Соціальна робота в Україні та світі

Додаткова література

Основна література

Зміст

ТЕМА: ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ЛЕКЦІЯ № 1

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«СОЦІАЛЬНА РОБОТА В УКРАЇНІ»

1. Соціальна робота в Україні та світі.

2. Сутність поняття «соціальна робота».

3. Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи.

4. Функції та принципи соціальної роботи.

1. Димитрова Л. М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. – № 1.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

3. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: Навчально-методичний посібник. – К.: ДЦССМ, 2004. – 164 с.

4. Кікало А. В. Еволюція методології в соціальній роботі // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи // 36. міжн. наук.-практ. конф. – Ужгород: УжДУ, 1998. – Т. 1.

5. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002. – 136 с.

6. Полтавець В. Соціальна робота в Україні: перші кроки. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2000. – 236с.

7. Семигіна Т.В. Словник із соціальної політики. – К.: ВД «КМ Академія», 2005. – 256 с.

8. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с

9. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. /За заг. ред. А.Я. Ходорчук. – К.: ДЦССМ, 2002. – 177 с.

1. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: навчально- методичний комплекс / І.Д. Звєрєва (ред.), О.В. Безпалько (авт.-упоряд.), Ж.В. Петрочко (ред.). – К.: Фенікс, 2007. – 528 с.

2. Конституція України (Нова редакція). Закон України від 08.12.2004 N 2222-IV (2222-15) / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 2.

3. Кузнецова Л.П. Основные технологии социальной работы: Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 2002. – 92 с.

«Соціальна робота» – прийнятий в усьому світі вислів, що означає вияв гуманного становлення людини до людини. Вона виникла ще в біблійні часи як благодійність, релігійний обов'язок віруючого, як система гуманітарних послуг нужденним. Однак лише у нинішньому столітті ця робота визнана у всьому світі як професія, що потребує спеціальної підготовки. Систематично здійснювані через неї різноманітні заходи спрямовані на те, щоб полегшити невдале пристосування особи до суспільства. Соціальна робота відрізняється від філантропії, благочинності, меценатства та подібних видів діяльності своєю орієнтацією не лише на допомогу людині в розв'язанні повсякденних проблем (зайнятості, побуту, здоров'я, стосунків з іншими членами соціуму), але й на розвиток у ній, при необхідності, техніки подолання труднощів, навичок самоорганізації. Світовий досвід засвідчує ефективність цієї допомоги, яка надається не розрізненими одинаками, а могутніми професійними об'єднаннями різних типів, що підтримуються державою і громадкістю. Серед неї на Заході поступово формувалася думка про те, що допомога людям, які вибилися з життєвої колії або через об'єктивні причини не можуть увійти в неї (інваліди, престарілі, одинокі, безробітні, бідні та інші соціальні аутсайдери), – це показник високої культури і цивілізованості суспільства. Вона, як правило, користується співчуттям і повагою усього населення, авторитетна й престижна.

Утвердження соціальної роботи сталося на початковому етапі індустріального суспільства не випадково, адже ХIХ ст. супроводжувалося бурхливим, посиленням експлуатації, соціальною диференціацією і пауперизацією населення, розвитком злочинності, безробіття, аморалізму й бездуховності. Крайнє загострення соціальних проблем потенційно загрожувало стабільності й порядку в капіталістичних країнах. Тому все більше політиків, ділових людей, церковних діячів, добровольців з числа лікарів, вчителів, вчених усвідомлювали необхідність наукового аналізу соціального розвитку і спеціалізованої підготовки людей, які зайнялися допомогою зубожілим і знедоленим. Поступово, завдяки цілеспрямованим зусиллям соціальних реформаторів і прогресивної громадськості, у Великобританії, Нідерландах, США, Швеції, Японії та інших розвинених країнах сформувалася розгалужена система теоретичних знань і правових, етичних, дидактичних, організаційних засад соціальної роботи. У своєму розвитку вона спирається на біологію, медицину, статистику, соціологію, педагогіку, антропологію, економіку, право та інші науки, на власний досвід, здобутки інформатизації, сучасні технології. Це дозволяє їй успішно справлятися з головною тріадою: вивчення, діагноз і лікування соціальних виразок суспільного організму.

Якщо раніше термін «соціальна робота» об'єднував представників багатьох професій, то нині він став назвою особливого фаху і наукової дисципліни, що використовує комплексний, по суті соціологічний, підхід, є вкрай актуальною і перспективною з огляду на проблеми соціального буття, які на порозі XXI ст. повсюдно набувають пріоритетного значення в суспільному розвитку.

Зарубіжний досвід показує, що потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Саме таке становище склалося у нашій країні в 90-х роках і продовжує залишатися стабільним. Криза в Україні має системний, затяжний характер.

Активна модернізація суспільства, що триває у світі з минулого століття, супроводжується прискоренням соціокультурного розвитку, ускладненням життєвого середовища людей, політичним динамізмом, змінами людських цінностей, уподобань тощо. В таких мінливих умовах утруднюється соціалізація поколінь, ширшає і диференціюється соціокультурний простір, відбувається інтенсивна маргіналізація населення. Саме це доводить необхідність соціальної роботи як професії, пов'язаної з раціональною і цілеспрямованою допомогою погано адаптованим людям, їхньою самоадаптацією. Ця діяльність орієнтована не тільки і не стільки на поліпшення матеріального добробуту нужденних, тобто на благодійність, а насамперед на розширення сфери соціальної взаємодії цих людей, на їх пристосування до життєвих реалій, активну, повноцінну роль в суспільстві. Тому доречними бачаться пропозиції характеризувати соціальну роботу як раціональний альтруїзм культурно компетентних громадян стосовно неадаптованих членів суспільства через організацію їхньої соціальної праці.

2. Сутність поняття «соціальна робота»

Поняття «соціальна робота» увійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці XIX століття. Це була відповідь на соціальну потребу суспільства у смисловому відображенні практичної діяльності людей, які надавали допомогу бідним. Започаткування в 90-х роках XIX ст. у Великобританії лекційної роботи з роз'яснення та поширення знань щодо проведення благодійної діяльності та відкриття в 1899 р. першого Інституту підготовки соціальних працівників в Амстердамі зумовили появу відповідних навчальних курсів з соціальної роботи. Тим самим було покладено початок розвитку соціальної роботи як навчальної дисципліни. В ті ж роки у Сполучених штатах Америки вийшла книга М.Річмонд «Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у благодійних організаціях», в якій чи не вперше були закладені науковообґрунтовані методи соціальної роботи. Отже, соціальна робота стає об'єктом для наукового осмислення, чим започатковується поява її теорії і становлення як напряму наукових досліджень.

У сучасній науковій літературі це поняття розглядається в трьох основних значеннях:

- як практична професійна діяльність з надання допомоги та підтримки людям, які опинились у скрутній ситуації;

- як навчальна дисципліна з професійної підготовки фахівців з соціальної допомоги та підтримки населення;

- як галузь наукових знань, яка ґрунтується на сукупності концепцій і теорій, досліджує принципи і закономірності, моделі та методи соціальної роботи, має свій об'єкт і предмет дослідження, систему наукових понять і категорій, сукупність методів дослідження.

Порівняльний аналіз визначень поняття «соціальна робота», які зустрічаються у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, свідчить про відсутність узагальненого його розуміння. Єдине, в чому збігаються точки зору різних авторів – це визнання соціальної роботи як різновиду діяльності. Більшість їх вважають, що це повинна бути «професійна», «практична» діяльність. В інших характеристиках цієї діяльності, зокрема в головних, таких як мета, суб'єкт, об'єкт соціальної роботи, підходи різняться.

Представники однієї групи науковців переконані, що метою соціальної роботи є оптимізація здійснення суб'єктивної ролі людей у всіх сферах життя суспільства в процесі життєзабезпечення і діяльності особистості, сім'ї, соціальних та інших груп і спільнот в суспільстві.

Представників другої групи науковців об'єднує розуміння соціальної роботи як своєрідного «інституту допомоги в тій чи іншій сфері.»

Під «соціальною роботою «надалі будемо розуміти професійну діяльність соціальних інституцій, державних і недержавних організацій, груп і окремих індивідів з надання допомоги у здійсненні успішної соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутності належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізація утруднюється, призупиняється або набуває зворотного напряму (десоціалізація).

Дата добавления: 2013-12-14