Залишкова вода

СКЛАД ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПЛАСТОВИХ ВОД

Контрольні запитання

1 Назвіть види вуглеводневих систем.

2 Охарактеризуйте діаграму фазового стану етану.

3 Охарактеризуйте діаграму фазового стану багатокомпонентної суміші.

4 Що таке ретроградні процеси?

5 Поясніть параметри «константа фазової рівноваги», «летючість», «пружність насиченої пари».

6 Якими параметрами характеризується газовий конденсат?

7 Які види газового конденсату Ви знаєте?

8 Що таке газоконденсатний фактор?

9 Що представляють собою газогідрати?

10 Як визначається критична точка гідратоутворення?

11 Чим характеризуються газогідратні поклади та як вони розробляються?

Вважають, що більшість покладів вуглеводнів початково були насичені водою через те, що їх поровий простір формувався у воді під час нагромадження осадових плрід. Потім, в час формування власне родовищ вуглеводнів в поровий простір водонасичених пластів вривались і утворювали скупчення (поклади) маси нафти, газу та газового конденсату. Але вони не могли повністю витіснити воду з порового простору пласта через утримання її в субкапілярних порах поверхнево-молекулярними силами та силами зчеплення (адгезії) на поверхні породи у вигляді плівок. Цю воду звичайно називають зв’язаною, оскільки її не вдається витіснити за можливих у пластах градієнтах тиску. Зв’язану воду також називають залишковою або навіть початковою водонасиченістю нафто- чи газонасиченого пласта.

Стан залишкової води та початковий розподіл нафти, газу та води в пористому середовищі визначається багатьма властивостями цього середовища та пластових флюїдів: структурою пор, складом породи, фізико-хімічними властивостями порід та пластових флюїдів, кількістю та хімічним складом залишкової води, питомою поверхнею та ін.

Якщо залишкова вода в пласті у вигляді тонкої плівки покриває поверхню всіх порових каналів, то поверхня такої породи (твердої фази) називається гідрофільною (змочуваною водою).

Якщо ж плівка води відсутня, а тверда поверхня покрита плівкою нафти (вуглеводню), то така поверхня вважається гідрофобною або олеофільною.

Розрізняють такі види залишкової води:

- капілярно зв’язана вода у вузьких капілярах – через великі капілярні сили;

- адсорбційна вода, що втримується молекулярними силами біля твердої поверхні;

- плівкова вода, яка покриває гідрофільні ділянки породи;

- вільна вода, що втримується капілярними силами у вільному просторі дисперсної структури.

Розподіл залишкової води у поровому просторі суттєво впливає на фазові проникності породи для нафти, води чи газу. Від початкового розподілу рідин та газу в пласті залежить також змочуваність породи рідинами, що витісняють нафту; інтенсивність капілярних процесів; кількість нафти, яка залишається в поровому просторі пласта після виснаження пластової енергії, після заводнення чи витіснення газом.

Закони, що регулюють об’єм та поведінку залишкової води в пластах, мало вивчені, не зважаючи на те, що звичайно весь колектор втримує (вміщує) цю воду. Це питання має велике значення для підрахунку запасів нафти, проектування видобутку нафти та здійснення заходів щодо впливу на пласт.

Залишкова вода звичайно вміщує більше солей, ніж морська: в ній розчинено більше різновидностей іонів. Щоб визначити об’єм пор, які зайняті нафтою, необхідно знати кількість залишкової води, тобто коефіцієнт водонасичення.

Найбільш розповсюдженим методом визначення кількості залишкової води є екстрагування взірців породи толуолом в апаратах Закса. Але найбільш достовірні результати можна одержати під час екстрагування кернового матеріалу тільки в тих випадках, коли останній одержано при розбурюванні продуктивного пласта розчином на вуглеводневій основі. Застосування ж розчинів на водній основі призводить до потрапляння води в поровий простір керна під час його піднімання з вибою на поверхню, що спотворює істинний вміст в ньому води.

У ряді випадків уявлення про кількість залишкової води у досліджуваній породі можна одержати шляхом використання непрямих методів її визначення:

1 Визначення залежності між проникністю пласта та його водонасиченістю.

2 Визначення залежності між капілярним тиском та кількістю залишкової води (метод капілярних тисків).

3 Метод центрифугування.

4 Визначення вмісту хлоридів у керні, що базується на допустимій відносній постійності соленості (кількості хлоридів) залишкової води в межах одного родовища.

Дата добавления: 2013-12-14