Почуття

Вступ

З часів Платона все психічне життя людини ділиться на три відносно самостійні сутності: розум, воля і почуття, чи емоції. Розум і воля в якійсь мірі підкоряються нам, емоції ж завжди виникають і діють крім нашого бажання. Під умінням управляти емоціями найчастіше мається на увазі вміння приховувати їх. Соромно, але робиться вигляд, що байдуже або ховається; прикро, але зовні тільки роздратування чи гнів. Людина може не показувати свої емоції, але вони від цього не слабшають, а частіше стають ще болісніше або приймають захисну форму агресії. Керувати емоціями просто необхідно, але щоб управляти ними, потрібно знати про них якомога більше.

Г.Х. Шингаров пише: "... щоб предмет зовнішнього світу виступив в якості мети вольової дії, він повинен бути не тільки пізнаний, алелюдина

повинна ще усвідомити," відбити "його значення для задоволення своїх потреб (особистих і суспільних), тобто повинен виступити в якості об'єкта емоційного відображення ".

Емоції та почуття - особистісні утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Емоції звичайно випливають за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосереднім відображенням, переживанням сформованих відносин, а не їх рефлексією. Емоції здатні передбачати ситуації та події, які реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережиті раніше або уявних ситуаціях. Потреба у вираженні почуттів так само природна, як потреба в диханні або їжі.

Почуття́ (від старослав'янського слова "чути") це:

· свідомості з-за більш чи менш складного поєднання різного роду відчуттів.

· Складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальнихфункцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

· Емоційний аспект розумового життя та його виявлень на відміну від інтелектуального, вольового, чи діяльного аспектів.

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

На відміну від емоцій і настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають щодо чого або когось, а не ситуації в цілому. «Я боюсь цієї людини» — це почуття, а «Мені страшно» — це емоція.

В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.

Згідно з І. П. Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв'язків. «Тут виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стомленості, задоволення і прикрості, радості, торжества і відчаю тощо. Мені здасться, що часто такі почуття при зміні звичайного способу життя, при припиненні звичайних занять, при втраті близьких людей… мають своє фізіологічне підґрунтя значною мірою в зміні, в порушенні старого динамічного стереотипу й у складності становлення нового» (І. П. Павлов). У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, викликає захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є почуття, що викликаються поетичними творами. Усвідомлюючи ситуацію, що викликає певні почуття та самі почуття, ми можемо зменшити силу переживання, стримувати, регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвий стан при цьому зберігаються.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяють чималу увагу їхньому висвітленню тощо. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживаюгь гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони вшляхетнюють особистість, надихають її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їхнього формування.

Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність — головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність імпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку.

Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями. Праця як справа честі, гуманістичне ставлення до діяльності роблять праксичні почуття важливим чинником боротьби за високу продуктивність та якість праці.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить віднавчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.

2. Емоції

Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.

На відміну від почуттів, емоції не мають об'єктної прив'язки: вони виникають не щодо кого чи чого-небудь, а по відношенню до ситуації в цілому. «Мені страшно» — це емоція, а «Я боюся цієї людини» — це почуття. У зв'язку з цим емоції, на відміну від почуттів, не можуть бути амбівалентними: як тільки ставлення до чогось стає одночасно і поганим і хорошим, це щось можна назвати об'єктом, а емоційні процеси по відношенню до нього — почуттями.

На відміну від афектів, емоції можуть практично не мати зовнішніх проявів, значно триваліше за часом і слабше за силою. Крім того, афекти сприймаються суб'єктом як стан його «я», а емоції — як стан, що відбуваються «в ньому». Це особливо помітно, коли емоції є реакцією на афект, наприклад коли людина відчуває страх за своє майбутнє, як реакцію на щойно відчутий спалах гніву (афект).

Під переживаннями ж зазвичай розуміють виключно суб'єктивно-психічну сторону емоційних процесів, не включаючи фізіологічні складові. Одна з найважливіших особливостей емоцій — їх індекаторний характер, тобто здатність формуватися по відношенню до ситуацій і подій, які реально в цей час можуть не відбуватися, і існують тільки у вигляді ідеї про пережиті, очікувані чи уявні ситуаціях.

Інша важлива особливість — їх здатність до узагальнення і комунікації (емоції можуть передаватися між людьми або тваринами).

1. Настрій — найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій:

· органічні процеси (хвороба, втома погіршують настрій; здоров'я, повноцінний сон піднімають настрій);

· зовнішнє середовище (бруд, шум, важке повітря, неприємний колір погіршують настрій; чистота, тиша, свіже повітря, затишок піднімають настрій);

· взаємовідносини між людьми (образа, грубість погіршують настрій; привітність, довіра, такт піднімають настрій);

· мислені процеси (образи, в яких відображаються негативні емоції погіршують настрій; образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій;).

2. Пристрасть — виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків).

3. Афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють.

За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:

· Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).

· Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).

За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють:

· Позитивні емоції — породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення,упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).

· Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга,розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі,сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, стид,відраза і т. д.).

Також окремо виділяють: нижчі емоції, що пов'язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, егоїзму тощо) івищі, дійсно людські емоції-почуття: обов'язку, любові, товариства, сорому тощо

Десять фундаментальних емоцій –це цікавість, радість, здивування, гнів, горе, огида, відраза, страх, сором, вина.

Кожна фундаментальна емоція має властиві тільки для неї адаптивні функції з унікальними мотиваційними якостями, винятково важливими для кожного індивиду та для всього виду.

Емоції називаються фундаментальними, оскільки кожна з них має:

1. специфічні внутрішньо детерміновані нервові субстрати;

2. характерні мімічні або нервово-м'язові виразні комплекси;

3. відмінне суб'єктивне переживання або феноменологічну якість.

Жоден з цих компонентів не утворює емоцію самостійно. Цілісна емоція (або повний емоціональний процес) вимагає всіх цих трьох компонентів, хоч в одному з них — виражальному комплексі — і тривалість, і інтенсивність послаблюються соціалізацією.

Емоції виявляються у зовнішній поведінці і у перебудові внутрішнього середовища організму, що має своєю метою адаптацію організму до середовища проживання. Наприклад емоція страху готує організм до «поведінки уникнення»: активізується орієнтовний рефлекс, що активує система мозку, посилюється робота органів чуття, в кров виділяється адреналін, посилюється робота серцевого м'яза, дихальної системи, напружуються м'язи, сповільнюється робота органів травлення тощо. Те, що безліч фізіологічних змін, пов'язаних з емоціями, проявляються в активації вегетативної нервової системи має важливе прикладне значення: у клінічній та науково-дослідницькій практиці широко використовуються такі її параметри, як артеріальний тиск, пульс, дихання, реакція зіниць, стан шкірних покривів (в тому числі, елевація волосся шкіри), активність залоз зовнішньої секреції, рівень глюкози в крові.

До того, як емоції проявляться у свідомості (на рівні кори головного мозку), інформація від зовнішніх рецепторів обробляється на рівні підкірки, гіпоталамуса, гіпокампу, досягаючи поясної звивини. Система гіпоталамуса і мигдалини забезпечують реакцію організму на рівні найпростіших, базових форм поведінки.

3. Емоції і почуття в житті людини

3.1 Позитивний вплив емоцій і почуттів на людину

Емоційний фактор відіграє важливу роль у розвитку людини, а емоційне виховання - не лише одна із значущих цілей виховання, але й не менш важливий компонент його змісту. Емоція - це складне і стабільне переживання, пов'язане із суспільними потребами людини, важлива складова частина його духовного життя і внутрішній мотив поведінки, опосередкований чинник і контрольна сила / 15, с. 19 /.

На важливу мобілізаційну, інтегративно-захисну poль емоцій у свій час вказував П. К. Анохін. Він писав: "Роблячи майже моментальну інтеграцію (об'єднання в єдине ціле) усіх функцій організму, емоції самі по собі і в першу чергу можуть бути абсолютним сигналом корисного або шкідливого впливу на організм, часто навіть раніше, ніж визначені локалізація впливів і конкретний механізмвідповідної реакції організму ". Завдяки вчасно виниклої емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він в змозі швидко з великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, не визначивши ще його тип, форму, інші приватні конкретні параметри.

Позитивне емоційне збудження покращує виконання більш легких завдань і утрудняє - більш складних. Але при цьому позитивні емоції, пов'язані з досягненням успіху, сприяють підвищенню, а негативні, пов'язані з неуспіхом, - зниження рівня виконання діяльності, навчання.

Позитивні емоції роблять істотний вплив на перебіг будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної. Регулююча роль емоцій зростає у тому випадку, якщо вони не тільки супроводжують ту чи іншу діяльність (наприклад, процес навчання), але і передують їй, віщують її, що готує людину до включення в цю діяльність. Таким чином, емоції і самі залежать від діяльності та надають на неї свій вплив.

Позитивні емоції (радість, блаженство, симпатія) створюють у людини оптимістичний настрій, сприяють розвитку його вольової сфери, негативні (горе, презирство, заздрість, переляк, тривога, ненависть, сором), навпаки, формують безвольність і слабкість. Проте ж таке альтернативне поділ не завжди виправдане: і в негативних емоціях закладено "раціональне" зерно. Той, хто позбавлений почуття суму, також жалюгідний, як і людина, що не знає, що таке радість або втратив відчуття смішного. Якщо негативних емоцій не надто багато, вони стимулюють, змушують шукати нові рішення, підходи, методи. Можна також виділити нейтральні (зі свого знаку) переживання: такі стану спокійного споглядання, подиву, цікавості, байдужості.

У фізіологічному плані позитивні емоції, впливаючи на нервову систему людини, сприяють оздоровленню організму, а негативні руйнують його, ведуть до різних захворювань. Але ми іноді можемо відчувати і амбівалентні почуття (емоційно суперечливі). Емоційна сфера людини дуже добре виявляється в його темперамент. Позитивні емоції мають потужний вплив на поведінкові процеси і мислення.

Позитивне мислення. Перебуваючи в хорошому настрої, людина міркує зовсім не так, як тоді, коли перебуває в поганому.Дослідження показали, що гарний настрій проявляється в позитивних вільних асоціаціях, у творі веселих історій при опитуванні щодо ТАТ (тематичний тест на апперцепції). ТАТ включає набір карток з невизначеними за змістом картинками, допускають довільне тлумачення піддослідними, які отримують посібник скласти розповідь до кожної картинки. Інтерпретація відповідей дозволяє судити про риси особистості, а також про тимчасове, поточний стан випробуваного, його настрої.), Доброзичливих описів соціальних ситуацій, сприйнятті себе як соціально компетентної особистості, почуття впевненості в собі і самоповагу.

Пам'ять. У хорошому настрої легше згадати радісні події в житті або слова, наповнені позитивним змістом. Загальноприйнятим поясненням подібного явища є те, що пам'ять грунтується на мережі асоціативних зв'язків між подіями і уявленнями. Вони взаємодіють з емоціями, і в той момент, коли індивід знаходиться в кокам-то певному емоційному стані, його пам'ять налаштовується на події, асоційовані саме з цим станом / 14, с. 204-206 /.

Вирішення проблем. Люди, що перебувають у хорошому настрої, підходять до вирішення проблем інакше, ніж знаходяться в нейтральному або сумному настрої. Перші відрізняються підвищеною реакцією, здатністю виробляти найпростішу стратегію рішення і приймати першу ж знайдене рішення. Експерименти показали, що стимулювання гарного настрою (позитивних емоцій) призводить до оригінальних і різноманітним словесним асоціаціям, що говорить про потенційно більш широкому творчому діапазоні. Все це сприяє підвищенню творчої віддачі і сприятливо впливає на процес вирішення завдань.

Допомога, альтруїзм і симпатія. Багато досліджень показали, що щасливі люди відрізняються такими якостями, як щедрість і готовність прийти на допомогу іншим. Ці ж якості притаманні і для людей, в яких хороше настрій був викликаний штучною стимуляцією позитивних переживань (одержання невеликих подарунків, пригадування приємних подій тощо). Люди, які знаходяться в нормальному настрої вважають, що допомога іншим є компенсуючої і корисною акцією, що сприяє збереженню позитивного емоційного стану. Як показують спостереження, люди, які знаходяться в нормальному настрої і замечающие розбіжність між своїм власним станом і станом інших, намагаються якимось чином збалансувати це нерівність. Також доведено, що перебувають у хорошому настрої люди схильні більш позитивно оцінювати своє оточення, проявляти симпатію по відношенню до незнайомих людей, представленим лише повідомленням про їх життєвих позиціях. Встановлено, що на взаємини людей значний вплив робить і навколишнє оточення.

3.2 Негативний вплив емоцій і почуттів на людину

Негативна емоція дезорганізує діяльність, яка призводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення або усунення шкідливих впливів. Виникає емоційна напруженість. Вона характеризується тимчасовим зниженням стійкості психічних та психомоторних процесів, що, у свою чергу, супроводжується різними досить вираженими вегетативними реакціями та зовнішніми проявами емоцій.Виникає і розвивається вона у зв'язку з різними емоційними, психогенними, стресогенним та іншими факторами, тобто дуже сильними впливами на мотиваційну, емоційну, вольову, інтелектуальну сфери, супроводжуються різними емоційними реакціями, переживаннями.

Швидкість і ступінь розвитку в людини напруженості в чому визначається індивідуальними психологічними особливостями, зокрема, рівнем емоційної стійкості особистісної тривожності як здатності протистояти емоціогенним впливів, індивідуальної та особистісної значущості цих впливів і його вихідним станом / 21, с. 35 /.

Якщо з якоїсь причини людина робить аморальний вчинок, то тим самим підриває найважливіше підставу високої самооцінки і самоповаги. Виник неузгодженість між реальністю вчинку і потребою в сформованому образі Я може відображатися в негативних переживаннях, в почутті емоційного дискомфорту і невдоволення собою. Прагнучи зберегти перед іншими і перед собою "своє обличчя", суб'єкт шукає виправдання, апелюючи до будь-яких особистісним цінностям, нібито визначив зміст його вчинку. І навіть коли виник внутрішній конфлікт буде пережитий і стане давнім фактом індивідуальної історії суб'єкта, він збережеться у відмінній особливою міцністю емоційної пам'яті як комплекс негативних афективних переживань. В умовах різного роду моральних рішень ці емоції можуть відтворюватися і служити специфічним регулятором поведінки.

Звичайно, в реальному житті рівень морального особистісного розвитку досить індивідуальний. І суб'єкт у відповідності з ієрархією своїх особистісних цінностей і на основі відповідних їм переживань може вирішувати і на практиці вирішує позначену дилему морального вибору дуже по-різному.

Емоційний фактор може робити на людину дуже сильний вплив і навіть призвести до значно більш глибоким патологічних змін в органах і тканинах, ніж будь-яке сильне фізичний вплив. Відомі випадки смерті не тільки від великого горя, але й від занадто великої радості. Так, відомий філософ Софокл помер в той момент, коли натовп влаштував йому бурхливу овацію з нагоди представлення його геніальної трагедії. Вплив емоційного фактора на стан організму надзвичайно великий. Психічні напруги, особливо так звані негативні емоції - страх, заздрість, ненависть, туга, горе, печаль, смуток, злість - послаблюють нормальну діяльність центральної нервової системи і всього організму. Вони можуть з'явитися не тільки причиною важких захворювань, але й обумовити настання передчасної старості.Дослідження показують, що людина, яка постійно тривожиться, з часом відчуває ослаблення зору. Про це говорить і практика: люди, які багато плакали і пережили великі тривоги, мають слабкі очі. Серцебиття часто буває результатом боротьби між двома почуттями. Коли людина створює культ свого розуму, то страждає шлунок. Якщо створюється культ шлунка, то страждає голова. Тому між ними має бути гармонійне співвідношення. Почуття міри, на жаль, не властиво людині. На розум і здоровий глузд він покластися не може, тому що розум слабший почуттів і схильний до самообману. "Баланс психічних і фізичних станів є показник нормального стану", - зауважує С. Яковлєв / 25, с. 21 /.

Негативний вплив на людину робить також агресивне почуття. У статті "Агресія як інтегральне явище" / 12, с. 6 / Т. К. Касумов описує приклад як гнів Івана Грозного, призвів до смерті царевича, що, безумовно, не входило в плани царя, а сталося через трагічну випадковість. Почуття гніву захопило владу над царем, і агресія стала неминуча у своєму прояві. Розпач, усвідомлення того, що думка і воля зазнали краху, а почуття гніву запанувало, і що тепер ніщо не поверне сина, надане особою царя на картині Рєпіна.

У структурі агресивної поведінки почуття є тією силою (експресією), яка приводить в дію і в тій чи іншій мірі супроводжує агресію, забезпечуючи єдність і взаємопроникнення її сторін: внутрішньої (агрессіум) і зовнішньої (агресивна дія). Агресивна почуття - це, перш за все, здатність людини відчувати такі емоційні стани як злість, гнів, ворожість, помста, образа, задоволення та інші. У такі стани людей можуть втягувати як неусвідомлюваний (наприклад, спека, шум, тіснота), так і усвідомлювані (ревнощі, конкуренція та інші) причини. Формування і розвиток агресії здійснюється на переплетенні почуттів і думок. І чим більше будуть панувати (превалювати) думки, тим сильніше і витонченішими виявляться агресивні дії, тому що тільки думка може конфліктувати, спрямовувати та планувати агресію.

Потенціал емоцій, їх можливості в регуляції діяльності, вчинків людини визначаються (розкриваються і обмежуються) діапазоном, рівнем і ієрархією потреб, які характеризують широту і рівень особистісного розвитку людини, систему його основних особистісних цінностей. Етичні, естетичні, пізнавальні та інші емоційні мотиви (переживання) можуть регулювати діяльність лише в міру того, наскількивідповідають цим мотивами сторони дійсності (у тому числі і власних дій, вчинків) будуть відображені і втілені в системі особистісних цінностей і яке місце вони будуть в ній позичати.

Дата добавления: 2013-12-14