносинах з іншими державами (зовнішній суверенітет).
2. Територіальність	Державна влада обмежена певною те­риторією, на яку поширюється суверенітет держави.
3. Народонаселення	Суб'єктом і об'єктом державної влади є народ — громадяни (піддані) даної держави.
4. Наявність апарату керування і примусу (механізму дер­жави)	Система органів та організацій, які утворені держа­вою для реалізації її функцій і задач.
5. Публічно-політичний характер державної влади	Існують державно-правові інститути, відділені від населення, що виражають волю панівних верств населення (со­ціальної групи, блоку класових сил, більшості народу); публічна (державна) влада — влада, яка не співпадає з населенням, але виступає від його імені, забезпечує державний примус.
6. Легалізований примус (насильство)	Держава (її органи) мають право застосовувати примус до всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства на території держави.
7. Універсальність	Держава — єдина універсальна органі­зація на території країни, яка охоплює все населення, вста­новлює адміністративно-територіальний поділ, інститут гро­мадянства і негромадянства.
8. Правові норми	Легалізують діяльність держави, регулю­ють громадські відносини, санкціонуються й охороняються державою.
9. Податкова система і спеціальний матеріальний фонд(скарбниця, бюджет)	Податки — це матеріальні кошти, які стягує держава з населення, необхідні для утримання держав­ного апарату (фінансова основа його діяльності), розв'язання загальносоціальних задач держави.

Дата добавления: 2013-12-14