Загальне поняття культури

АНАЛІЗ КУЛЬТУРНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ОБЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТЕРЕОТИПІВ ПОВЕДІНКИ В МІЖНАРОДНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

Завдання максимально ефективної роботи у вибраних майбутніх країнах перебування включає дві базові складові: з одного боку вибір оптимальних організаційних форм і масштабів проникнення, причому робота з цією складовою має явний динамічний характер. Дійсно, вибираючи ту або іншу форму і/або масштаби проникнення на даний країнний ринок, міжнародний менеджер повинен так чи інакше прогнозувати вірогідні сценарії розвитку і відповідно можливості ефективної еволюції і самої початкової організаційної форми, і тих масштабів справи, які були прийняті спершу. (По суті, мова йде про третьому специфічному завданні міжнародного менеджменту.)

Інша складова проблеми ефективної роботи фірми в країні перебування – якісний облік і ефективне використання культурного фону країни перебування.

У найзагальнішому сенсі культуру можна визначити як спосіб життя того або іншого народу або етнічної спільності. Це широке трактування феномена культури природним чином дозволяє включити в нього все те, що протягом багатьох століть складалося і оформлялося в народній свідомості у вигляді традицій, звичок, звичаїв, вірувань, стереотипів поведінки і так далі і відповідно передавалося з покоління в покоління, стаючи основою існування нації, визначаючи спосіб життя її членів.

Немає ніяких сумнівів в тому, що культура – надзвичайно динамічний феномен і ця динаміка, образно кажучи, є багатошаровою. Оскільки ж її розуміння – важливий момент професіоналізму міжнародного менеджера, то правомірно зупинитися на цьому докладніше.

Первинне формування культурних констант, безумовно, визначалося географічними і природно-кліматичними характеристиками районів компактного мешкання національних спільностей, і ці особливості зберігають своє важливе значення до цих пір: достатньо, наприклад, зіставити національні характери мешканців півночі і південців, особливості поведінки жителів Сходу або Африки і так далі Але у міру ходу історичного розвитку окремих націй, становлення і еволюції національних держав ці культурні константи істотно змінювалися під впливом політичних, економічних, релігійних, соціальних і інших процесів (зрозуміло, що взаємодія тут – чисто динамічне: з одного боку, культура багато в чому зумовлювала спрямованість і хід цих процесів, а з іншої – сама ставала об'єктом їх щонайпотужнішої дії). На цю динаміку, у свою чергу, накладалися різноманітні моменти міжнаціональної взаємодії; відбувалося свого роду взаємопроникнення культур, і перш за все – в середовищі націй, що проживають в одному регіоні.

Проте різного роду колоніальні завоювання сприяли розповсюдженню культурних впливів з країн-метрополій в колишні колонії, тобто в достатньо видалені територіально-національні утворення. І в цьому сенсі, скажімо, міжнародний менеджер, що працює з країнами британської співдружності або з колишніми французькими колоніями, достатньо швидко переконується в необхідності обліку такого роду чинників. Взагалі ж, серйозні соціально-політичні катаклізми часто вщент приголомшували культурну основу нації, і Росія в період існування Радянського Союзу – найбільш наочний тому приклад.

Проте на рубежі XX і XXI вв. можна говорити про достатньо стійкі культурні особливості, що склалися в національних державах і в крупнішому масштабі в окремих регіонах планети. Саме цю обставину дає можливість багатьом дослідникам оперувати такими глобальними поняттями, як "західна", "східна", "ісламська", "чорна" культура, що, звичайно, є деяким спрощенням, але цілком придатно не тільки при проведенні культурних досліджень загального характеру, але навіть і на операційному рівні.

Кажучи про "західну" культуру, ми при строгішому погляді на проблему об'єднуємо в цьому понятті чотири національні кластери: англомовний, німецький, романський і скандинавський, а між ними, звичайно, є достатньо значущі відмінності. І проте, ведучи справи в Європі або в Північній Америці, в Австралії і Новій Зеландії, український бізнесмен може без особливого збитку для своєї справи орієнтуватися на загальні вимоги "західної" культури, хоча прагнення української фірми зробити свій бізнес суперефективним в Швеції або в Португалії зажадає, звичайно, глибшого і тоншого розуміння скандінавської або романської культури, і більш того – тих її особливостей, які конкретно відносяться до даної країни. У цьому сенсі можна сказати, що український міжнародний менеджер повинен пройти свого роду три етапи культурної освіти:

· глобальне розуміння основних світових культур

· знайомство з особливостями даного культурного кластера;

· поглиблене проникнення в певну національну культуру.

Дата добавления: 2013-12-14