Моделі креативної поведінки

Багатофакторні моделі творчості

Модель Фельдгусена (Feldhusen, 1995). Основними детермінантами творчості є три елементи: метакогнітивні навички (уміння вгадувати причини, по-новому використовувати знайомі прийоми і передбачати наслідки деяких дій); база знань та особистісні характеристики (мотивація, установки, цінності, стилі) (Feldhusen, 1995). Суттєвими рисами для творчості Фельдгусен вважає високі рівні енергії, незалежність, позитивну Я-концепцію, вміння підмічати деталі та стійкі закономірності.

Модель Вудмена та Шонфельда (Woodmen, Shoenfeldt, 1989). У цій моделі творчість розглядається як результат взаємодії пов'язаних між собою п'яти компонентів:

- умови життя в минулому (порядок народження, рання соціалізація);

- особистісні змінні, серед яких розрізняють особистісні риси (локус контролю, догматизм, автономність), когнітивні стилі (дивергентне мислення, перцептивна відкритість) і особистісні чинники (цінності, наміри);

- ситуативні змінні, такі як периферичні фізичні та культурні чинники, та чинники, що мають безпосередній вплив, - ролі, організаційні чинники винагороди і покарання;

- творча поведінка в різних формах; наслідки (невизнання справжніх креативних результатів або незаслужене визнання).

- наслідки (невизнання справжніх креативних результатів або заслужене визнання)

Модель Айзенка (Eysenck, 1993). Айзенк вважав, що творчі досягнення визначаються трьома видами змінних:

- когнітивні чинники (інтелектуальні здібності, знання, технічні вміння, особливі таланти),

- чинники оточення (політико-релігійні, культурні, соціально-економічні, освітні - особистісні змінні (внутрішня мотивація, впевненість у собі, нонконформізм і креативність).

Айзенк вважав, що у креативному процесі, як і в психотичному, проявляється така особливість мислення, як залучення багатства асоціацій ілюзій.

«Креативність можна виміряти безпосередньо як рису, однак отримані таким чином оцінки лише незначно корелюють з оцінками творчих досягнень; креативність є необхідною, але не достатньою умовою творчих досягнень. Вона взаємодіє, можливо, мультиплікативно, з іншими змінним такими як інтелект, мотивація й особистісні параметри. Ознаками креативності є певні когнітивні стилі (мислення із залученням багатства асоціацій та алюзій, вільний плин думок), використання яких сприяє шви кості та оригінальності мислення. Когнітивний стиль такого типу тісно пов'язаний із психотизмом, внаслідок чого існує багато зв'язків між психозами та креативністю. Психоз як такий, звичайно, радше перешкоджає творчим досягненням, хоча він і пов'язаний з такою рисою, як 'креативність'; психоз відіграє негативну роль у складному взаємозв'язку чинників, якими зумовлені творчі досягнення. Психотизм прямо пов'язаний як з рисою 'креативність', так і з творчими досягненнями, причому спільною ланкою є асоціативний характер мислення» (Eysenck, 1994).

Всі чинники (КОГНІТИВНІ, оточення, особистісні риси) діють мультиплікативно, або синергетично, в результаті чого стають можливі творчі досягнення. Айзенк також продемонстрував, що існують відмінності в законах розподілу творчих здібностей (креативності як рис творчих досягнень (Eysenck, 1993). Оцінки креативності як риси в результаті тестування дивергентного мислення підпорядковуються закону нормального розподілу (закону Гауса). Оцінки креативності як творчих досягнень розподіляються за законом Прайса (Ргісе, 1963). Крива розподілу Прайса має асиметричну J-подібну форму. Такий вигляд розподілу о: чає, що більша частина творчих досягнень у будь-якій сфері є результатом діяльності невеликої кількості людей.

Модель Амабайл (Аmabile, 1983). Ця модель творчості аналогічна моделі Айзенка. У ній дослідниця синтезувала результати досліджень творчого процесу. Амабайл стверджує, що під креативністю слід розуміти поведінку, яка зумовлена констеляцією особистісних характеристик, когнітивних здібностей і умов соціального середовища. У контексті моделі Айзенка й Амабайл риса «креативність» розуміється як один із важливих когнітивних аспектів креативної поведінки.

Дата добавления: 2013-12-14