КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Соціальна справедливість і соціальна рівність
Семінар 1.1. Соціальна справедливість є загальновизнаною цінністю демократичної держави. Соціальна справедливість – одна з фундаментальних цінностей суспільно-політичного життя, що виходить із принципу врівноваженості в соціальних відносинах прав і обов’язків людей, інтересів суспільства і особи, це певна відповідність між практичною роллю різних індивідів (верств) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між працею і винагородою, заслугами та їх визнанням. Поняття соціальної справедливості використовується Соціальна і гуманітарна політика в двох аспектах:зрівняльному та розподільчому. Завдання зрівняльної справедливості полягає у наданні всім громадянам однакових можливостей, що є виправданим в ситуації соціального старту, а також у тому випадку, коли «слабкість» одних індивідів у порівнянні з іншими, є об’єктивною. Однак, задовольняючи основні потреби особистостей на однаковому рівні, вона знижує мотивацію індивідів до продуктивної діяльності, обумовлену незадоволеними потребами, а також послаблює спонукальні мотиви до праці, творчості й успіху. Механізмом реалізації соціальної політики є розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту. Джерелами перерозподілу є кошти найманих працівників і працедавців. Через регулювання процесів розподілу, де провідна роль належить державі, реалізується принцип розподільчої справедливості. Розподільча справедливість означає, що індивіди винагороджуються за успіх, що стимулює докладати ще більше зусиль. Разом з тим ставляться в обмежене положення ті члени суспільства, які не здатні з будь-яких, в тому числі й об’єктивних, причин до продуктивної діяльності. Принцип соціальної справедливості в цілому повинен містити в собі обидва елементи: як зрівняльний, так і розподільчий. Розбудова соціальної держави передбачає визнання рівності соціальних прав усіх громадян, незалежно від їх індивідуальних або соціальних особливостей. Таким чином всім громадянам гарантується певний соціальний мінімум, який виражається в мінімальній оплаті праці, мінімальній пенсії, адресній соціальній допомозі тощо. В той же час активні і працездатні індивіди повинні мати можливість отримувати на законних підставах більший обсяг матеріальних благ і послуг за свою працю. Соціальна рівність - поняття, що означає однакове соціальне становище людей, що належать до різних соціальних класів і груп. Ідея СР як принципу організації суспільства в різні історичні епохи розумілася по -різному. Філософія античного світу, починаючи з Платона, намагалася вирішити проблему вибору між рівністю і становими привілеями через формулу «Кожному своє»: рівність у рамках кожного стану і нерівність станів між собою. У християнській філософії середньовічної Європи рівність було релігійної нормою, що визначає ставлення людей до Бога (»перед Богом усі рівні») і не має ніякого відношення до станового нерівності в суспільстві. Всі ці філософсько - ці -етичні погляди на проблему заслуг і винагороди відображали соціально - політичну специфіку станово -кас -тових товариств: 1) спадковість привілеїв чи безправ'я, 2) релігійно -юридичний характер суспільної диференціації. Але вже в соціальних утопіях Відродження й у філософії Просвітництва ідея СР набуває світського характеру, ставиться питання про природний рівність людей. У період становлення буржуазного суспільства ця теза взяли на озброєння прогресивні ідеологи, і феодально - становому світопорядку були протиставлені ідеї «свободи, рівності і братерства». Відбулася справжня революція в поглядах людей на зміст принципу «кожному по ділах його»: оцінка заслуг і, відповідно, розподіл благ визначалися вже не приналежністю індивіда до тієї чи іншої групи, а його особистими властивостями і заслугами. Ці ідеї відбилися в «Декларації прав людини і громадянина» у Франції і в петровської «Табелі про ранги» в Росії. Грань між групами (станами і класами) тепер стала тільки фактичної, а не юридичною. Головний наголос робився на рівність всіх громадян перед законом у плані рівності громадянських свобод і формально рівних можливостей досягти успіху (» ідеал рівності шансів», висунутий буржуазними революціями в Європі). Ідея СР поступово набуває форму принципу «кожному за його капіталу». Капітал, володіння їм стає одночасно і головною умовою нерівності, при якому люди мають нерівний доступ до таких соціальних благ, як гроші, влада і престиж. У 19 в. багато соціальні філософи, починаючи з Сен- Симона, Токвіля з його знаменитою книгою «Демократія в Америці», стали вказувати на явну тенденцію до значного зростання рівності на більш високих рівнях індустріального розвитку. Так, Токвіль писав, що процес рівняння йде в Європі вже 700 років і досягнення політичної рівності є першою фазою всесвітньої демократичної революції, за якою піде і економічна революція, коли постане питання про власність. Він першим звернув увагу на такі дилеми демократії, як рівність і свобода, рівність і справедливість: «Ми не можемо перешкодити рівності, що не від нас залежить, до чого воно приведе - до свободи або рабству, до варварства або освіти, до злиднях або процвітання». Цю ж тенденцію відзначав і Сорокін, вказуючи, що процес рівняння йде у світовому масштабі два останніх століття, хоча він далеко ще не закінчений, і 20 в. висунув політичні, економічні та соціальні теорії, що проходять під знаком «трудових», де ідея соціальної рівності втілюється у формулі «кожному за ступенем його особистого соціально корисної праці». Сучасні соціальні концепції, що зачіпають проблему СР і нерівності, досить умовно можна розділити на два напрями: 1) концепції, які відстоюють тезу, що нерівність - природний спосіб виживання суспільства - теорії функціоналізму (Дюркгейм, К. Девіс, В. Мур та ін), теорія статусних груп М. Вебера та ін, 2) концепції, в яких стверджується, що можливо встановити СР і знищити або звести до мінімуму економічну нерівність шляхом соціальних революцій або на основі реорганізації економічної і соціальних систем. До них відносяться теорія класів Маркса, різні соціал -демократичні теорії (демократичний, етичний, кооперативний соціалізм і т.д.), теорії «соціальної держави». ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 7620; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |