С. М. Дроговоз. Национальный фармацевтический университет

НАЦИОНАЛЬНЫЙ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ

МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

Схема розбору простого (неускладненого та ускладненого) речення

Схема синтаксичного розбору простого речення.

Одним із найефективніших методичних прийомів закріплення знань із синтаксису української мови є синтаксичний розбір. Його використання допомагає краще усвідомити специфіку синтаксичних явищ, виробити навички застосовувати теоретичні знання на практиці, розвивати аналітичні здібності учнів та студентів, здійснювати закріплення, систематизацію й узагальнення матеріалу, а також проводити контроль і самоконтроль.

Синтаксичний розбір має низку різновидів, що залежить від кількості виокремлюваних синтаксичних одиниць. На нашу думку, найлогічніше розрізняти такі основні одиниці синтаксису: словосполучення, просте речення (ускладнене й неускладнене), складне речення (складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове) та складну синтаксичну конструкцію (ускладнене складне речення). Характерно, що аналіз кожної синтаксичної одиниці вищого рівня передбачає і характеристику простішої (так, синтаксичний розбір простого речення включає аналіз словосполучень, розбір складного речення – характеристику кожної частини як формально простого речення і т.ін.).

Синтаксичний розбір речення – це вид мовного розбору, у процесі якого дають загальну характеристику речення та аналізують його структурні компоненти.

Під час виконання синтаксичного розбору простого речення значну роль відведено послідовності його характеристики, оскільки науково осмислений аналіз речення допоможе виключити небажані елементи механічного заучування.

У методичних посібниках та підручниках синтаксичний розбір простого речення пропонують виконувати за схемами, які різняться між собою не кількістю диференційних ознак, а послідовністю характеристики. Так, частина мовознавців і методистів пропонує починати аналіз простого речення з характеристики його за метою висловлювання та інтонацією, мотивуючи це тим, що наше мовлення завжди викликане якоюсь потребою: конструктивно оформленого речення як такого ще немає, а його цільова та інтонаційна настанова вже запрограмована.

На нашу думку, спочатку потрібно виокремити граматичну основу й охарактеризувати речення за наявністю / відсутністю головних членів речення, оскільки це дасть змогу визначити різновид речення за будовою (просте чи складне) і з’ясувати його структурні особливості.

1. Визначити граматичну основу, підкреслити члени речення.

2. Дати загальну характеристику простого речення:

· просте речення;

· за наявністю / відсутністю головних членів речення та можливістю членування: односкладне, двоскладне, нечленоване;

· за наявністю / відсутністю другорядних членів речення: поширене, непоширене;

· за наявністю / відсутністю обов’язкових членів речення: повне, неповне;

· за ускладненістю структури: неускладнене, ускладнене (однорідними членами речення, звертаннями, відокремленими членами речення, вставними конструкціями, вставленими одиницями);

· за характером предикативних відношень: стверджувальне, заперечне (загальнозаперечне або частковозаперечне);

· за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне, бажальне;

· за інтонацією: окличне, неокличне.

3. Схарактеризувати члени речення та компоненти словосполучень.

2. Характеристика синкретичних членів речення та засобів їхнього вираження.

Синтаксичний розбір простого речення передбачає характеристику членів речення та засобів їхнього вираження. Важливо визначити структурний різновид СДЧР (з однобічною чи двобічною причленною залежністю) та семантичні особливості (за типом семантико-синтаксичних відношень – з атрибутивно-обставинним значенням тощо).

Напр.: Найвище милосердя – це милосердя до немилосердних (Д. С. Бакмінстер).

Милосердя (яке? до кого?) до немилосердних – СДЧР з однобічною причленною залежністю, з атрибутивно-об’єктним значенням, виражений прийменнико-відмінковим зворотом.

3. Синтаксичний розбір словосполучень, компонентами яких є синкретичні одиниці.

Охарактеризувавши члени речення та засоби їхнього вираження, потрібно проаналізувати словосполучення, компонентом якого є синкретична одиниця. Якщо ми маємо справу із СДЧР з однобічною причленною залежністю, то таке синкретичне утворення входить до складу одного словосполучення (див. попереднє речення), напр.:

^{Яке? до кого?}

Милосердя до немилосердних – словосполучення, синтаксичне, просте, підрядне, іменникове, іменниково-іменникове, синкретичні атрибутивно-об’єктні ССВ, керування, приіменникове, посереднє, слабке.

Характеризуючи СДЧР із двобічною причленною залежністю, аналізуємо два словосполучення, компонентами яких є синкретична одиниця.

Напр.: … Щоб не взяли сивин моїх на скроні Собі оті, яких зовуть людьми … (Т. Коломієць)

Зовуть (як?) людьми – СДЧР із двобічною причленною залежністю

яких (якими?) (дуплексив), з атрибутивно-обставинним значенням, виражений іменником;

^як?

зовуть людьми – словосполучення, синтаксичне, просте, підрядне, дієслівне, дієслівно-іменникове, обставинні ССВ, прилягання, відмінкове, власне відмінкове;

^якими?

яких людьми – словосполучення, синтаксичне, просте, підрядне, займенникове, займенниково-іменникове, атрибутивні ССВ, прилягання, відмінкове, власне відмінкове.

4. Особливості синтаксичного аналізу речень із синкретичними компонентами (практичний аспект).

Зразок повного синтаксичного розбору речення із синкретичними членами:

Життя – це дорога додому (Г. Мелвілл)

Речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, стверджувальне, розповідне, неокличне.

(Що?) життя – простий підмет, виражений іменником у називному відмінку;

життя (є яке?) дорога – складений іменний присудок, виражений нульовою дієслівною зв’язкою та іменником;

^{є яке?}

життя – це дорога – словосполучення, синтаксичне, просте, предикативне, предикативні ССВ, координація;

дорога (яка? куди?) додому – СДЧР з однобічною причленною залежністю, з атрибутивно-обставинним значенням, виражений прислівником;

^{яка? куди?}

дорога додому – словосполучення, синтаксичне, просте, підрядне, іменникове, іменниково-прислівникове, синкретичні атрибутивно-обставинні ССВ, прилягання, власне прилягання, прислівникове.

Дата добавления: 2013-12-14