Нормативна база редагування

Завдання

1. Що таке галузі редагування і аспекти редагування?

2. Який контроль над текстом можна здійснювати за допомогою комп’ютера?

3. Яка роль комп’ютерних словників у редагуванні тексту?

3 Загальні і конкретні норми редагування. Види норм. Динамічність нормативної бази. Творче редагування

3.1 Нормативна база редагування.

3.2 Загальні норми.

3.3 Конкретні норми.

3.3.1 Види конкретних норм.

3.3.2 Типи норм.

3.3.3 Зафіксовані і незафіксовані норми.

3.3.4 Об’єктивні та суб’єктивні норми.

3.4 Основна суперечність нормативної бази.

3.4.1 Потужність нормативної бази.

3.4.2 Вибір нормативної бази.

3.5 Динамічність нормативної бази.

3.6 Творче редагування.

3.6.1 Етапи творчого редагування.

Будь-яке повідомлення можна передати безконечною кількістю способів. При цьому їх будують, використовуючи певні параметри, списки, шаблони, структури (моделі) та положення. Проте кожне суспільство накладає на повідомлення певні конвенційні обмеження (на мову, композицію, стиль і т. п.). Та й реципієнт сприймає його найефективніше тоді, коли воно має строго визначену одну чи кілька можливих варіантів форми, тобто особливості сприйняття реципієнта також накладають на повідомлення обмеження. Таким чином, внаслідок наявності перелічених обмежень з усієї безконечної множини варіантів залишають лише якусь мінімальну їх кількість. Ця мінімальна кількість повідомлень є оптимальною. Такі оптимальні варіанти повідомлень вважають нормативними і з них виділяють самі норми. Норма -це параметр, список, шаблон, структура (модель) чи положення, які в оптимальних повідомленнях служать для вираження компонентів їх структури. Проте, існують і інші визначення норми. Так, норма - сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Хоча норма є поняттям історично змінним, проте ця історична змінність поєднується з відносною стабільністю норм на кожному певному історичному етапі. Норми можуть бути суворими й такими, що припускають варіативність у використанні тих чи інших засобів.¹ Видатний український мовознавець С. І. Ожегов, розглядає норму, як збірне поняття, але під нормою часто розуміють і окремий факт мови, який є єдино можливим або найкращим варіантом для якогось конкретного випадку.

Як і будь-які інші, норми редагування мають структуру, в яку входить:

- агент норми (той, хто встановив норму; наприклад, суспільство, Національна Академія Наук, Книжкова палата, Держстандарт, дослідники редагування тощо);

- адресат норми (виконавець норми; наприклад, автор, редактор, конструктор, художник);

- зміст норми (дія, яку повинні або не повинні виконати; наприклад, повинні чи не повинні виправити текст);

- характер норми (норма зобов'язує, дозволяє, забороняє виконання певної дії; наприклад, норми зобов'язують подавати вихідні відомості, дозволяють поміщати в деяких виданнях покажчики, забороняють вживати деякі неевфонічні слова);

- умови норми (обставини, за яких повинна або не повинна виконуватися певна дія);

- санкції (можливі наслідки невиконання певної норми; наприклад, через неправильне визначення читацької адреси реципієнти можуть або не зрозуміти повідомлення, або воно може бути для них нецікавим).

Наявність такої структури норм вимагає вироблення єдиного спільного підходу до всіх норм редагування незалежно від їх специфіки.

Норми редагування досліджені й каталогізовані поки що не в повному обсязі. Навіть у довідковій та навчальній літературі часто нема вичерпних переліків груп норм, що їх повинні контролювати редактори. Особлива трудність каталогізації норм редагування полягає в тому, що частина з них взагалі ніде не зафіксована.

У ЗМІ виділяють нормативні бази: а) конкретних видань; б) конкретних ЗМІ; в) об'єднану нормативну базу всіх ЗМІ, що функціонують у конкретний час у конкретному суспільстві (нормативну базу суспільства).

¹ Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. - Львів: ПАЮ, 2002. - с.45.

² Русанівський В.М., Пилинський М.М.,Єрмоленко С. Я. Українська мова: Навч. посібник. - 6-те вид. - К.: Освіта, 1992. - с.230.

3.2 Загальні норми (постулати)

У літературі з редагування постулати явно не наводять, хоча під час опрацювання повідомлень ними завжди користуються. Думаємо, що їх фіксація дасть змогу краще усвідомити особливості редагування.

Перелічимо постулати, які, на нашу думку, повинні бути прийняті в редагуванні.

· Повідомлення обов'язково повинно містити нову для реципієнта інформацію.

· Повідомлення повинно мати визначену модальність.

· Повідомлення повинно бути адаптоване до часу, місця і ситуації, в яких його сприйматиме реципієнт.

· Автор повинен використовувати мову й значення слів, відомі реципієнтам.

· Повідомлення повинно бути адаптоване до тезауруса реципієнта.

· У повідомленні повинні бути реалізовані механізми тільки сприймання інформації реципієнтом.

· У повідомленні повинні бути реалізовані засоби, що змушують реципієнта його сприймати.

· Повідомлення повинно бути захищене від потрапляння у нього шумів.

· У повідомленні повинні бути дотримані норми, прийняті в конкретний час у конкретному суспільстві.

· Будь-яку загальну (постулат) чи конкретну норму можна порушити, якщо це веде до поставленої мети.

3.3 Конкретні норми

Дата добавления: 2013-12-14