Ранні типи людського суспільства

Тип	Період існування	Характеристики
Суспільства мисливців і збирачів	Від 50 000 р. до Р.Х. до сьогодні (на межі цілковитого зникнення)	Складаються з невеликого числа людей, які добувають собі засоби до прожитку полюванням, риболовлею та збиранням їстивних рослин. Майже відсутня нерівність. Соціальна різниця обмежується віком і статтю.
Скотарські суспільства	Від 12 000 р. до Р.Х. до нинішнього часу. Сьогодні здебільшого входять до складу більших держав. Традиційні основи їхнього життя розхитуються.	Залежать від розведення одомашнених тварин як джерела свого матеріального існування. За своїми розмірами – від кількасот осіб до багатьох тисяч. Чітко виражена соціальна нерівність. Управляються вождями або царями – воєначальниками.
Аграрні суспільства	Від 12 000 р. до Р.Х. до сьогодні. Тепер переважно входять до більших політичних утворень і втрачають свою ідентичність.	Утворюються з малих сільських поселень, не мають ані міст, ані великих селищ. Засоби до прожитку добувають із обробітку землі, часто доповнюючи їх полюванням або збиранням диких плодів. Більша соціальна нерівність, ніж серед мисливців та збирачів. Управляються вождями.
Традиційні держави або цивілізації	Від 6000 р. до Р.Х. до ХІХ ст. Усі традиційні держави зникли.	В основі матеріальної культури – переважно сільськогосподарське виробництво. Існує кілька міст, де зосереджені торгівля та мануфактури. Дуже великі за розмірами, деякі нараховують мільони людей (хоча замалі порівняно з більшими індустріалізованими суспільствами). Окремий аппарат урядування на чолі з царем або імператором. Велика нерівність між різними класами.

Що ж стало причиною зрунування суспільних форм, які панували в людській історії протягом періоду, що закінчився лише два століття тому? Відповіддю на це запитання буде одне слово – ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ, виникнення машинізованого виробництва продукції, що спирається на застосуванні зносіблених джерел енергії. ІНДУСТРІАЛІЗОВАНІ СУСПІЛЬСТВА (іноді їх називають просто “сучасними суспільствами”) радикально відрізняються від будь-яких попередніх типів організації суспільного ладу, і їхній розвиток мав наслідки, які сягнули далеко за межі Європейського контингенту, де саме вони і виникли. Індустріалізація розпочалася в Англії у ХVII ст. внаслідок Індустріальної революції – цією скороченою назвою позначають складну низку технологічних змін, що вплинули на засоби, завдяки яким люди мають змогу існувати. Навіть у найрозвиненіших традиційних цивілізаціях більшість людей працювали на землі. Відносно низький рівень технологічного розвитку дозволяв лише невеличкій меншості бути звільненою від щоденної праці у галузі сільськогосподарського виробництва. Натомість найголовнішою характеристикою сьогоднішніх індустріальних суспільств є те, що переважна більшість зайнятого у виробництві населення працєю на фабриках, в установах або закладах торгівлі, а не у галузі землеробства. Причому понад 90% людей живуть у містах, де більше можливостей знайти роботу і де постійно створюються нові робочі місця. Великі сучасні міста набагато більші своїми розмірами, ніж урбаністичні поселення, які ми знаходимо в традиційних цивілізаціях. У великих містах стиль життя стає більш імперсональним та анонімним, ніж раніше. Ще одна важлива характеристика сучасних суспільств пов’язана з організацією політичних систем, які набагато розвиненіші й діяльніші, ніж форми врядування в традиційних державах. У традиційних цивілізаціях політична влада майже не мала прямого впливу на звичаї побут більшості своїх підданих, які жили у відносно самостійних поселеннях. З розвитком індустріалізації транспортні перевезення та засоби комунікації стали набагато швидшими й ефективнішими, сприяючи утворенню інтегрованої “національної” спільности. Індустріалізовані суспільства стали першими національними державами, які виникли у світі. Національні держави – це політичні спільноти, відокремлені одна від одної чітко визначеними кордонами, а не розмитими “нічийними” зонами, що звичайно розділяли між собою традиційні держави. Уряди національних держав мають потужні засоби впливу на чимало аспектів життя своїх громадян, формуючи закони, які застосовуються до всіх, хто живе в межах цієї держави. Україна – це національна держава, як і практично всі суспільства, що існують у сучасному світі.

Від XVII до початку ХХ ст. країни Заходу засновували колонії в числених регіонах світу, застосовуючи в разі потреби свою досконалішу військову силу. І хоча майже всі з цих колоній на сьогодні здобули незалежність, наступ колоніалізму був тим вирішальним фактором, який зробив суспільну мапу світу такою, якою ми її сьогодні знаємо. Суспільства першого типу, включаючи й Сполучені Штати, стали індустріальними. Суспільства з другої категорії колонізованих європейцями територій перебувають здебільшого на багато нижчому рівні індустріального розвитку, і їх часто називають суспільствами “третього світу”. Сюди входять Китай, Індія, більшість африканських країн та країни Південної Америки. Термін “третій світ” спочатку виник унаслідок різниці, яка постала між трьома головними типами суспільства, що сформувалися в першій половині ХХ ст. Країнами “першого світу” були і є індустріалізовані держави Європи, Сполучені Штати, Австралазія та Японія. Суспільствами “другого світу” називали суспільства комуністичні, тобто колишній Радянський Союз а також країни Східної Європи. Суспільства “другого світу” мали економіку централізованого планування й відводили незначну роль приватній власності або конкурентному економічному підприємству.

Дата добавления: 2013-12-14