Лекція 8. Теорія соціального статусу та соціальних ролей

Теорія соціального статусу та соціальних ролей

Сам термін «соціальний статус» вперше почав вживатися в системі правових відносин і відображав поняття щодо правового положення юридичної особи. У науковий обіг ввів це поняття Макс Вебер. Він розглядав статус, клас і владу як головні ознаки соціального статусу, тобто головними вимірами соціальної стратифікації, що визначають місце і роль особистості в системі суспільних зв’язків. Макс Вебер трактував статус як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.

У сучасному розумінні поняття соціальний статус охоплює таку загальну характеристику становища індивіда у суспільстві, а саме це професія, яка визначає статус особи; освіта, професіоналізм.

Усі ці риси Мертон назвав статусним набором. Статусний набір – це сукупність всіх статусів, які займає індивід, в цьому наборі статусів завжди є головний. Головний статус – це найбільш характерний для даного індивіда, за яким його виділяють знайомі, оточуючі, за яким його ототожнюють. Головним називають той статус, який визначає стиль життя, поведінку. В головний статус входять також друзі, знайомі.

Соціальний статус – це положення особистості в системі суспільних відносин, і це положення пов’язане з належністю до конкретної соціальної групи, спільності, а також сукупність її соціальних ролей.

Види соціальних статусів:

1. Субстанціональний – вік, стать, національність, освіта, соціальна приналежність.

2. Релятивний – відносний статус.

1. Соціальний – положення (становище), яке людина займає в соціальній групі.

2. Особистісний – становище, яке людина займає в малій (первинній) соціальній спільності, в залежності від того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями.

Соціальний статус (місце роботи, соціальне становище, вік, національність, освіта) відіграє пріоритетну роль серед незнайомих людей, а особистість (особистісні характеристики, пріоритети) – серед знайомих.

Кожен із нас має набір щодо особистісних і соціальних статусів. Оскільки ми беремо участь в багатьох соціальних спільностях і групах і в процесі соціальної взаємодії вони можуть не співпадати. Така ситуація виникає тоді, коли індивід займає високу статусну позицію в професійному контексті, в одній соціальній спільності, і низьку – в іншій спільності, і коли права і обов’язки одного статусу суперечать правам і обов’язкам іншого статусу, або перешкоджають його функціонуванню, і тоді виникає конфлікт статусів.

Рейтинг – це коли статус розглядається як певне місце чи положення в ієрархії.

Привласнений статус – це характеристика особистості, яка дається особистості від народження (раса, стать, національність, громадянство).

Досягнутий статус.

На певних етапах історичного розвитку виникли різні критерії.

Соціальна роль – типова поведінка людини, яка пов’язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції в соціальному середовищі. Рольовий аспект статусу виявляється в узагальненні стійких шаблонів поведінки, дій, думок, почуттів, тобто поняття соціальної ролі означає сукупність вимог, які пред’являють до осіб, які займають певні соціальні позиції.

Два підходи до розуміння соціальних ролей:

1. Розроблений Дж. Міддом, саме за його теорією ролі уявлялися як результат дослідницького чи творчого процесу, тобто як очікувана поведінка взаємодії індивідів.

2. Розроблений Ліндом – за його теорією соціальна роль виступає як динамічна змінна сторона соціального статусу як його функція, яка пов’язана з набором норм, у відповідності з якими особистість повинна вести себе у певних ситуаціях.

У своєму житті людина виконує декілька соціальних ролей, які утворюють рольовий набір за словами Мертона, соціальні ролі можуть бути закріплені законом, або ж моральними нормами.

Оди із перших науковців, який систематизував соціальні ролі є Парсонс.

На першому плані – емоційність. Ступінь формалізації ролі, масштабність.

Поняття:

Гендерний стереотип.

Правова соціалізація.

Гендерна соціалізація.

Диспозиція.

Референтна група.

Соціалізація чоловіка і жінки.

Лекція 9. Соціальна стратифікація суспільства та теорія стратифікації

1. Соціальна структура суспільства – найважливіша характеристика суспільства.

2. Соціальна стратифікація суспільства.

3. Соціальна мобільність.

Соціальна структура суспільства, її динаміка, її складові, є ключовими темами соціології та соціології права, і це поняття вживається в широкому та вузькому значенні.

В широкому значенні – це будова суспільства взагалі, система зв’язків між усіма його складовими елементами (класи, групи, спільності, соціальні інститути).

У вузькому значенні – це лише соціально-класові та соціально-групові спільності та їхня взаємодія. В соціології права вживається саме друга тенденція (вузьке значення). Особливості взаємодії соціальних груп, як формуються особистість в соціальній групі та що на неї впливає, як особистість вибудовує свою соціальну поведінку і реалізує соціальну активність.

Питаннями соціальної структури займалися вчені в усі часи. Перші наукові трактати, перші теорії ми знаходимо ще в Стародавній Греції.

Спільним у Платона і Фує щодо соціальної стратифікації є те, що соціальна структура розглядається ними як певна множина соціальних груп, які різняться між собою за функціями у суспільстві і багатством, і саме на основі цих відмінностей у суспільстві формуються досить конкретні і досить жорсткі умови щодо відносин між цими соціальними групами в питаннях влади і багатства. Закони виникають тоді, коли виникає потреба в захисті влади і регуляції владних відносин.

Соціальна структура сучасного суспільства включає велику кількість спільностей, прошарків, груп, які можна типологізувати. Приклади:

1. Соціально-класовий – класи, соціальні прошарки, соціальні групи, соціальні верстви.

2. Соціально професійні – виробничі колективи, навчальні, військові.

3. Соціально-демографічний – сім’я, молодь тощо.

4. Соціально-територіальний – місто, село, район.

5. Соціально-етнічний – нація, етнос, народність.

Сучасна структура суспільства

- Вища політична еліта

- Середні прошарки державного та місцевого управління

- Низові працівники апарату управління

- Господарники-управлінці

- Низові керівники

- Фахівці і службовці різних рівнів

- Робітники різних професій

- Декласовані елементи

Т.ч. соціальна структура суспільства – це його будова, де кожний елемент, клас, верства, група, об’єднаний спільністю інтересів і об’єктивно відрізняється від інших своїм специфічним (особливим) місцем у суспільстві, тобто ми стверджуємо, що суспільство багатогранне, воно складається з великої кількості соціальних груп і ці групи не є однорідними, займають різні місця в системі суспільства; ці групи між собою постійно взаємодіють. Можливий перехід з однієї соціальної групи в іншу при різних умов.

Сутністю суспільного життя є взаємодія цих груп, а також зіткнення інтересів, тобто постійне з’ясування місця кожної із цих груп в системі ієрархії суспільства.

Теорії стратифікації:

1. Класова теорія. Цю теорію започаткував Маркс в 50х роках 19 ст. в його праці «Капітал».

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в певній історичній системі суспільного виробництва за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в організації суспільної праці, а також за розмірами і способами отримання тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні. Тобто в основі поділу на класу лежить економічна ознака – відношення до засобів виробництва, і як результат – кількість привласненого багатства, отриманого саме за рахунок привласненого засобу виробництва.

2. Теорія стратифікації. Саме поняття стратифікація походить від лат. слова, яке означає «прошарок» і було запозичене з геології (геологічна будова землі в розрізі). Теорію стратифікації започаткував Сорокін у роботі «Соціальна стратифікація та мобільність».

3. Формаційна теорія. Поділ суспільства за формаціями:

- Первісна

- Рабовласницька

- Феодальна

- Капіталістична

- Соціалістична

Головної рисою людського виробництва є соціальна нерівність, яка пов’язана з відмінностями, зумовленими соціальними чинниками: поділом праці (розумова та фізична), укладом життя (сільське та міське), соціальною роллю тощо, але соціальна нерівність є основою стратифікації, вона є головною властивістю суспільства.

Типи стратифікації:

1. Економічна

2. Політична

3. Професійна

Головні умови, що лежать в основі професійної стратифікації:

1) Важливість професії для виживання і функціонування суспільства.

2) Рівень знань, який необхідний для виконання професійних обов’язків.

Критерії стратифікації:

- Дохід

- Багатство

- Влада

- Престижність професії

- Освіта

- Тип життя

Якщо критерій стратифікації один – така стратифікація одномірна, якщо декілька – багатомірна.

Складовою частиною теорії стратифікації є теорія мобільності.

Під соціальною мобільністю розуміється перехід індивіда чи соціальної групи з однієї позиції в іншу.

Розрізняється горизонтальна і вертикальна мобільність. Горизонтальна – без зміни статусу, вертикальна – зі зміною статусу.

В залежності від того, пересувається в суспільстві окрема група або окремий індивід, мобільність поділяється на індивідуальну та групову (характерна для нестійких суспільств).

Лекція 10. Соціальні зв’язки та соціальні відносини

1. Різновиди соціального зв’язку.

2. Соціальні інститути.

3. Система соціального контролю.

4. Соціальні організації.

Поняття соціального зв’язку в науці є одним із найважливішим. Огюст Конт представляв за допомогою цієї категорії соціальну структуру як складний організм, складну систему, в якій виникають складні відносини, зв’язки, і ці зв’язки відбуваються постійно від моменту народження людини і постійно її супроводжують. Від сім’ї до держави саме через ці зв’язки і відбувається процес соціалізації. Спенсер також намагався через соціальні зв’язки розглянути закономірності розвитку суспільства, але вже індустріального. Таке зацікавлення науковцями цим поняттям свідчить про те, що ця категорія відіграє найважливішу роль в системі функціонування суспільства та особистості.

В найбільш загальному вигляді суспільство розуміється як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних елементів (індивідів, груп, інститутів) та відносин (зв’язків) між ними. Тобто будь-яке суспільство складають:

1) Набір елементів та набір зв’язків між ними.

Під соціальним зв'язком розуміють сукупність особливих залежностей одних соціальних суб’єктів від інших, а також їхні відносини, які об’єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їхнє колективне існування. Основою формування соціального зв’язку є безпосередній контакт між людьми в тій або іншій первинній соціальній спільності, що поступово переростає в більш широкий, опосередкований зв'язок людей, що складають великі соціальні обєднання і в межах яких формуються почуття причетності до групи (внутрішньо-рольова солідарність, яка визначає колективну поведінку і т.ч. формується колективна свідомість). Фактори, які визначають наявність соціальних зв’язків:

1. Природно-біологічний – цей фактор задається спадковими ознаками (сам факт народження людини) і визначає стать, належність до соціальної групи, національність, етнічну групу, країну проживання.

2. Психологічний – характеризує почуття спільності з іншими людьми, належності до певної соціальної групи, це те, що об’єднує людей в цю групу і найвищого апогею розвитку це почуття набуває, коли знання, набуті під час перебування в групі стає власним переконанням, набувають ознак раціональних установок.

3. Соціально-інституційні (спеціально створені, формальні, писані правила поведінки, які особливим чином регламентують соціальні зв’язки та відносини, визначають порядок дії соціальних суб’єктів в межах соціальних інститутів).

Класифікація соціальних зв’язків:

- Формальні, які набувають чинності у регламентації юридично закріплених норм, правил, законів.

- Неформальні – існують в усній формі, неписані закони, яких ми також дотримуємось.

- Колективні

- Особистісні

- Прямі

- Опосередковані

Соціальні зв’язки людини, яка знаходиться навіть у невеличкій групі, має по своїй суті велику кількість взаємодій, інтеракцій, які обов’язково складаються з дій і зворотних реакцій. Динамічна взаємодія – це і є інтеракція, тобто дія-результат. Поступово в процесі цих дій виділяються певні сталі соціальні зв’язки, які на основі раціональності, чуттєвості, сприйнятності іншими виокреслюються у певну форму, і як результат характеризуються певною поведінкою взаємодіючих індивідів.

Саме такі усвідомлені, а також чуттєво сприйнятливі індивідами сукупності повторювальних взаємодій, які співвіднесені за своїм змістом одна з одною і які характеризуються відповідною поведінкою і називаються соціальними відносинами.

Схема реалізації соціальних зв’язків

1. Психологічний контакт - спостереження особою певних рис іншої особи пробуджує інтерес до її пізнання. Інтерес – це перший інтерес психологічного контакту. Взаємна зацікавленість базується на тому, що ми усвідомлюємо, що ця особа може бути корисною для нас для задоволення наших потреб і взаємна зацікавленість створює психологічний контакт. Але цей контакт не створює певного зв’язку, а є лише умовою наявності цього зв’язку.

2. Соціальний контакт – психологічний контакт може перетворитися при певних умовах на соціальний, але якщо суб’єкти починають постійно зустрічатися і взаємодіяти і досягаються найвищого – це обмін цінностями.

3. Соціальні дії – повязуються з розумінням динаміки суспільства, його функціонування, зміни, розвитку, тобто вони є постійними константами суспільства при розгляді особистості в суспільстві її самореалізації. Початок дослідження проблем соціальної дії був закладений Максом Вебером. Саме Максу Веберу належить ідея створення теорії соціальної дії. Продовжив розвиток цієї теорії Парсонс. В основі його теорії лежить схема соціальної дії – діюча особа, ситуація, умови, які включають мету та нормативи. Орієнтацією дій індивіда можуть слугувати прийняті загальні правила або специфіка ситуації; соціальні характеристики або особисті якості індивіда (професія, статус, стать, вік); потреби індивіда; характеристика ситуації баланс особистих та колективних інтересів. Соціальними називаються дії, які мають мету змінити поведінку, установки, прагнення індивіда. Соціальні дії – це певна система дій, засобів, методів, за допомогою яких особа чи група намагається змінити поведінку іншої особи або цілої групи.

4. Соціальні взаємодії – під ними в першу чергу розуміється спілкування або певна форма соціальної комунікації, яка передбачає соціальну дію 2х або більше осіб і саме ця категорія виражає характер змісту соціальної дії між людьми, соціальними спільностями, які розрізняються за позиціями і соціальними ролями.

5. Соціальні залежності – вони є найвищою формою прояву соціальних зв’язків, соціальна залежність – це елемент соціального відношення, яка виникає тоді, коли виникає певна залежність, тобто це відповідь на питання «що пов’язує і яким чином?».

6. Соціальні відносини.

7. Соціальні інститути.

Дата добавления: 2013-12-14