Трансформація соціальної структури українського суспільства

Соціальна мобільність, види соціальної мобільності.

Терії соцільної стратифікації.

Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.

План.

К.і.н., доц.. Полянський О.А.

Дисциплін (протокол №_____ від “___” ______________ 2011 р.).

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри гуманітарних

Зав. Каф.,

Нерівність існує в усіх типах людського суспільства. Навіть у примітивних культурах, де фактично немає майнової різниці в статках, існує нерівність між індивідами, між чоловіками й жінками, між молодими і старими. Хтось може мати вищий статус, аніж інші, наприклад, за виняткову спритність на полюванні або за те, що він або вона, як гадають, має особливий доступ до спілкування з духами предків. Щоб описати ці нерівності, соціологи застосовують термін СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ (лат.-stratum- прошарок і facer – робити) - структуровані нерівності між різними угрупованнями людей. Страта – соціальний прошарок, який об’єднується за якимось одним критерієм диференціації: прибутком, багатством, владою, престижністю професії, освітою тощо. Стратифікацію можна уявити як геологічне нашарування різних скельних порід земної поверхні. В такому разі кожне суспільство можна розглядати як ієрархію “прошарків” – з привілейованими нагорі й знедоленими внизу. Можна виділити чотири основні системи стратифікації: рабство, касти, стани і класи. Іноді вони існують у поєднанні: наприклад, рабство співіснувало з класами в античній Греції та Римі, а також у південних штатах США перед громадянською війною.

Рабство – це крайня форма нерівності, коли певні індивіди у прямому розумінні належать іншим людям як їхня власність. Легальні умови володіння рабами були дуже різні в різних суспільствах. Іноді закон позбавляв раба майже всіх людських прав (південні штати США), тоді як у інших випадках їхнє становище уподібнювалося до ролі слуги. Після того як понад століття тому у Північній і Південній Америці рабам надали волю, рабство як формальна інституця було поступово викорінене і сьогодні зникло майже повністю в усьому світі.

Каста асоціюється передусім з культурами Індійського субконтиненту. Сам термін “ каста ” – не індійського походження, він запозичений з португальської мови і означає “раса” або “чиста порода”. Самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему назагал, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких – це “варна” і “джаті”. Варна складається з чотирьох категорій, кожна з яких має різний ступінь соціального пошанування. Нижче цих чотирьох груп розміщуються “недоторкані”, що перебувають у найневигіднішому становищі. Джаті – це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти. Кастова система надзвичайно складна і в різних місцевостях має різну структуру, причому ці відмінності настільки істотні, що йдеться, власне, не про одну “систему”, а про розмаїття різних, досить слабко пов’язаних вірувань та звичаїв. Проте деякі принципи широко поділяються. Браміни, що належать до найвищої варни, є найдосконалішими з погляду чистоти, недоторканні – найменш чисті. Браміни повинні уникати певних контактів з недоторканними, і лише останнім дозволяється контактувати із тваринами або речовинами, які вважаються нечистими. Кастова система тісно пов’язана з вірою індусів у відродження; вони вірять, що індивіди, які нехтують обов’язковими ритуалами своєї касти, у наступному втіленні відродяться у нижчому становищі. Індійська кастова система ніколи не була абсолютно статичною. Хоча індивідам забороняється переходити з касти в касту, групи в цілому можуть змінювати свої позиції в кастовій ієрархії.

Стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох традиційних цивілізаціях. Феодальні стани ’ складалися з різних страт і мали різні обов’язки та права стосовно один одного, що обумовлювалися законом. У Європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. Духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. До третього стану належав простолюд – кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. На відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність. Станова система в минулому мала тенденцію розвиватися там, де існувала традиційна аристократія, побудована на шляхетному походженні.

Класові системи відрізняються в багатьох аспектах від рабовласницької, кастової або станової. Особливо слід відзначити чотири відмінності:

Дата добавления: 2013-12-14